К.е.н. Диденко Ю.Ю., Бондар Н.О.

Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «ХАІ», Україна

Особливості медичного страхування як частини соціального захисту населення в Україні

Запровадження в Україні ринкової економіки супроводжується виникненням ряду соціальних проблем, серед яких слід відмітити збільшення диференціації в доходах населення, зростання рівня безробіття та загальне погіршення рівня життя населення. У зв’язку з цим однією з основних задач соціально-орієнтованої економіки держави виступає зважена податкова політика, забезпечення соціальної захищеності від безробіття та інфляції, забезпечення соціальних гарантій громадянам. Усі вищенаведені заходи можна об’єднати в одне поняття – соціальний захист.

Соціальний захист – це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах. Результатом цих заходів є стан захищеності або безпека людини, особи [3]. Таким чином до соціального захисту треба віднести соціальну допомогу, соціальне страхування, сімейну та гендерну політику, програми зайнятості, охорону здоров’я та ін.

Об’єктом дослідження даної роботи є один з видів соціального страхування, а саме медичне страхування, яке тісно пов’язане з іншим напрямком соціального захисту, таким як охорона здоров’я.

Відомо, що вітчизняне медичне страхування зародилося на Півдні України в кінці 80-х - на початку 90-х років XIX ст., коли прогресивна частина підприємців Одеси почала страхувати своїх робітників від шкоди їх здоров'ю на виробництві у діючих тоді приватних загальнострахових товариствах [6]. При цьому виявилося, що таке страхування було найбільш прийнятне для підприємств середнього масштабу. Для малих підприємств воно було занадто відчутним у фінансовому плані, а для великих - вигідніше було за окремий нещасний випадок виплатити потерпілому компенсацію, ніж платити страхові внески за всіх працюючих. За роки громадянської війни і розрухи, коли державна, земська і міська медицина майже повністю занепали, тільки страхова медицина стійко і досить впевнено продовжувала функціонувати.

Перехід у новітні часи від адміністративно-командної до соціально орієнтованої ринкової економіки вимагає відродження підтверджених вітчизняним історичним досвідом і досвідом розвинутих країн медичного страхування і похідної від нього - страхової медицини [6]. Для залучення в сферу охорони здоров'я додаткових коштів у зв'язку з економічною кризою в країні необхідні реформи. Одним із дієвих джерел їх надходження є медичне страхування в будь-якій формі [6].

З соціально-економічної точки зору медичне страхування є однією з найважливіших складових національних систем охорони здоров’я. Актуальність даного питання полягає у тому, що медичне страхування є формою захисту від ризиків, що загрожують найціннійшому в особистому та громадському відношенні – здоров’ю та життю людини. Медичне страхування як форма соціального захисту у сфері охорони здоров’я представляє собою гарантії забезпечення медичною допомогою за любих обставин, у тому числі у зв’язку із хворобою та нещасним випадком.

Медичне страхування може бути добровільним та обов’язковим. У першому випадку воно є підгалуззю особистого страхування громадян, у другому – належить до системи загальнообов’язкового соціального страхування населення [1, 4, 5].

В Україні, нажаль, доси не прийнято Закон про медичне страхування, хоча в Законі України «Про страхування» воно назване першим у переліку видів страхування [1]. В Указі Президента «Про основні заходи соціальної політики на 1997–2000 рр.» від 30.10.97 г. та «Про Концепцію розвитку охорони здоров’я населення України» від 7.12.2000 р. було припущено створення цільового фонда медичного страхування як складової системи загальнообов’язкового соціального страхування. Було заплановано, що медичне страхування в Україні буде мати ознаки соціального страхування та базуватиметься на принципі: багатий платить за бідного, здоровий — за хворого. Особливістю обов’язкового медичного страхування є механізм його фінансування за рахунок обов’язкових внесків підприємств, населення та коштів дербюджета. Змішана форма фінансування медичного страхування, як говорить іноземний досвід, є найбільш ефективною та розповсюдженою.

Система медичного страхування повинна охоплювати усі верстви населення та задовольняти першочергові потреби у медичній та фармацевтичній допомозі. Саме це визначає необхідність у існування добровільного медичного страхування як додаткової та самостійної форми залучення вільних коштів юридичних та фізичних осіб у систему охорони здоров’я. Добровільне медичне страхування, що існує в Україні на сучасному етапі, носить комерційний характер та представлено у вигляді «Медичного страхування» (безперервне страхування життя) та «Страхування на випадок хвороби» [2]. У разі відсутності обов’язкового медичного страхування розвиток добровільних форм ще раз свідчить про необхідність введення страхових відносин між суб’єктами системи охорони здоров’я.

Більшість населення не задовільнено станом соціального страхування, що існує в Україні. Лише малий відсоток громадян має поліс медичного страхування, а на підприємствах взагалі не практикується страхування робітників на випадок хвороби, що не пов’язана з виробництвом. Серед факторів, що спричинили низький рівень розвитку медичного страхування можна виділити такі, як відсутність законодавчої бази, низький рівень доходів населення, недостатність інформації про медичне страхування, нерозвиненість страхового ринка України, відсутність попиту на страхові послуги, економічна нестабільність у державі.

Поряд із вирішенням вищеназваних питань, на наш погляд, необхідно активувати діяльність безпосередньо страховиків та підвищити рівень медичного обслуговування населення. Якщо людина бачитиме реальну економічну користь від обов’язкового медичного страхування та зміни в якості медичних послуг, додаткове добровільне медичне страхування також розглядатиметься як засіб акумуляції особистих коштів.

Функціонування поряд двох систем - обов’язкового та добровільного медичного страхування — потребує розробки правового та економічного механізма, який забезпечиватиме розвиток добровільного медичного страхування разом із збереженням високої якості медичної допомоги за обов’язковим медичним страхуванням. Також, ми вважаємо, що необхідно розробити страхові продукти, які будуть об’єднувати різні види медичної та профілактичної допомоги, та особливу увагу слід приділити поліпшенню здоров’я населення та збереження зовнішнього середовища.

Вже сьогодні необхідні сучасні форми медичного та фармацевтичного обслуговування, що дозволять знищити недовіру населення до медичного страхування. Бажано вірити, що питання введення медичного страхування в Україні вирішиться у найближчий час.

Література:

1. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа.— К.: Товарищество «Знание», КОО, 1998.— С. 91–94.

2. Колобова Л. В. Економічна ефективність системи медичного страхування.— Тезисы семинара «Медицинское страхование: механизмы взаимодействия страховых компаний, предприятий всех форм собственности и медицинских учреждений».— Харьков, 2001. — С. 10–12.

3. Скуратівський В.А., Палій О.М. Основи соціальної політики: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – с. 92.

4. Страхові послуги: навчально-методичний посібник / За ред. Т. М. Артюх.— К.: КНЕУ, 2000.— С. 36–39.

5. Шахов В. В. Страхование: учебник для вузов.— М.: ЮНИТИ, 2000.— С. 44–48.

6. Сайт Медичного порталу [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: www.likar.info.