Єпіфанова І.Ю.

Вінницький національний технічний університет

Перспективи розвитку інвестиційного процесу на регіональному рівні

Аналіз сучасного стану інвестиційного процесу в регіонах та областях свідчить про його неефективність, орієнтацію переважно на централізовані методи управління, ігнорування соціально-економічних потреб регіонів, областей та їх населення, крайній ступінь монополізації цього процесу при формуванні та особливо при його здійсненні.

  Дослідженнями встановлено пряму залежність між темпами зростання ВНП та інвестиціями, бо конкурентоспроможність і темпи розвитку підприємства визначаються інвестиціями. Без них підприємство будь-якої форми власності приречене на банкрутство. Тому у розвинутих країнах приділяється серйозна увага інвестиційній діяльності. Органи державного управління у цих країнах використовують широкий спектр методів її стимулювання:

-         прискорена амортизація;

-         раціональна податкова система;

-         кредити та регулювання банківських процентних ставок;

-         заохочення лізингу.

    В Україні ж дотепер не створено обґрунтованої системи державної підтримки інвестиційної діяльності підприємств. Як наслідок цього, в інвестиційній діяльності країни утворилося замкнуте коло, коли недоінвестування народного господарства посилює спад виробництва, що, в свою чергу, спричиняє зниження інвестиційних можливостей суб’єктів господарювання та держави. Вивести Україну з цієї ситуації може лише науково обґрунтована інвестиційна політика держави.

Одним з найважливіших чинників покращення інвестицій­ного клімату в Україні є створення адекватного ринковій еконо­міці правового поля, яке цілком залежить від політичної волі за­конодавчої та виконавчої гілок влади.

Створивши ефективний механізм залучення та використання інвестицій дозволить, з урахуванням особливостей трансформування регіональної економіки та регіональних соціально-економічних програм, узгоджувати інтереси інвесторів з інтересами і ресурсним потенціалом території. На територіальному рівні необхідно здійснювати маркетинг інвестиційного ринку, розробляти інвестиційні програми, а також проводити тендери, системно вирішувати завдання економічної та науково-технічної експертизи окремих проектів, розміщення та освоєння інвестицій у регіоні. При цьому слід пам’ятати, що кожен інвестор має власні пріоритети.

У регіонах України  інвестиції розподіляються нерівномірно. Інвестор при вкладанні капіталу, завжди звертає увагу на співвідношення “прибутковість-ризик”. Він звертає увагу на ряд факторів, які впливають на привабливість галузей або регіонів, зокрема на сприяння органів місцевої влади, ємність споживчого ринку і розвиток інфраструктури.

Регіональна і галузева спрямованість інвестицій повинна визначати коло учасників інвестиційної діяльності, структуру проектних рішень, використання тих чи інших будівельних матеріалів, розміщення будівельних потужностей. Підготовка до освоєння інвестицій у регіоні повинна здійснюватися одночасно представниками інвесторів, територіальними органами самоврядування, підприємствами територіально будівельного комплексу. Кожен з цих суб’єктів повинен мати свої критерії, але ними повинні враховуватись інтереси контрагентів, територіальні умови і обмеження.

Для підвищення інвестиційної привабливості регіонів, потрібно, щоб держава спростила податкові, реєстраційні й ліцензійні процедури,  максимально прибрати пільги і перекоси, створити нормальну інфраструктуру фондового ринку, аби іноземцям було зручніше інвестувати українські підприємства за звичайними для них схемам купівлі акцій. Крім того, іноземний інвестор повинен добре вивчити український ринок, мати надійних і чесних партнерів та бачити перспективи своєї роботи. Без таких умов іноземне інвестування просто не буде. 

У регіонах слід створити централізовані фонди довгострокових кредитів для фінансування пріоритетних об’єктів, сформувати фонди за рахунок частки амортизаційних відрахувань підприємств із видачею довгострокових зобов’язань Національного Банку України з наступним погашенням за рахунок повернення позики та сплати пільгових відсотків.

З метою зменшення обсяг понаднормативного незавершеного будівництва необхідно провести експертизу недобудованих чи законсервованих будівель або об’єктів, а фінансові ресурси повинні бути використанні при створенні ринку інвестицій. Для проведення експертизи будівель потрібно задіяти місцеві ради, тому що поінформовані про те, де матеріально технічні ресурси використовуються ефективніше.

Крім того, з метою забезпечення створення і впровадження новітніх технологій, систем сучасної організації та управління товаровиробництвом і збутом продукції доцільним є підтримка розвитку лізингових відносин як на державному, так і на регіональному рівнях. Розвиток лізингу дозволить підприємствам більш швидше оновлювати виробничі фонди, більш швидко та гнучко реагувати на зміни в попиті на різні види товарів.

При здійсненні інвестиційної діяльності слід створювати у регіоні сприятливі умови для цільового залучення вітчизняних та іноземних інвестицій, стимулювати надходження коштів підприємств і населення шляхом надання субсидій за рахунок місцевих бюджетів, звільнення від податків коштів підприємств, що спрямовуються на розвиток виробництв, надання пільгових кредитів громадянам на житлове будівництво, об’єднання на договірній основі коштів підприємств і місцевих рад, надання місцевих позик тощо.