К.е.н. Дерев’янко С.І.

Національний аграрний університет

ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ СУТІ ПРОГРАМИ АУДИТУ

Для підтримання виробництва сільськогосподарської продукції на певному рівні необхідна постійна наявність частини оборотних активів у матеріальній формі (виробничих запасів). У собівартості продукції вони займають найбільшу питому вагу. Тому правильна організація контролю за витратами запасів має першочергове значення.

До власних запасів відносять виробничі запаси (сировина, матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб; малоцінні та швидкозношувані предмети); незавершене виробництво; готова продукція; товари, які придбані (отримані) й утримуються підприємством з метою подальшого продажу (тобто з метою отримання економічних вигод), а також молодняк тварин і тварини на відгодівлі. До запасів, які не є власністю підприємства, належать матеріали, прийняті для переробки; матеріальні цінності на відповідальному зберіганні та товари на комісії.

На важливість розробки програм аудиторської перевірки звертають увагу як зарубіжні, так і вітчизняні вчені. Програма проведення аудиту є документом, у якому зібрані процедури аудиторського контролю. Ця програма являє собою перелік операцій, які слід виконати в процесі аудиту (1, с.239). Вона має забезпечити високу ефективність використання перерахованих в ній процедур, відображає певну організацію та методику проведення аудиту. Так, В.І. Подольський виділяє такі підходи до створення методик аудиту: бухгалтерський – полягає у розробці методик перевірки по різних розділах бухгалтерського обліку (аудит касових операцій, аудит розрахунків з персоналом по оплаті праці та ін.); юридичний – включає розробку методик перевірки різних питань з юридичної точки зору. Вони мають на меті глибоке вивчення правової сторони відображення господарської діяльності економічного суб’єкта в обліку (методика аудиту статутного капіталу); спеціальний – розробка методик перевірки груп економічних суб’єктів, які мають спеціальні ознаки (методика аудиту підприємств з іноземними інвестиціями); галузевий – розробка методики аудиту економічних суб’єктів в залежності від їх виду діяльності та галузевої спрямованості (2, с. 314-315). Всі ці чотири підходи мають бути присутні в кожній програмі аудиту і не слід обмежуватись лише бухгалтерським підходом.

Важливе значення в процесі планування має визначення мети і завдань аудиторської перевірки. Так, Ф.Ф. Бутинець визначає мету аудиту і ревізії як встановлення достовірності первинних даних щодо наявності та руху виробничих запасів, напівфабрикатів, МШП, готової продукції, товарів; повноти та своєчасності відображення первинних даних у зведених документах та облікових регістрах; правильності ведення обліку запасів відповідно до прийнятої облікової політики; достовірності відображення залишку у звітності господарюючого суб’єкта (3, с.152). Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. визначають мету аудиту виробничих запасів виходячи із вимог чинного законодавства (4, с. 368, 454).

В переважній більшості праць мета аудиту запасів зводиться до контролю та ревізії бухгалтерських даних і недостатня увага приділяється визначенню ефективності їх використання для оцінки майбутньої безперервної діяльності підприємства.

Програма аудиторської перевірки виробничих запасів може містити такі процедури: перевірка обліку руху запасів на складах, облік використання та списання, синтетичний облік та аналіз їх використання, оцінка запасів, розрахунок собівартості, визнання запасів активами, достовірності відображення у фінансовій звітності (4, с. 384-386; 467-469). Бутинець Ф.Ф. до завдань проведення аудиту додає ще й такі: перевірка організації складського господарства, стану збереження запасів, встановлення законності проведених операцій із запасами, дотримання податкового законодавства, оцінка повноти відображення операцій із запасами у бухгалтерському обліку та звітності (3, с. 152-176). Такі вчені, як Б.Ф. Усач, Л.М. Чернелевський, Н.І. Беренда взагалі не виділяють складання програми аудиту. При цьому пропонована послідовність аудиту матеріальних цінностей має вигляд: інвентаризація, аудит прибуткових і видаткових документів, звіти матеріально відповідальних осіб, регістри аналітичного обліку, Головна книга, фінансова звітність (5, с.103-107). Визначені наступні завдання аудиту запасів: перевірка контролю за збереження запасів на всіх етапах їх руху і зберігання, правильності і своєчасності документального відображення операцій, правильності визначення первісної вартості запасів для здійснення господарської діяльності і порядку обліку витрачання запасів у виробництві (6, с. 107-123).

Отже, проведений аналіз літературних джерел свідчить, що завдання аудиту запасів у більшості випадків стосуються контролю і ревізії бухгалтерських даних. В них недостатня увага приділена таким питанням, як оцінці цільового використання запасів, що закуповуються, аналізу системи поповнення запасів для безперебійної роботи підприємства, формуванню собівартості готової продукції, оцінці закупівельних цін запасів, аналітичним процедурам визначення ефективності виконання певного рішення, оцінці запасів у заставі та деяким іншим. Таким чином, дослідження вчених мають спрямовуватись на визначення завдань та удосконалення методології складання програми аудиту запасів.

Література:

1. Аудит Монтгомери / Ф.Л. Дефлиз, Г.Р. Дженик, В.М. О’рейли и др.. – М.: Аудит: ЮНИТИ, 1997. – 542 с.

2. Аудит / Под ред. В.И. Подольского. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 655 с.

3. Аудит і ревізія підприємницької діяльності /За ред Бутинця Ф.Ф.- Житомир: ПП „Рута”, 2001.- 416 с.

4. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Організація і методика аудиту. – К.: Каравела, 2004. – 568 с.

5. Усач Б.Ф. Аудит.- К.: Знання-Прес, 2002.- 223 с.

6. Чернелевський Л.М., Беренда Н.І. Аудит. – К.: Міленіум, 2002. – 466 с.