Актуальність удосконалення механізму ведення обліку основних засобів на шляху інтегрування у міжнародній системі обліку

К.е.н. Курило Г.М.

Національний університет харчових технологій

В даній статті йде мова про необхідність удосконалення механізму обліку довгострокових матеріальних активів в цілому та основних засобів зокрема.

Досліджуються проблеми підприємств, пов’язані з обліком даних активів, шляхи їх розв’язання, удосконалення. Автором піднімаються питання класифікації, визнання, структури довгострокових матеріальних активів до складу яких входять і об’єкти основних засобів – правомірності їх віднесення до необоротних активів у законодавстві України, пропонуються нові концептуальні підходи до формування облікової політики основних засобів.

Загальновідомо, що наявність сучасного обладнання, машин і механізмів, їх ефективне використання у технологічному процесі виробництва, в сукупності з класифікованою працею та якісними виробничими запасами дає можливість виробляти конкурентноспроможну, високоякісну продукцію (роботи, послуги), (надалі товари). Тому вкладення фінансових активів підприємства в капітальні інвестиції – економічно виправдовано. Відтак, важливим фактором є те, як ці активи будуть представлені у фінансовому становищу підприємства. Підприємство повинно визначити, що представляють собою здійснені капіталовкладення в придбані (будівництво) таких об’єктів – актив або витрати, так як це суттєво впливає на результат діяльності підприємства.

Отже, враховуючи важливість цього об’єкту обліку у діяльності підприємства, актуальною постає проблема (питання) удосконалення існуючого механізму ведення обліку даного об’єкта дослідження.

При цьому, метою дослідження є аналіз нормативно-правових актів і літературних джерел з питання покращення (оптимізації) організації і ведення обліку основних засобів частково та матеріальних необоротних активів в цілому, визначення авторської думки щодо розглянутого питання та запропонування такою організаційного підходу, який би сприяв розв’язанню найбільш актуальних проблем, що виникають у діяльності підприємств.

В процесі дослідження автором були поставлені перед собою такі проблемні питання:

- чи відповідає назва й зміст П (С) БО 7 «Основні засоби» загальним потребам сьогодення;

- які трудності пов’язані з обліком необоротних матеріальних активів, виникають у підприємства;

- які підходи, методи дадуть можливість удосконалити існуючий обліковий механізм матеріальних необоротних активів.

Аналіз проведених досліджень. Питання визначення основних засобів і необоротних матеріальних активів та критеріїв і принципів, за якими до них слід віднести цінності, досліджували вітчизняні та зарубіжні автори.

Основними критеріями вважають: призначення, функціональна роль, сфера діяльності [7, с. 124], матеріальність та термін експлуатації (корисність) [1, с. 327, 2 с. 381, 5, с. 27].

Термін «визнання основних засобів» в досліджених джерелах мають різні тлумачення і значення:

- П (С) БО 7 «Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх…; очікуваний строк корисного використання (експлуатації більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік» [4, с. 27];

- ст. 8 «Амортизація» Закону України про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», далі Закон 349, «Основні засоби - матеріальні цінності, що призначаються підприємством для використання … протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів їх дати їх введення в експлуатацію, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом» [1, с. 32];

- МС БО 16 «Нерухомість, будівлі та обладнання», «Основні засоби – матеріальні активи (засоби праці), вартість одиниці яких перевищує встановлений законодавством ліміт, які плануються використовувати більш одного року у виробничій, торгівельній та інших видів діяльності, виконанню робіт та наданню послуг або призначені для здачі в оренду та для адміністративних цілей» [2, с. 381, 4, с. 589].

З точки зору автора найбільш доречним є визнання терміну «основні засоби» у МСОБО 16, так як відповідає всім необхідним основним критеріям. Тим паче, що саме це тлумачення вживається аудиторами під час проведення аудиторської перевірки основних засобів і амортизації, враховуючи, що в Україні, на сьогоднішній день діють міжнародні стандарти аудиту (МСА).

Таким чином, із вищеназваного слідує висновок про те, що зміст П (С) БО 7 потребує кардинальних змін та поповнень як в частині визначення термінів наведених в ньому, так і в частині сфери дії Положення. Це випливає, по-перше, з застосування критерію зрозумілості поданої інформації, обережності та принципу історичної (фактичної) собівартості і регламентованості, що передбачають чітку регламентованість формування ціни активів, складу структури, строків, порядку та засад здійснення фінансового бухгалтерського обліку основних засобів.

Ще одним аргументом на корисність актуальності внесення змін, доповнень до цього стандарту є проблема, пов’язана з механізмом нарахування зносу (амортизації) довгострокових матеріальних активів, у т.ч. природних ресурсів. У П(С) БО 7, п. 22, сказано, що всі об’єкти основних засобів, крім землі, амортизуються. Це так, проте враховуючи, що природні ресурси, відносяться до особливого активу з граничним, прогнозуємим строком використання, які в процесі їх видобуття, безпосереднього споживання «виснажуються» та не підлягають відновленню. Тому, стосовно природних ресурсів необхідно (розробити й прийняти єдиний метод нарахування зносу природних ресурсів як для цілей бухгалтерського обліку так і податкового обліку. З погляду автора, виходячи з проведеного дослідження найефективнішим методом є виробничий метод, так як за допомогою його механізму частка «виснаженої» вартості розподіляється пропорціональна обсягу видобутих природних запасів, що в свою чергу позитивно впливаю на формування собівартості видобутих й реалізованих запасів, дотримуються принципи «нарахування та відповідність доходів і витрат» та «обачність» під час складання фінансової звітності підприємства, прогнозних планів, і звичайно, для проведення фінансового аналізу діяльності підприємства та прийняття управлінських рішень. Одночасно слід дати визначення терміну «природні ресурси». Згідно МСБО 16 «Природні ресурси – природна частка довгострокових матеріальних активів, яка має конкретну натуральну форму запасів нафти, газу, каміння, вугілля, лісоматеріалу і інших видобуваємих (розробляємих) на протязі тривалого періоду [4].

З метою покращення, удосконалення існуючої ситуації в обліку необоротних матеріальних активів зокрема основних засобів, недопущення кардинальних відхилень від прийнятих засад ведення обліку, запобігання зловживань, необхідно:

- чітко регламентувати структуру, складу строків, засади обліку приведених об’єктів обліку;

- економічна обґрунтованість механізму нарахування амортизації (зносу);

- впроваджувати в практику підприємства елементи управлінського обліку

основними засобами і елементи фінансового аналізу стану основних засобів

та інших довгострокових матеріальних активів;

- удосконалений бухгалтерський облік та внутрішньогосподарський контроль за вказаними об’єктами обліку шляхом уніфікації фінансової, податкової та статистичної звітності;

- гармонізувати існуючу податкову систему у відповідності з вимогами національних П (С) БО;

- зменшити кількість підзаконних актів та нормативних документів.

Отже, узагальнюючи весь вище викладений матеріал необхідно акцентувати наступне. Безперечно національне П(С)БО 7 потребує коригування. Проте, ні в якому випадку неможливо, та і не потрібно, сліпо копіювати систему обліку країн з розвинутою ринковою економікою, так як це небезпечно з точки зору непередбаченості можливих наслідків.

Література

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України» «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.05.02 р. №349-IV, із наступними змінами і доповненнями// Все про бухгалтерський облік №8 (796). – 2003. – с. 4-51.

2. Настольная книга бухгалтера: Справочно-практическое пособие./ Под ред. д.е.н. М.И. Чавдаря и экономиста, аудитора В.А. Аксюка. – Кишинэу «Vivar – Editor» ООО, 2001. – 703 с.

3. Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції «Європейська наука XXI століття: стратегія і перспектива розвитку – 2006». Том 12. Економічні науки. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – 84 с.

4. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000. /Пер. з англ.; За ред. С.Ф. Голова. – К., 2000. – 1272 с.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» від 27.04.00 р. №288/4509, із наступними змінами і доповненнями //Податки і бухгалтерський облік №8. – 2005. – с.24-29.

6. Система бухучета на предприятиях Франции. Ч. 2/ Пер. с французского

Н.Ю. Гурьева, А.С. Калицевой; Под ред. В.И. Петровой, В.И. Видяпина, М.В. Конотопова, А.Ю. Петрова. – М.: Ассоциация бухгалтеров и аудиторов России, 1993. – 197 с.

7. Энтони Р., Рис. Дж. Учет: ситуации и примеры / Пер. с англ.; Под ред. Я.В. Соколова, И.А. Смирновой. – М., 1999. – 663 с.

Анотація

до статті «Актуальність удосконалення механізму ведення обліку основних засобів на шляху інтегрування у міжнародній системі обліку»

Аннотация

к статье «Актуальность усовершенствования механизма ведения учета основных средств на пути интеграции в международную систему учета».

В данной статье идет речь о необходимости усовершенствования учета долгосрочных материальных активов в целом и основных средств в частности.

Изучаются проблемы предприятий, связанных с учетом данных активов, пути их разрешения, усовершенствования. Автором поднимаются вопросы их классификации, определения, структуры долгосрочных материальных активов, в состав которых входят и объекты основных средств – правомерности их причисления к необоротным активам в законодательстве Украины, предлагаются новые концептуальные подходы по формированию политики основных средств.