Лєско І.О.
Криворізький
технічний університет
Стандартизація та гармонізація обліку розрахунків
з оплати праці
Перехід України від планової централізованої економічної системи до
ринкової, інтеграція її у світовий європейський простір вимагає запровадження
принципово нових організаційних підходів до обліку і аналізу розрахунків з
персоналом та витрат на оплату праці. Вони повинні ґрунтуватися на сучасних
прогресивних міжнародних стандартах методології та організації бухгалтерського
обліку і аналізу, статистики, менеджменту, що зумовлює необхідність дослідження
й оцінки ефективності організації обліково-аналітичних процесів і визначення
основних напрямків їх удосконалення.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про
виплати (у грошовій та не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та
її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 26 „Виплати працівникам”, який
розроблено з врахуванням змісту окремих статей МСБЗ 19 “Виплати працівникам”.
З набуттям чинності П(С)БО 26 постало питання невідповідності назви рахунку
66 „Розрахунки з оплати праці” і тих виплат робітникам підприємств, які
здійснюються через нього ( субрахунки 661 „Розрахунки по заробітній платі” та
662 „Розрахунки з депонентами”).
Оскільки перелік виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної
плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат з метою складання
статистичної звітності, визначається Інструкцією зі статистики заробітної плати
№5, а П(С)БО 26 передбачено розмежування виплат на поточні виплати, виплати при
звільненні, виплати по закінченню трудової діяльності, виплати інструментами
власного капіталу, інші довгострокові виплати, то було б доцільним зазначений
рахунок перейменувати на „Розрахунки за виплатами працівникам” і відкрити до
нього такі субрахунки:
При аналізі норм П(С)БО необхідно зазначити, що вперше виплати працівникам
зазначені не тільки в контексті формування фонду оплати праці, а сформовані на
засадах сучасної соціальної політики.
Наприклад, здійснення виплат із закінченням трудової діяльності у сучасній
практиці відсутнє і розрахунок ведеться за нормами перспективного Пенсійного
законодавства.
Також застосовані нові варіанти оцінки виплат працівникам, а саме оцінки
зобов'язань за дисконтованою вартістю; визначення теперішньої вартості
забезпечень із коригуванням на справедливу вартість активів; оцінки зобов'язань
і витрат за виплатами згідно соціальних програм на основі актуарних
розрахунків; розрахунків актуарних прибутків і збитків; програми виплат після
закінчення трудової діяльності.
Залежно від економічної суті програми виплат включають: пенсії, страхування
життя, медичне обслуговування, інші виплати по закінченню трудової діяльності.
П(С)БО 26 також визначає
порядок формування виплат працівникам, що перебувають у трудових відносинах з
підприємством але не регламентує виплати фізичним особам, що перебувають у
цивільно-правових відносинах з підприємством. Однак ці дві групи виплат
призводять до виникнення персоніфікованого доходу і для підприємства є об’єктом
для визначення наступного зобов’язання перед бюджетом за податком з доходів фізичних осіб. Одночасно
сума виплат працівникам, що перебувають у трудових відносинах з підприємством є
об’єктом для визначення зобов’язання перед пенсійним фондом та фондами
соціального страхування.
Слід зауважити, що однією з задач розвитку концепцій облікової системи є
необхідність формування інформаційних потоків щодо операцій з персоналом в таких
аспектах: оцінка рівня витрат; оцінка рівня податків; оцінка рівня економічних
вигод.
Тому, для теоретичного забезпечення систем бухгалтерського та податкового
обліків в механізмі прийняття управлінських рішень щодо операцій з персоналом,
на нашу думку, слід виділити три концепції, а саме: концепцію заробітної плати;
концепцію фінансування особистих потреб фізичних осіб; концепцію виплат
персоналу.
Також слід розширити об’єкти обліку від “розрахунків по оплаті праці” до
“виплат персоналу”, а „витрати на оплату праці” до „витрат на персонал”, що
дозволить пов’язати усі аспекти інформаційного забезпечення в єдину систему і
оцінити оптимальність взаємодії витрат, податків та економічних вигод.