Шинкаренко Т.Я.

Сумський національний аграрний університет

Результати інвентаризації в податковому та бухгалтерському обліку

Процедура інвентаризації сприяє дотриманню одного з основних принципів бухгалтерського обліку, а саме принципу повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, які здатні вплинути на рішення, що приймаються на її підставі. Очевидно, що тільки володіючи достовірними та повними відомостями про склад активів та зобов’язань підприємства, його власники, інвестори або кредитори зможуть прийняти правильні управлінські рішення. У зв’язку з тим, що господарську діяльність підприємства важко уявити без використання основних засобів, роздивимося особливості відображення результатів інвентаризації в бухгалтерському та податковому обліку.

Розглянемо порядок відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів інвентаризації деяких операцій з основними засобами:

1. ліквідація об'єкта основних засобів (унаслідок його викрадення, зруйнування, непридатності до подальшого використання тощо);

2. оприбуткування основних засобів, що не значаться на балансі;

3. переоцінка окремих основних засобів, що досягли нульової залишкової вартості та продовжують експлуатуватися.

Перш за все необхідно зазначити, що результати інвентаризації основних засобів у будь-якому випадку наводяться у спеціалізованих формах № Інв-1 „Інвентарний опис основних засобів” та № Інв-18 „Звіряльна відомість результатів інвентаризації основних засобів”.

Якщо на момент інвентаризації об’єкт основних фондів ліквідується, то податковий облік об'єкта основних фондів залежить від того, до якої групи основних фондів належить такий об'єкт. Якщо основні фонди (або їх частина) зруйновані, вкрадені чи підлягають ліквідації у звітному періоді, в якому виникають такі обставини: а) збільшуємо валові витрати на суму балансової вартості об'єкта основних фондів групи 1, що підлягає ліквідації, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля; б) не змінюємо балансову вартість груп 2, 3 і 4 щодо основних фондів цих груп.

Якщо згодом буде отримано компенсацію від страхової особи, визнаної винною в заподіяній шкоді у податковий період, на який припадає така компенсація за основні фонди групи 1, збільшуємо валовий дохід на суму зазначеної компенсації. Для основних фондів груп 2, 3 і 4 необхідно зменшити балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму компенсації.

У бухгалтерському обліку в такому випадку різницю між первісною вартістю та нарахованою амортизацією списуємо на витрати звітного періоду. Якщо в результаті інвентаризації виявлено, що при ліквідації основних засобів можна отримати будь-які матеріальні цінності, їх необхідно оприбуткувати за вартістю можливої реалізації, яку відображають у складі доходів.

Якщо у процесі інвентаризації були виявлені основні засоби, що не значаться на балансі підприємства, то оприбуткування їх залежить від того чи є підтверджуючі документи. Якщо відсутність об'єкта на балансі зумовлена помилкою в обліку, наприклад, є підтверджуючі документи, які з певних причин не було проведено, у бухгалтерському обліку достатньо просто виправити виявлені помилки та нарахувати амортизацію. Оскільки витрати на придбання(спорудження) цих основних фондів дійсно були понесені підприємством. У податковому обліку необхідно донарахувати амортизацію щодо таких об'єктів за відповідні періоди.

Дещо інакше складається ситуація у разі виявлення під час інвентаризації неоприбуткованих основних засобів, на які відсутні або не оформлені належним чином первинні документи. Таке трапляється, наприклад, якщо окремі об'єкти було отримано підприємством як приз, подарунок, виграш чи в будь-який інший спосіб, за наявності права власності підприємства на це майно. У бухгалтерському обліку у цьому разі слід оформити відповідні первинні документи для організації обліку таких активів (типової форми № ОЗ-1) і провести їх оцінку. Вважаючи такі основні засоби безоплатно отриманими, зараховуємо їх на баланс за первісною вартістю, що дорівнює справедливій вартості на дату отримання. Саме ця вартість і буде базою для нарахування в подальшому амортизації. Оскільки безоплатне отримання основних засобів спричинює збільшення власного капіталу підприємства необхідно щомісяця визнавати дохід у сумі амортизації справедливої вартості таких об'єктів.

У податковому обліку безоплатне отримання основних фондів розглядається як операція з безоплатного отримання товарів. Отже, справедлива вартість таких основних фондів включається до валового доходу звітного періоду, в якому їх було отримано. Балансова вартість будь-якої групи при цьому не збільшується. Що стосується можливості податкової амортизації цих активів, амортизації підлягають не основні фонди, а витрати на їх придбання, виготовлення або поліпшення, з яких складається балансова вартість об'єктів основних фондів. Оскільки такі витрати підприємством понесені не були, у податковому обліку амортизація безоплатно отриманих основних фондів не провадиться.

Якщо на момент інвентаризації були виявлені основні засоби, що досягли нульової залишкової вартості і продовжують експлуатуватися, то якщо підприємство в подальшому очікує отримати економічні вигоди від об'єкта основних засобів, такий об'єкт має визнаватися активом. У зв'язку з тим, що об'єкт зі 100 % зносом не має залишкової вартості, підприємство може прийняти рішення про переоцінку такого об'єкта. Тоді амортизація в бухгалтерському обліку продовжуватиме нараховуватися виходячи з переоціненої вартості. У разі переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку обов'язковим є залучення професійного оцінювача, який має відповідну кваліфікацію.

Стосовно податкового обліку дооцінка основних засобів не відображається. При цьому необхідно звернути увагу на те, що через різні методологічні підходи результати амортизації одного й того ж об'єкта в податковому та бухгалтерському обліку в один і той же момент часу можуть суттєво відрізнятися. Наприклад, основні фонди групи 1 у податковому обліку амортизуються по-об'єктно, і при досягненні балансовою вартістю будь-якого з таких об'єктів ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян підлягають виключенню з податкового обліку. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат, а його вартість прирівнюється до нуля. Однак це не є перешкодою для дооцінки згаданого об'єкта у бухгалтерському обліку і подальшого використання його в господарській діяльності підприємства. Для основних фондів груп 2—4, податковий облік яких здійснюється у складі відповідної групи в цілому, проведена переоцінка певного об'єкта, що досяг нульової залишкової вартості за даними бухгалтерського обліку, не змінює балансової вартості групи, до якої він належить.

Таким чином, виходить, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку підприємствам необхідно здійснювати інвентаризацію основних засобів, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан та оцінка. А в результаті виявлення розбіжностей у фактичній наявності та за даними обліку необхідно виправити виявлені помилки правильно та за вимогами чинного законодавства.