Духота Є.В.

Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем НАНУ і Міністерства освіти і науки України, Україна

Економіко-математичні засади та модель
фінансово-кредитних взаємовідносин асоціації промислових підприємств і банківської установи

В умовах трансформаційної економіки України, задачу поетапного технічного переоснащення промислових підприємств галузі технологіями ресурсозаощадження доцільно розглядати для асоціації. Асоціація – це форма добровільного об’єднання, у даному випадку промислових підприємств, створеного з метою координації господарської діяльності без права втручання у виробничу та комерційну діяльність будь-кого з її учасників. Під інвестиційною політикою асоціації промислових підприємств будемо розуміти дії, пов’язані з розміщенням інвестиційних ресурсів підприємств асоціації.

Кожне промислове підприємство, що входить до складу асоціації, у процесі обґрунтування розвитку своєї господарської діяльності складає бізнес-план, який є невід’ємним документом усіх сфер діяльності підприємства, що потребують як кредитних так і фінансових ресурсів. Це стосується і таких капіталомістких заходів як переоснащення промислових підприємств галузей устаткуванням ефективних високотехнологічних виробництв. Зазвичай такі заходи проводяться поетапно упродовж декількох років.

В асоціаціях промислові підприємства можуть взаємно інвестувати один одного для досягнення спільної мети. Змістовна постановка задачі оптимізації інвестиційної політики асоціації може бути сформульована наступним чином.

Для кожного фіксованого стану j = 1, 2, … , J року T – кінцевого року періоду планування необхідно визначити послідовність і терміни здійснення запланованих бізнес-планом змін параметрів підприємства, що є оптимальними за критерієм мінімуму сумарних приведених до початкового моменту часу періоду планування витрат на здійснення комплексу робіт, визначених цим станом. Ці види робіт дозволяють також обрахувати затрати на проведення зазначених робіт, розміри зростання об’ємів випуску продукції промислового підприємства та очікуваний прибуток. Отримані варіанти розвитку параметрів кожного підприємства підлягають подальшій оцінці щодо їх ефективності для асоціації в цілому.

Кожне із n = 1, 2, … , N підприємств подає для дослідження G_n варіантів свого розвитку. Хоча кожний із представлених варіантів є оптимізованим за фіксованим кінцевим станом, вибрати серед них єдиний, ефективний для всієї асоціації підприємств, можна лише після формування варіантів для асоціації в цілому, їх аналізу і економічного обґрунтування остаточного рішення, оскільки далеко не завжди оптимальний розвиток одного підприємства буде входити складовою частиною узагальненого варіанту для асоціації в цілому. Формування варіантів для асоціації відбувається шляхом відбору по одному варіанту з кожної сукупності варіантів G_n для всіх n = 1, 2, … , N .

Якщо кожне з n = 1, 2, … , N підприємств подасть по f варіантів бізнес-плану, то формування сукупного варіанту за принципом “кожний з кожним” складає f ^N . Для прийняття остаточного рішення необхідна розробка спеціальних економіко-математичних моделей і застосування математичних методів, які враховують специфіку постановки задачі і математичні властивості функції-критерію.

Основою системи економіко-математичних моделей є:

– модель поетапного розвитку промислових підприємств;

– модель оптимізації розподілу інвестицій між промисловими підприємствами, які входять в асоціацію.

Методом оптимізації в цих моделях найкраще обрати метод послідовного розвитку, аналізу і відсіву неконкурентоспроможних варіантів [1].

Критерієм оптимальності в задачі визначення обсягів і термінів інвестування в розвиток підприємства є мінімізація сумарних об’ємів капітальних вкладень і експлуатаційних витрат, що здійснені за весь період T дослідження їх розвитку з урахуванням нерівноцінності витрат в часі:

де K_t – капітальні вкладення, що здійснені в рік t; E_t – експлуатаційні витрати року t; h_t = (1 + E_НП)^t– коефіцієнт приведення розосереджених в часі витрат до початкового моменту часу періоду дослідження розвитку системи; E_НП – нормативний коефіцієнт приведення.

Обмеження на фінансові та матеріальні ресурси s-го виду в рік t:

Q_st £ Q_st^* ,

де – потрібні ресурси s-го виду;

– досліджуваний рік періоду планування.

На основі дослідження критеріїв та обмежень при формуванні варіантів бізнес-планів підприємств розроблена підсистема “Позичальник”, що сприяє автоматизації та оптимізації розрахунків покрокового розвитку варіантів.

На основі досвіду проведення розрахунків з визначення сальдо реальних грошових коштів банківських установ розроблена підсистема “Кредитор”, що робить прозорими кредитно-фінансові взаємовідносини промислового підприємства та банківської установи.

На основі аналізу методів і підходів до економіко-математичного моделювання процесів кредитування промислових підприємств комерційними банками запропоновано підхід до динамічної побудови зведеного варіанту задоволення кредитором потреб позичальника.

Для забезпечення підтримки прийняття рішень при визначенні банківською установою економічно доцільного об’єму кредитних ресурсів розроблена автоматизована система прогнозу банківських операцій АСПБО на базі СУБД Microsoft SQL Server 2005 що взаємодіє з банківською автоматизованою інформаційною системою БАІС через реалізований інтерфейс обміну даними між БАІС та АСПБО.

Література:

1. Бакаєв О.О. , Гриценко В.І., Бажан Л.І., Бакаєв Л.О. Мікроекономічне моделювання і інформаційні технології. – К.: Наукова думка, 2003. – 180 с.