Тимошенко Т.О.
Харківський національний університет
ім. В.Н. Каразіна
Методологічні
засади дослідження міграційних процесів
Міграція робочої сили (або трудова міграція)
як одна із форм міжнародних економічних відносин являє собою переміщення
(переселення) працездатного населення, як у межах так і за межами країни. Як економічна категорія
міграція робочої сили є безпосереднім проявом існування міжнародного ринку
праці, що охоплює різноспрямовані потоки мігрантів, які перетинають національні
кордони внаслідок нерівного як кількісного, так і якісного розподілення
світових трудових ресурсів. Таким чином, світовий ринок праці виступає як
загальна сукупність трудових ресурсів, що пропонуються та купуються в різних
країнах на основі попиту і пропозиції.
Загальна теорія
міграції може успішно розвиватись лише на базі поняття міграції, визначеного
за допомогою чітких критеріїв. З огляду на це доцільно детальніше
проаналізувати основні підходи до тлумачення цієї категорії. У вітчизняній і
зарубіжній, зокрема англомовній і російськомовній літературі, поняття
міграції населення трактується надто широко і часто ототожнюється з переміщенням
населення між місцями проживання та місцями прикладання праці і одержання
послуг. За такого підходу до розуміння міграції населення розмивається сама
суть явища, бо міграція тут ототожнюється з будь-яким переміщенням населення в
межах населеного пункту. Дослідження міграції населення конкретних територій
підтверджує, що не слід рівняти переміщення індивідів в рамках одного населеного
пункту та переселення людей між поселеннями, вони суттєво відрізняються між
собою [2, с. 20].
Ефективним
засобом дослідження складних утворень є системний підхід. Міграційні явища великих
міст і значних територій завжди кваліфікувались як дуже складні об'єкти.
Міграційний комплекс можна трактувати як статичну міграційну систему. В
літературі дуже часто під терміном міграційного процесу розуміють саме
функціонування міграційного комплексу.
Поглиблений
аналіз структури міграційного процесу передбачає відокремлення деяких її
аспектів, наприклад субстанційної та функціональної структури. Розглянемо ці два аспекти
докладніше в контексті впливу на структуру населення.
Субстанційна
структура є закономірним поєднанням базових елементів, що віддзеркалює співвідношення
між віковими і статевими групами мігрантів, їхню динаміку в часі. Стать і вік є
демографічними ознаками, що тісно взаємодіють між собою, тому розглядати їх
потрібно в сукупності. Зміна їх є трансформацією цих структур за певний
відрізок часу й виражається в збалансованості показників або відхиленні їх у
певний бік.
Функціональний
аспект міграційних процесів ілюструє якісні зміни в співвідношенні прибулих і
вибулих, а саме їхньому освітньому і професійно-кваліфікаційному складі в
часі. Функціональний підхід рідко застосовується при тлумаченні міграційного
процесу. Власне процесуальний підхід до вивчення зміни станів спільностей
мігрантів у часі не розроблений, тому в якості робочого нерідко у літературі
можна зустріти таке визначення: міграційний процес — це зміна станів (структури
і способу функціонування. організації) міграційної системи в часі, зумовлена
особливостями розвитку суспільства та впливом середовища, підпорядкована
специфічним законам розвитку.
Притягальна сила міста як
осередку великої кількості місць прикладання праці та реалізації кар'єрних
особистих планів сприяє прибуттю в столицю осіб з вищою освітою. Так, рівень
освіти мігрантів є чинником, який може впливати на природний приріст населення,
але його вплив варто розглядати в сукупності з фактором рівня життя. Висока
освіченість прибулих, зокрема в молодому працездатному віці, завжди є
позитивним явищем, але за умов низького рівня життя воно не є чинником
збільшення народжуваності. Прикладом можуть бути міграційні процеси міста
Києва, де в структурі прибулих велика частка осіб молодшого та середнього
працездатного віку з високим рівнем освіти, зокрема жінок, але на фоні
тенденції падіння рівня життя народжуваність у столиці залишається низькою. За
умов поліпшення умов життя високий рівень освіти мігрантів буде сприятливим
фактором поліпшення статево-вікової структури населення [1,
с. 248-250].
Професійно-кваліфікаційний
склад мігрантів діє спільно з економічним та екологічним чинниками, зокрема
ситуацією на ринку праці регіону, інноваційно-інвестиційною політикою сприяння
певним видам діяльності тощо. Заохочення прибуття кваліфікованих спеціалістів з
професіями, для яких притаманний високий заробіток та існують пріоритетні умови
розвитку, поліпшує добробут їхніх сімей і сприяє відтворенню населення. І,
навпаки, низька кваліфікація, неконкурентноспроможні професії мігрантів
підвищують напругу на ринку праці регіону та знижують передумови для природного
приросту. Прибуття осію із забруднених територій, із професіями, для яких
характерні важкі умови праці і підвищений ризик для здоров'я, насамперед
хімічної промисловості, атомної енергетики, знижують природний приріст і
середню тривалість життя населення.
На
статево-вікову структуру населення діють усі елементи міграційної системи. Якщо вплив субстанційної
структури міграційної системи змінює кількісні параметри та співвідношення між
ними, то функціональна структура закладає зміни на перспективу. Характер впливу
базових елементів міграційної системи, зокрема складу мігрантів за віком і
статтю, на структуру населення певного регіону має свої закономірності. Відомо,
що пропорції статей в усьому населенні й за віковими групами різні. Залежно
від різня розвитку країни питома вага чоловіків може бути меншою (як правило,
у розвинутих країнах) чи більшою (для малорозвинутих країн). Різний статевий
склад населення спостерігається в міській і сільській місцевостях, містах
залежно від їхнього розміру. Регіони з більшим відпливом чоловіків характеризуються
більшою питомою вагою жінок у складі населення і навпаки. Висока мобільність
зазвичай притаманна особам молодшого та середнього працездатного віку, тому
міграція населення найбільше впливає на вікові групи 15-40 років.
Перехід до ринкової економіки зумовив посилення трудової мобільності на
українському ринку праці. Основними факторами цього процесу стали розвиток форм
власності, підприємницької діяльності, чинного законодавства, які полегшують
зміну місць праці та проживання людей. Завдяки цьому поступово складаються і розвиваються традиційні для ринкової
економіки форми трудової мобільності: територіальна, галузева,
професійно-кваліфікаційна, внутрішня та міжфірмова. Помітного розвитку набули
міграційні процеси (як особлива форма мобільності), що поєднується з
територіальним переміщенням робочої сили.
Національний ринок праці в Україні характеризується різними
ознаками, у тому числі
й регіональними особливостями, які
формуються під впливом різних
факторів. Насамперед, регіональний
ринок залежить від наявного
трудового потенціалу, густоти
населення, міграційного руху
тощо. Можливості зайнятості
населення значно залежать
від наявності робочих
місць, а останні - від
природних ресурсів, виробничого
потенціалу, рівня економічного
і соціального розвитку,
структури ринку взагалі та
промисловості особливо. Тому,
об’єктивні передумови зайнятості
в різних регіонах
не однакові [3, с. 35-36].
Трудова мобільність як елемент ринкової організації праці розкривається: по-перше, як категорія ринку
праці, що означає здатність та готовність працівника до зміни місця праці;
по-друге, як процес руху робочої сили в галузево-територіальному та
професійно-кваліфікаційному розрізах.
Знання
особливостей організації та функціонування міграційних процесів дає змогу
використовувати його як засіб управління, за допомогою трансформації якого
можна впливати на зміну субстанційної структури людності. Необхідним етапом у
цьому є формування продуктивної міграційної політики та прогнозування змін
статево-вікової структури населення.
До сьогодні в
Україні таку міграційну політику не сформовано, і про міграцію населення можна
говорити лише як про окремий, хоча й вагомий, зовнішній фактор зміни
статево-вікової структури населення - що не регулюється, у взаємодії двох
складних систем - міграційної і системи спільностей індивідуумів. що
становлять людність певного регіону, міста, країни тощо. У структурі та
організації системи населення та міграції тотожні, бо в кожній з них елементами
є індивіди зі своїми демографічними ознаками, а саме статтю, віком,
національністю, освітою, професією, видом зайнятості, культурою тощо як певною
організацією існування системи. Різними є функціонування та розвиток у часі [4, с. 142].
Серед основних завдань нашої
держави в частині регулювання трудової міграції залишаються: організація правового і соціального захисту своїх громадян за
кордоном; насамперед шляхом укладання з країнами, куди традиційно мігрують
українці, взаємовигідних договорів про обмін робочою силою; належне
інформування наших громадян, у тому числі через засоби масової інформації.
про реальні труднощі, які можуть очікувати їх за кордоном: налагодження
інформаційної системи державного контролю за міграційними процесами та, з
іншого боку, проведення цілеспрямованих послідовних економічних реформ у
країні, наслідком яких стане гідний рівень матеріального забезпечення населення
на своїй Батьківщині, що приведе до зменшення трудової міграції за кордон.
Література:
1.
Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч.
посіб. – К.: Знання-Прес, 2000. – 313 с.
2.
Гнибіденко І. Проблеми трудової міграції в Україні та їх
вирішення. // Економіка України. – № 4. 2001. – С. 23.
3.
Драгунова Т. Управління міграційними процесами великих міст.
// Украйна: аспекти праці. – № 5. – 2004. – С. 35.
4.
Занятость и рынок труда:
Новые реалии, национальные приоритеты, перспективы / Л.С. Чижов, А.В. Кашепов,
А.Д. Попов и др., Ин-т макроэконом. Исследования. – М.: Наука, 1998. – 256 с.