Волошин В.Е.

Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій і систем, м .Київ, Україна

Моделювання розрахунку експертної оцінки альтернативних планів інформаційно-технологічного оснащення охорони об’єктів водного транспорту

Департамент морського та річкового транспорту було створено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2002 року. Однією з найважливіших ділянок роботи Департаменту є впровадження Міжнародного кодексу з охорони суден та портових об’єктів (Кодекс ISPS) в морську галузь України. Міжнародні документи вводять в морську галузь України нову сферу діяльності – забезпечення та підтримання морської безпеки. Морська безпека це комплекс заходів по охороні об’єктів водного транспорту, суден та портових споруд, а також людські та матеріальні ресурси, які призначені та застосовуються для підтримування стану захищеності інтересів особи, суспільства і держави. Небезпека для суден, вантажу та інфраструктури портів може бути техногенною ( вилив з танкеру нафти чи нафтопродуктів, хімічних речовин тощо) або рукотворною ( піратство, тероризм, акти незаконного втручання).

Основна мета Кодексу ISPS полягає в розробці стандартизованих, уніфікованих методів і процедур для оцінки ступеню загрози, даючи Урядам можливість протидії їй шляхом введення відповідних рівнів безпеки на суднах та портових засобах. З цією метою в портах України створено служби морської безпеки (охорони).

Служба морської безпеки лише опосередковано впливає на успішну роботу морегосподарського комплексу. Технічне оснащення та функціонування служби морської безпеки потребують значних витрат як матеріальних, так і фінансових. Інформаційно-технологічне оснащення охорони об’єктів водного транспорту повинно відповідати міжнародним правилам та вимогам. В залежності від реальних умов експлуатації, технічних та технологічних параметрів, а також економічних показників може бути сформовано та певним чином за кількісним критерієм оптимізації проаналізовано множину варіантів допустимого технічного оснащення підрозділів служби охорони. Ці варіанти з необхідним набором параметрів і показників, що підлягають подальшому аналізу, подаються експертам для їх якісної оцінки.

Оцінити варіант інформаційно-технологічного забезпечення морської безпеки – це означає глибоко і в повному обсязі вивчити властивості, тенденції та закономірності явищ, подій і процесів, що визначають його основу, і на цій базі зробити необхідні висновки про сильні і слабкі сторони досліджуваних варіантів.

Існує низка обставин, що обмежують застосування формально-математичних методів для оцінки варіантів планів технічного оснащення служби морської безпеки. Серед таких обставин можна виділити наступні: необхідна статистична інформація може бути важко отриманою; така інформація може достатньо швидко змінюватись; статистична оцінка показників з нових видів інформаційно-технологічного оснащення відсутня.

Розібратися в усіх складностях планування технічного оснащення морської безпеки на разі може тільки людина. Тому доцільно для вирішення поставленої проблеми застосовувати методи експертних оцінок, цікавість до яких в наш час значно посилилась. Це пояснюється перш за все тим, що існує низка завдань, які вирішуються тільки експертними методами, або ж тим, що експертні методи дають більш переважні результати, ніж аналітичні методи.

Процес отримання експертних оцінок можна розподілити на кілька етапів:

- постановка проблеми, вибір цілей;

- вибір метода проведення експертизи;

- вибір експертів;

- проведення експертизи;

- обробка, аналіз та інтерпретація отриманої від експертів інформації.

Перед організаторами експертизи постає низка проблем: необхідно фахово-вичерпно висловити суть явища, що оцінюється; обрати найбільш компетентних експертів та створити з них групу; провести експертизу так, щоб втрати або викривлення інформації, отриманої від експертів, були мінімальними; обробити результати з метою отримання оцінки варіантів плану, оцінки ступеню довіри до отриманого результату.

Обов’язковими елементами першого етапу є докладна постановка мети та об’єкту експертної оцінки, визначення горизонту планування а також одиниць вимірювання оцінок.

Вибір методу проведення експертизи цілком залежить від організаторів експертизи та визначається можливостями самої організації, кількістю експертів, характером оцінюваного об’єкту, ступенем впливу фактору невизначеності на об’єкт оцінки, традиціями застосування визначених методів оцінки в дослідженій галузі та інш.

Вибір експертизи – одне з найбільш складних та відповідальних завдань.

Виділяється чотири основних групи методів відбору найбільш компетентних експертів:

- самооцінка;

- оцінка групою кожного спеціаліста;

- методи, що використовують результати минулої діяльності експерта;

- методи „обчислення” компетентності запрошених кандидатів в експерти.

Самооцінка виявляється в співставленні декотрого балу з рівнем компетентності експерта в досліджуваному об’єкті планування.

Оцінка групою кожного експерта аналогічна самооцінці з тою лише різницею що експерти оцінюють компетентність партнера.

Етап обробки та аналізу отриманої від експертів інформації включає обробку результатів експертизи, на основі якої інтерпретатори оцінюють варіант плану. При цьому від інтерпретатора вимагаються фахові знання про об’єкт планування.

Складність даного етапу полягає в тому, що вибірка відповідей експертів при оптимальних розмірах групи для обробки традиційними статистичними методами та внаслідок цього вимагається застосування інших статистичних методів, які потребують більшого обсягу обчислень.

Література:

1. Гурвич Г.Ф. Экспертиза. Некоторые методологические вопросы. Вестник АН СССР, 1978, №1, с.50-58.

2. Тененбаум Д.Я. О некоторых особенностях метода формирования коллектива экспертов. - //Экономика и математические методы, 1980, №6, с.1216-1218.

3. Гаскаров Д.В., Шаповалов В.И. Малая выборка. – Москва: Статистика, 1978. – 248с.

4. Панкова Л.А., Шнейдерман М.В. Последовательные процедуры экспертного опроса. - //Автоматика и телемеханика, 1975, №8, с.15-20.

5. Алексеева Е.Ф., Стефанюк В.Л. Экспертные системы – состояние и перспектива. //Техническая кибернетика, 1984, №5, с.153-167.

6. Бакаев А.А., Гриценко В.И., Козлов Д.Н. Экспертные системы и логическое программирование. Киев: Наукова думка, 1992 - 220с.

7. Бакаев А.А., Гриценко В.И., Козлов Д.Н. Методы организации и обработки баз знаний. Киев: Наукова думка, 1993, - 149с.