Дворкін І.В.

Національний технічний університет „Харківський політехнічний інститут”

Огляд джерел з історії музейної справи на Харківщині (ХІХ – поч. ХХ ст.)

В Україні перші музеї виникають на початку ХІХ ст. У Харкові ж цей процес був безпосередньо пов’язаний з відкриттям у 1805 р. університету, який став освітнім і культурним центром величезного навчального округу. Найбільшого розвитку у Харкові набули музеї історико-художнього профілю.

Першим, серед музеїв нашого профілю, виникає Музей красних мистецтв та старожитностей Харківського університету, який відігравав роль навчально-допоміжного закладу при історико-філологічному факультеті. Цей музей було відкрито для публіки 26 лютого 1861 р., проте початком його існування слід вважати придбання засновником Харківського університету Каразіним колекції естампів Фрідріха Аделунга, ще у 1804 р. Наступним у Харкові в 1886 р. виникає художньо-промисловий музей, який вже не був пов’язаний з університетом, а являв собою суто міський музей. Нарешті, завдяки проведенню у 1902 р. ХІІ Археологічного з’їзду, було відкрито етнографічний музей Харківського історико-філологічного Товариства.

Перш за все слід звернути увагу на опубліковані покажчики музеїв, які безпосередньо дають змогу оцінити стан фондів музеїв на різних етапах їх існування. Так, починаючи з 60-70 рр. ХІХ ст. проводилась робота з систематизації та каталогізації фондів університетського музею красних мистецтв. Друкарнею університету були видані докладні покажчики, зокрема три випуски „Указателя произведений, хранящихся в Музее изящных искусств при императорском Харьковском университете.”(1870 – 1883), та „Каталог колекції гравюр А. Н. Алфьорова” М. І. Червонолота (1911 року). Досить важливими, звичайно, є “Путеводитель по Харьковскому городскому художественно-промышленному музею и этнографическому отделу”(1902 р.) та інші каталоги міського музею, завдяки яким можна відтворити склад його колекцій, більшість з яких були знищені під час громадянської війни та німецької окупації.

Слід сказати, що увага харків’ян до проблем місцевих музеїв була постійною, що можна побачити з великої кількість публікацій у місцевій пресі, зокрема у газетах “Южный край” і “Харьковские губернские ведомости”, у яких знайшли відображення конкретні епізоди історії усіх трьох згаданих музеїв, зокрема придбання музеїв у другій половині ХІХ – початку ХХ ст., питання організацій та управління міського музею та ін.

Окремі епізоди історії музею красних мистецтв Харківського університету знайшли своє відображення у “Протоколах заседаний императорского Харьковского университета” та в “Отчетах о состоянии и деятельности императорского Харьковского университета” за окремі роки.

Серед опублікованих джерел з історії Харківського художньо-промислового музею, слід відзначити публікації у виданнях органів міського самоврядування, зокрема у “Журнале Харьковской Городской Думы” та “Известиях Харьковской Городской Думы”. Ці видання містять протоколи засідань Думи, на яких вирішувались питання, що стосувалися відкриття музею, призначення музейної комісії, винесення подяки меценатам. За відсутності інших спогадів, досить великого значення набуває “Автобіографія” Д. І. Багалія, який у своїх мемуарах приділяє багато уваги своїй громадській діяльності перед революцією, зокрема на посаді голови комісії, що завідувала міським музеєм.

Як відомо, ХІІ Археологічний з’їзд зіграв величезну роль в історії Музею красних мистецтв та старожитностей, і завдяки йому фактично було створено етнографічний музей. Зокрема, у “Трудах Харьковского предварительного комитета по устройству ХІІ археологического съезда” були надруковані протоколи засідань Попереднього комітету з влаштування виставки, програми з збирання етнографічних відомостей до виставки. Досить повну інформацію з становища етнографічного музею у конкретний період його існування надає єдиний опублікований “Отчет по этнографическому музею за 1906/1907 гг.”

Достатньо матеріалів з даної теми зберігається у Державному архіві Харківської області. Так, серед справ фонду 45 (Справи розпорядницького відділення Харківської міської управи) досить багато документів стосуються листуванню по Харківському міському музею. Крім того, у справах знаходяться протоколи засідань комісії, що завідувала Харківським художньо-промисловим музеєм, проекти статуту та затверджений у 1892 р. “Проект устава Харьковского городского художественно-промышленного музея, выработанный комиссией заведующей музеем”. Особливу увагу слід звернути на “Отчет комиссии по устройству и заведованию городским художественно-промышленным музеем” І. Й. Фесенка, який являє собою одну із перших спроб аналізу діяльності музею з 1886 по 1891 рр. У звіті зазначені усі основні придбання музею цього періоду.

Матеріали, що відносяться до історії створення та діяльності Етнографічного музею ХІФТ зберігаються у Центральному державному історичному архіві України (м. Київ). Крім того, документи, пов’язані з відкриттям та діяльністю художньо-промислового музею, зберігаються серед фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (м. Київ).

Таким чином, історія музейних установ Харкова ХІХ – початку ХХ ст. знайшла відображення у великій кількості джерел, зокрема на сторінках харківських газет та у поточних виданнях Харківської міської Думи та Харківського університету. Були опубліковані каталоги музеїв, які зараз дозволяють відтворити склад музейних зібрань.