Павлюк М.В.

Запорізька державна інженерна академія

Від появи світу до появи етносу (міфоепічна генеалогія)

Міфоепічна традиція оповідає про появу світу й існування богів (історією його можна назвати лише з погляду смертних людей) та про появу людини, людської пари, суспільних станів та етносу з описом родини його епонімів, тобто іменних пранароджувачів спільноти та її гілок (давніх племен). Оглянемо початкову частину міфоепічної генеалогії греків, оскільки їхня родина епонімів етносу не лише визначає серединний поділ грецької спільноти, а й має всистемлену будову. Принагідно зважатимемо на матеріал інших іє. спільнот та дальших родичів індоєвропейців. У божій частині та генеалогія є умовною; вона потребує накласти певні обмеження. Її слід викладати за головним вказом: хаос → космос, велети (давні боги) → боги (нові чи людські боги), а відтак, “старий” етнос → спільнота (“новий“ етнос). Генеалогія відбиває зміну типу шлюбних стосунків, напр., заборона на такі стосунки між батьки та діти, між брати та сестри тощо. Перехід до патріархату змушує вести генеалогію за сином. За дочкою доречно вести її лише в тому разі, коли батьком дончиної дитини був бог.

З уособлення Часу – Хронос постає Хаос – німий безмежний простір, безладна суміш матеріальних елементів світу (Гесіод). З нього виник Космос – упорядкована частина Хаосу. Серед значень слова kosmos є й таке “вбрання”. У міфології догонів (цент. бантоїди, група Гур) духи Номо вбрали матір Землю в спідницю (рослинність). З Хаосу постали Ерос та Гея, Ереб та Нікс. Першу пару склали в’яжуча сила Всесвіту та головна його плідна частина; іншу пару – вічний морок та уособлення ночі, що відбивають, мабуть, важливі таємниц – народження життя та початок смерти, приховані від ока людини.

До перших людей веде гілка Землі-Геї, що мала шлюб із трьома синами – Ураном, Понтом і Тартаром. А також, із Етиром. Учасники тих шлюбів відбивають цілком певні шари світу: Етир – найвищий шар повітря (“понаднебо”); Уран – небо; Гея – земля; Понт – море; Тартар – темна безодня в глибині космосу (“попідземелля”). Зважимо на називники: (Ch-, Ch-, K-, G-) – (-E, -E, N-),

Chronos

Chaos → Kosmos

[Eros] ----------------- Gaia, Ge Erebos ---------------------- Nyx

[Aither] Uranos Pontos Tartaros

Gaia Gaia Gaia Gaia

Tartaros titanes titanes, потвори потвори

(-A, -U, P-, T-). Наступний хід у бік людей – діти Урана та Геї, титани. Серед 12-ти імен знаходимо трійці з певними називниками та пов’язані зі статтю титана. У дітей Понта й Геї спостерігаємо метатезу тих називників. Ті самі називники (К-, -V, T-) мають і діти Огуз-хана від Небесної діви (Кÿн, Аї, Jулдуз – Сонце, Місяць, Зірка) та Земної діви (Кöк, Таг, Тäніз – Небо, Гора, Море).

Iapetos Hyperion Okeanos Themis Theia Tethys	Kronos Krios Koios Rhea (Eurybie) Phoebe	Mnemosyne (Zeus)
Thaumas (Elektra) ← Eurybie	Phorkys Keto	Nereus (Doris)

Ув індійців, як у східних індоєвропейців, богів заступають жерці. То ж, генеалогію починає Брагма (жрець; лат. flaminus) та магариші (великий мудрець) Маричі. Лише син Маричі Кашьяпа (Черепаха) виявляється відповідником гр. Геї. Від низки сестер він мав дітей – богів, демонів, диво-птахів, зміїв тощо. Називники імен провідних сестер можна вподібнити називникам імен чоловіків Геї, хоча ближчими можуть виявитися називники етнонімів догонських племен – дйон, ару, оно, домно, тобто d-, -a, -o, d-.

Brahma

Marīci [Atri, Angiras (гр. αγγελος) тощо]

Kaçyapa

Danu Diti Aditi [ Arista, Vinata, Muni, Kadru, Surabhi, Surasa]

danava daitya aditya

Історію появи грецької спільноти пов’язано з двома титанами – Япетом, у роді якого народилися люди, та Крона, батька олімпійських богів, нових чи молодих богів, що стали богами, так би мовити, нових чи молодих греків – гелінів, що заступили були, сказати б, старих греків – граїків. За роллю Япетові

Iapetos, Themis Atlas Prometheus Epimetheus Menoitios Klymene Pandora Deukalion Pyrrha Hellēn

Kronos ← * Sabados), Rhea Zeus Hera … Hera

відповідає індійський дев (бог) з адитьїв Вівасват (“що сяє”, іран. Вівахвант) або Мартанда (“мертвонароджений”, іран. Гайа Мартан, Гайомарт, Каюмарс “мертва душа”) – пранароджувач людей, або солярний бог Сур’я (іран. Хорас). У греків Геліос був сином іншої пари титанів, Гіперіон – Тейя, як і Селена (Місяць) та Еос (Вранішня зоря, інд. Ушас, лат. Аврора, укр. Овсень). Від Саранью він мав близнюків, брата й сестру на ім’я Яма та Ямі (іран. Йима та Йимак). Потім, її подоба Санджня народила йому сина на ім’я Ману, від якого походять усі люди, а також, сина Шані (Шанайшчара) “Сатурн” та дочку Тапаті (“жагуча”), що стає матір’ю Куру, предка героїв Магабгарати. Від Саранью Вівасват отримує ще двох синів Ашвинів (“народжених від коня”) – Насатью та Дасру, богів Уранішньої та Вечірної зорі. Таким чином, ув обох версіях збігаються імена трьох персонажів, але з фонетичним обтяженням та переміною

(Kaçyapa – Aditi → … 8-й) Vivasvat (→ Martanda → Surya)

Saranyu Sanjna Saranyu

Yama Yami Manu Çani Tapati Nasatya Dasra (Açvin)

ролей у греків. Індійським близнюкам, зокрема, першому померлому на Землі відповідають грецькі близнюки, що започатковують рід людський, та навпаки, пранароджувачеві людства в індійців відповідає забитий на смерть за надмірну жорстокість бездітний Япетів син. А вже розподіл за статтю відбивають діти братів-близнюків: син Прометея Девкаліон та дочка епіметея Піра. Таке перенесення ролі предків на нащадків спостерігаємо й ув італьців. Братам Ману – Яма та Прометей – Менетій відповідають 13-й та 14-й володарі Альба Лонги Нумітор та Амулій. Проте, їхнє міфоепічне завдання – запровадити на Землі життя та смерть – втілили Нуміторові онуки брати-близнюки Ромул та Рем, звісно, на землі Риму, “Вічного міста”, тобто міфоепічного свідка історіїї, ким у греків, до речі, був Прометей (ув індійців таку роль виконує бог Вишну).

Інд.	Manu	Yama Yami
Гр.	Menoi-tios	Pro-me-theus Deukalion Epi-me-theus Pyrrha
Іт.	Numi-tor (Romulus, Remus)	Amu-lius

Пара братів Ману (“людина, чоловік; пранароджувач людей”) – Яма (“близнюк”; перший померлий на Землі) з сестрою Ямі знаходять численних відповідників. У догонів стикаємося з метатезою ролей: 14-ом Ману відповідають 14 деміургів Амма, а Ямі з Ямою – 8 братів-близнюків духів Номмо (напівзмії-напівлюди, боги води). У германців Манн стає батьком усіх германців, а паморозистий велет Імір (сканд.; на континенті – Туїсто “подвійний”) стає першою жертвою, з якої постає Всесвіт. У балтів (латиші) знаходимо родину польового божка, духа талану – Юміса, дружина – Юмалу (Юміте, Юме, Юма) та син – Юмалень (можливо, й дочка - Юмаленя). У слов’ян їхні імена перетворилися, певно, на пересічні слова: муж ← *mon-gjo ← *Mon- ← іє. *Man-; яма ← іє. *Yama. Чималою була родина іранського Йими: Спитьюра розрубав Йиму навпіл; Нарсі став суддею, а Тагма-Урупі – наступним по Йимі володарем. В уральських родичів індоєвропейців знаходимо пару “дух, бог, вищий бог, небо” – його антипод часто з фонетичною чи ролевою (семантичною) метатезою, а іноді з заміною одного імені заступленим (описовим) чи запозмченим з іншої традиції ім’ям, напр., морд. Шкай “творець” – Шайтан. Лише в угорців то були велет і предок угорських королів: сам. Num - …; хан.-ман. Numi-Torum - …; удм. Inmar - …; комі Yen - Omol; кар.-фін. … - Iumala; ест. … - iumal; мар. Yin – Kugu Yumo; саам. … - Yubmel; угор. Menrot - Almos. Старші діти Вівасвата (Ману, Яма) були смертні, натомість, молодші стали богами. У греків люди є нащадками старшого титана Япета, а їхні боги – молодшого титана Крона. Шані чи Шанайшчара в індійській астрономії є назвою планети Сатурн. Римляни ототожнювали свого Сатурна з грецьким Кроном, як і їхніх синів: лат. Iupitter, гр. Zeus, інд. Dyaus. Маємо, певно, ще одну пару фонетичних відповідників із метатезою: лат. Saturnus та інд. Çanaiçcara. Пов’язано й решту родинників. Атлант стає батьком Плеяд, що від богів народили героїв, та відповідає індійському Панду, чиї дружини народили синів, зокрема, п’ятьох пандавів, від богів, зокрема, від Ашвінів. Куру був предком кауравів і пандавів, героїв Магабгарати.

Atlas

Pleione

Taigeta Elektra Alkione Asterope Maia Merope Kelaino

Zeus Zeus Poseidon Ares Zeus Sysiphos Poseidon

Lakedaimon Dardanos Hyrieios Oinimaios Hermes Glaukos Lykos Nykteus

Pandu [ Surya ] (Dharma Vaju Indra Nasatya Dasra)

Kunti Madri

Karna (Yudhisthira Bhimasena Arjuna Nakula Sahadeva)

У грецькій версії – Іліада – стикаємося з метатезою ролей: “пандави”- троянці стають “негативними” героями, а “каурави”-ахейці, навпаки, “позитивними”. На інщому боці б’ється тепер “Карна” – Ахіл. Стався й “обмін” столицями Індрапрастга - Троя та Гастінапура – (Несторо)Пілос. Навіть Іліада передує Одисеї; в індійців Магабгарата ступає за Рамаяною.

На відміну від греків індійці відзначають початок обох династій – Сонячної володарів Сходу та Місячної володарів Заходу в місті Айодг’я (Авадга) країни Косала (Кошала) – гр. Фтія та Тесалія: Vivasvat = Martanda = Surya + Sanjna/ Manu/ Iksvaku …; Soma + Ila/ Budha/ Pururavas … Головою родини епонімів етносу став 5-й Місячний володар Яяті, проте, родина епонімів спільноти та її гілок (давніх племен) заслуговує на окремий розклад.

Література.

Мифологический словарь. – М., 1991.

Петрухин В. Мифы о сотворении мира. – М., 2005.

Словник античної міфології. – К., 1989.

Темкин Э.Н. Мифы Древней Индии. – М., 2003.