Сень Л.В.

Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка

Особливості дистанційного навчання студентів в США

 

У зв’язку із постійним розвитком суспільства, процесами інтеграції та глобалізації, вища освіта зазнає помітних змін. Упродовж останніх десятиріч світове співтовариство охоплене процесом інформатизації, який пов’язаний практично з усіма сферами людської діяльності, включаючи освіту. Вченні довели, що вплив комп’ютерних технологій з кожним роком подвоюється, а у найближчому майбутньому вони стануть такими ж надійними як і телефони сьогодні. Саме завдяки новим інформаційним технологіям виникла нова — дистанційна — форма навчання (ДН). Так як Сполучені Штати належать до країн з високорозвиненими інформаційними технологіями, стає очевидним наше зацікавлення у розвитку дистанційної форми навчання США. Вивчення європейського та світового досвіду дасть нам можливість значно покращити вітчизняну систему дистанційного навчання.

Дистанційне навчання поєднує в собі кращі риси очної  та заочної форми навчання, а також екстернату. На сьогоднішній день майже усі вищі навчальні заклади США можуть запропонувати дистанційну форму навчання. Спілкування та отримання знань за допомогою комп’ютера для більшості студентів США стало буденною справою. За результатами доповіді Міжнародного університету Джонса (США), до кінця 2004 року 90% університетів та коледжів уже мали відкриті веб–курси; до кінця 2006 року більш ніж 5 мільйонів студентів отримають освіту через Інтернет. За прогнозами  цього ж університету кількість бажаючих скористатись дистанційною формою навчання у країні в 2006 становитиме 23 біліони, а у 2011 сягне до  44 білонів чоловік. Отже, на сьогоднішній день вищу освіту можна здобути двома шляхами — традиційним, який передбачає відвідування вищого навчального закладу, та за допомогою комп’ютерних технологій.

Дистанційне навчання передбачає нову форму освіти. Воно не може бути автономною системою, так як має ті ж цілі, що й очне, і засноване на державних стандартах, встановлених для тих чи інших дисциплін. Дистанційне та традиційне навчання при однаковому змісті відрізняються формами подачі матеріалу, а також взаємодією викладача та студентів. Методи, засоби, організація навчального процесу в дистанційній формі зумовлені специфікою використовуваної технологічної основи (комп'ютерних телекомунікацій, комп'ютерних телекомунікацій у комплексі з друкованими засобами, компакт-дисками, кейс-технологіями тощо). Дистанційне та традиційне навчання побудоване на одних і тих же ди­дактичних принципах (науковість, системність і систе­матичність, активність, диференціація та інтеграція тощо), але в дистанційному навчанні вони реалізуються за допомогою спеціальних способів, зумов­лених специфікою дистанційного навчання та можливостями інформаційного середовища Інтернет. 

Використання Інтернету зумовило революційний прорив у системі освіти всіх країн і особливо у дистанційному навчанні. Він дає викладачеві та студентові змогу:

·        отримати потрібну інформацію про навчання у будь–який час незалежно від місця перебування;

·        передати інформацію будь–якого змісту на будь–яку відстань за короткий проміжок часу;

·        не бути прив’язаним до певного робочого місця;

·        зберігати інформацію в комп’ютері протягом необмеженого терміну з можливістю її редагування, зміни, друкування або знищення;

·        спілкуватися викладачеві зі студентами за допомогою мультимедійних засобів;

·        доступ до різних джерел інформації;

·        можливість організації електронних конференцій в режимі реального часу; спілкування викладача з студентами та студентів між собою;

·        можливість збереження інформації на власних носіях інформації з подальшим їх використанням у зручний час.

Ефективність навчання у багатьох випадках залежить від постійно зростаючих потреб та вимог студентів стосовно удосконалення процесу навчання. Розвиток дистанційного навчання у США враховує педагогічні вимоги та стратегії розвитку освіти, а також відповідає найвищим вимогам студентів. Як показує аналіз курсів дистанційного навчання провідних вищих навчальних закладів США, усі вони мають приблизно однакову побудови. Університет Бредлі, наприклад, приймаючи участь у національній науковій програмі, розробив систему дистанційного навчання яка базується на: 1) індивідуально орієнтованому підході навчання; 2) використанні комп’ютерних та мультимедійних технологій; 3) багаторазовій модульно–блочній системі навчання; 4) рівноцінності змісту дистанційного та традиційного навчання.   Дистанційне навчання США спрямоване на особистість студента. Під час створення віртуальних курсів також враховуються такі моменти:

·        Індивідуальність кожного студента. Адже не всі студенти мають однаковий фізичний, інтелектуальний, емоційний і соціальний рівень розвитку.

·        Індивідуальна технологія навчання. Студенти самостійно аналізують отриману інформацію за допомогою власного сприйняття, власних думок  і почуттів.

·        Особиста творчість та мотивація студентів. Студенти найповніше виявляють свої творчі здібності, коли існує чітка мотивація і процес навчання відповідає власним потребам.

·        Впевненість та зацікавленість. Кожний студент має свій рівень впевненості у власних силах, досягненні мети, очікуваному успіху, а також різну зацікавленість у предметі.

·        Власний досвід студентів. Особисті переконання та здобутий досвід впливає на погляди студентів та підходи до навчання. 

·        Особистісній ліміт сприйняття інформації. Велика кількість інформації не завжди означає успішне навчання. Студенти намагаються вибрати найбільш вагому для них інформацію, незалежно від її кількості та якості.

·        Умови проведення навчання. Різні студенти надають перевагу різним форматам навчання (тривалим чи нетривалим, ранішнім чи вечірнім заняттям, великим або малим групам тощо). Саме тому дистанційне навчання дає змогу самостійно обрати час та місце навчання.

Дистанційне навчання полегшує роботу не лише студентів, а й викладачів. Як і в традиційному навчальному процесі, вони є основною ланкою забезпечення високої ефективності освітнього процесу. Специфіка дистанційного навчання зумовила необхідність впровадження у світовій практиці інституту тьюторів, який є одним із найважливіших елементів системи дистанційного навчання. Тьютор повинен уміти бачити технологічні, організаційні, соціально-економічні і соціально-психологічні шляхи одержання максимального педагогічного результату. Функції тьютора залежать від моделі навчання. Тьюторами можуть бути як штатні викладачі, так і особи інших професій, які залучаються у процес на умовах сумісництва. Основним завданням тьютора є керівництво самостійною роботою студентів шляхом виконання ним таких функцій: формування навчальної мотивації студентів; визначення цілей і завдань навчання; передача знань, досвіду; організація взаємодії між студентами; контроль за процесом навчання. Іншими словами, тьютор комплексно реалізує функції представника навчально-допоміжного персоналу, стежить за виконанням студентами навчального графіка, організовує консультації з викладачами. Він з'ясовує думку студентів про форму і зміст окремих курсів і ознайомлює з нею розробників навчально-методичних матеріалів, допомагає студентам скласти персональний навчальний план, наповнюючи його взаємопов'язаними дисциплінами на вибір.

У закордонній практиці діє розгалужена класифікація тьюторів: викладач-розробник навчально-методичних матеріалів; консультанта методів навчання; фахівець, який здійснює поточну методичну підтримку навчання студента; фахівець з методів контролю за результатами навчання. 

Крім традиційних вимог володіння педагогічною технікою, до викладача ставиться низка нових, зумовлених специфікою його роботи. Наприклад, для проведення електронних консультацій викладач мусить уміти користуватися електронною поштою й досконало володіти писемною мовою.

Як висновок відзначимо, що дистанційне навчання передбачає особистісно орієнтований підхід до навчання. Воно дає змогу забезпечити врахування індивідуальних вікових, фізичних та розумових можливостей, особистого досвіду, навчальних технологій, соціального статусу, етнічного походження, а також рівня впевненості у власних силах та можливостях. Це створює максимальні зручності під час навчання для студентів традиційної групи (18–22 роки) і більш дорослих абітурієнтів (30+ років). Одночасно це забезпечує максимальну ефективність навчання. Створення навчальним закладом власних інтегрованих інформаційних структур зменшує часові, просторові, фінансові обмеження поширення інформації, що суттєво сприяє розвитку системи освіти США.