К.пед.н. Собко Р.М.

Стрийський аграрний коледж Львівського державного аграрного університету

ДО ПИТАННЯ КОМП’ЮТЕРИЗАЦІЇ НАВЧАННЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ І-ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

Однією із складових навчального процесу є передача певних знань від вчителя до учня. Таким чином навчальну систему в найпростішому варіанті можна уявити як систему “передавач” – “канал передачі” – “приймач”. В ролі передавача виступатиме вчитель, а в ролі приймача – учень. Канали передачі, їх кількість та потужність, визначаються обраним методом проведення занять. Очевидно, що чим більше шляхів або каналів передачі інформації використано, тим ефективнішим буде процес навчання.

Саме з метою збільшення кількості каналів передачі навчальної інформації застосовуються технічні засоби навчання. Таким чином інформаційний потік, що передається від учителя, розподіляється на різні інформаційні канали, які взаємодіють з різними органами чуттів учня. Зовсім не обов’язково, щоб кожним каналом передавалась інша інформація. Важливо, щоб ефективним було поєднання різних каналів. При такій взаємодії навчальний матеріал стає більш доступним і зрозумілим для учня, а ефективність процесу навчання різко зростає.

Сьогодні спостерігаємо дуже швидкий розвиток засобів і технологій навчання. Власне нові засоби породжують нові технології. І якісним або революційним поворотом в цьому процесі стало впровадження в якості ТЗН комп’ютера, а згодом – виникнення поняття “комп’ютеризоване навчання”.

Особливістю комп’ютерної техніки є поєднання кількох інформаційних каналів і можливість їх використання одночасно. Це зокрема: зображення, звук і зміст матеріалу. Крім того до переваг застосування комп’ютерів в навчанні відносять можливість регулювання темпу навчання, легкість самонавчання, повторення матеріалу в зручному та необхідному порядку для конкретного учня з його конкретними психологічними особливостями сприйняття та здібностями до конкретного циклу предметів.

Дуже важливими є демонстраційні можливості комп’ютерної техніки для пояснення швидкоплинних, небезпечних процесів та громіздкого виробничого обладнання, яке не можна продемонструвати в умовах класу.

Однак практично перед кожним керівником навчального закладу прямо або опосередковано постає питання: яка саме техніка буде потрібна і скільки? З одного боку відповідь на це запитання здається дуже простою: купувати тільки найновішу техніку. Але в умовах обмеженості фінансування доведеться обмежитись кількома комп’ютерами. З іншого боку можна придбати дещо дешевшу техніку але більше. Можна обрати і третій шлях – провести модернізацію існуючої техніки. Але в силу обмеженості параметрів окремих вузлів, модернізація має певну межу. Крім того, для використання в якості ТЗН чи є зміст забезпечення комп’ютерною технікою кожної аудиторії починаючи від української мови і закінчуючи спеціальними дисциплінами?

Дуже поширеною є ситуація, коли студент чи учень зауважує викладачеві: “У мене вдома комп’ютер потужніший від Вашого, чого я тут можу навчитись”. Багато викладачів, вчителів-початківців погоджується і студентами і тоді сама суть процесу навчання нівелюється. Втрачається зміст вчителю – вчити, а учневі – вчитися. Однак поглянемо на ситуацію з іншого боку: чим займається учень або студент при роботі на комп’ютері вдома? Звичайно, більшість лише грають в ігри, а зовсім не програмують чи ще щось подібне. Завданням вчителя в такій ситуації є змусити поглянути на призначення комп’ютера з іншого боку. І це не лише завдання вчителя комп’ютерних дисциплін, а всіх вчителів навчального закладу. Вплинути на студента можна просто запропонувавши йому розробити програму, яка моделює рух двох куль, наприклад, на більярдному столі: кулі маючи початкові положення і швидкості, відбиваються від стінок та одна від одної. Як показує досвід, більшість студентів, які хизуються суперсучасними домашніми комп’ютерами, не можуть розв’язати такої задачі, яка базується лише на законах збереження імпульсу та енергії, тобто формалізується двома рівняннями.

Головним завданням навчального процесу у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації є навчити студента вчитися, дати йому основу для подальшого самовдосконалення, навчити його самостійно здобувати знання, потрібні для його професії. Для цього не потрібно суперсучасної комп’ютерної техніки. Навпаки, потрібна достатня її кількість, щоб була можливість провести заняття з будь-якої дисципліни з використанням комп’ютера. Адже, як показує аналіз, більшість вчителів (близько 95 %) є неготовими застосувати комп’ютер в якості ТЗН на уроках фізики, математики, хімії, тощо, а тим більше спеціальних дисциплін (мова не йде про випадки, коли комп’ютер є об’єктом вивчення). Тому розподіл техніки між кабінетами теж не буде дуже ефективним, оскільки лише додасть навантаження викладачам та інженерам при обслуговуванні комп’ютерів.

Виходячи з вищесказаного, можемо зробити висновок, що на вибір характеристик для комп’ютерної техніки, яка буде використовуватись в навчальному закладі, впливають наступні фактори:

1) перелік професій та напрямків, за якими здійснюється підготовка;

2) кількість студентів навчального закладу;

3) фаховий рівень підготовки вчителів-предметників в галузі застосування технічних засобів навчання;

4) стан забезпеченості комп’ютерною технікою на певному етапі становлення навчального закладу.

Слід зауважити, що варіант модернізації комп’ютерної техніки може бути зовсім не останнім, а за певних умов – першочерговим заходом в комп’ютеризації навчального закладу.