Лемко Г.І.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Дозвілля як галузь наукового знання

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства актуальною є проблема дозвіллєвої діяльності.

Дозвілля – це вільний час людини, під час якого вона за своїм вибором займається різноманітною діяльністю [3, 28]. Воно є предметом вивчення особливої галузі наукового знання – дозвіллєзнавства і опирається на дані таких наукових дисциплін як педагогіка, психологія, соціологія, філософія, економіка, географія.

На задоволення культурних потреб молоді, форми проведення дозвілля істотно впливають соціально-економічні фактори: соціальний статус молодих людей та їхніх батьків, середній дохід на кожного члена родини, наявність вільного часу тощо.

Потенціал дозвілля полягає в широких пізнавальних, просвітницьких, рекреаційних, творчих можливостях, що сприяють розвитку особистості. Вільний час призначений для того, щоб людина мала можливість розкрити себе, проявити свої здібності, задовольнити свої потреби. У вільний час людина виховує дітей, читає книжки, спілкується з друзями, дивиться телевізор, ходить в театр, в кіно, на концерти, буває на природі тощо.

Загальноприйнятою вважається класифікація дозвілля за такими ознаками:

- видом активності (пасивне та активне дозвілля);

- періодичністю (щоденне, щотижневе, відпускне, святкове);

- тривалістю (короткочасне, довготривале, епізодичне);

- напрямами діяльності (творче, рекреаційне і культурне, спортивне, декоративно-прикладне, туристичне) [2, 13].

Дозвілля має свої обсяги та структурне наповнення. Найпростіший вид дозвілля – відпочинок, який поділяється на активний та пасивний. Основне значення відпочинку полягає у відновленні витрачених під час роботи сил. Під час пасивного відпочинку людина знаходиться у стані спокою та відновлює свої сили, оскільки для активного відпочинку необхідні свіжі сили, підготовка та вольові зусилля. До активного відпочинку відносять спорт, фізичну культуру, туризм, ігри, читання, відвідування театрів, кінотеатрів, виставок, музеїв, спілкування тощо.

Дослідники виділяють такі три основні функції відпочинку: відбудовну, розвивальну і гармонізації. Відбудовна функція забезпечує людині високу працездатність, розвивальна – розвиток її духовних та фізичних сил, а третя – гармонію душі і тіла [1, 16]. Загалом, уміння відпочивати можна назвати мистецтвом, оскільки індивід повинен оцінити можливості свого організму і зробити правильний вибір відносно найбільш придатних у цей час занять.

Відпочинок є соціально-педагогічним видом діяльності, адже він дає можливість кожній людині визначити своє місце і роль у соціальній системі відповідно до індивідуальних особливостей. Надзвичайно важливо, щоб кожний індивід займався улюбленою справою, заняттями до душі, які відповідають його інтересам, бажанням і можливостям.

Основною ланкою поєднання особистості і суспільства у дозвіллєвій сфері виступає колектив. Важливо, щоб учасники колективу постійно взаємодіяли, ділилися своїми успіхами, досягненнями з іншими. Переважно на більш високому рівні активність проявляється у клубному колективі.

Задоволення культурно-дозвіллєвих потреб особистості здійснюють заклади і установи, які підпорядковуються органам освіти, культури, спорту, органам у справах сім'ї та молоді. Це напрям діяльності позашкільних навчальних закладів, клубів за місцем проживання, дитячо-підліткових фізкультурно-спортивних клубів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, шкіл естетичного виховання, клубних закладів, центрів дозвілля, театрів, музеїв тощо.

Відомо, що масовій аудиторії концентруються люди різного віку, соціального стану, культурним розвитком, з різними уподобаннями та настроями. Важливим є намагатись задовольнити бажання усіх, тому добір матеріалу для будь-яких заходів є процесом складним і суперечливим. Таким чином, організатор дозвілля має справу з безліччю проблем. Для цього він повинен володіти уміннями і навичками організації соціального дослідження, вміти вивчати особливості соціокультурного середовища за місцем проживання, специфіки його впливу у зв'язку з етнічними, демографічними, регіональними та ін. характеристиками і багаторівневої системи контактів, багатоманітності змісту і форм життєдіяльності, стихійності та суперечливості впливу на особистість, крім того, знати стан організації дозвілля системі суспільного виховання, мікросоціумі, умови його ефективного впливу на духовний розвиток особистості, особливості і принципи організації дозвілля в різних умовах соціальної дійсності.

Зрозуміло, кожен відпочиває по-своєму, виходячи з власних можливостей і умов. Проте для повноцінності дозвілля є ряд загальноприйнятих вимог, яким воно має відповідати. Насамперед, дозвілля є засобом виховання і самовиховання людини, формування гармонійно розвиненої особистості, засобом задоволення потреб людини.

Таким чином, активне, змістовне дозвілля – це сукупність занять, що сприяють задоволенню культурно-дозвіллєвих потреб людини та виконують функцію відновлення її фізичних і психічних сил.

Література:

1. Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 208 с.

2. Воловик А., Воловик В. Педагогіка дозвілля. – Харків, 1999. – 329 с.

3. Проблеми бездоглядності та безпритульності дітей в Україні: тематична Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2003 року. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2004. – 240 с.