Ворощук О. Д.
СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
Об’єктивною передумовою для виявлення
неповторної особистості кожної людини є створення рівних для всіх членів суспільства
можливостей культурного розвитку. Тому важливою є проблема соціально-культурної реабілітації
дітей з особливими потребами. Мова піде про формування їх соціально-культурної
активності, збагачення духовної культури та ін.
Різні аспекти
соціально-культурної реабілітації дітей з особливими потребами розглядають Т.
Баранцова, А. Капська, О. Молчан, І. Пінчук, О. Тостоухова та ін. У статті ми
розглянемо найбільш універсальні форми соціально-культурної реабілітації:
образотворче мистецтво, ліплення, конструювання, театр, гра тощо.
Так, образотворче
мистецтво часто виступає оптимальним засобом соціально-педагогічного впливу на
дітей, з якими доводиться працювати. Воно дозволяє дитині відчути і зрозуміти
самого себе, виявити думки і почуття, звільнитись від конфліктів, розвинути
емпатію, бути самим собою, вільно висвітлювати свої мрії і сподівання.
Найлегшими до
оволодіння для дітей з особливими потребами є малювання плоских предметів,
пейзажі, натюрморди, казкові герої тощо. З дітьми з затримкою в розвитку слід
працювати за трафаретом, шаблоном чи просто змальовувати. Враховуючи
індивідуальні і групові проблеми, темп малювання може бути різним [21].
Часто образотворча
діяльність є єдиним стимулом у житті дітей з особливими потребами, є одним із
шляхів духовного зростання особистості,
яка приносить радість і користь оточуючим. Займаючись малюванням, особи з особливими потребами знаходять сенс у власному
існуванню, самореалізуються, прагнуть збагатити багаж знань. Заслуженими
художниками України стали інваліди першої групи П. Вітренко, Л. Тихолаз, К.
Литовченко та ін. Презентуючи власні роботи на різноманітних виставках вони
самовиражаються, усвідомлюють себе повноцінними членами соціуму.
Хорошим
реабілітаційним засобом для корекції та розвитку координації рухів дітей із
функціональними обмеженнями рухового апарату, фантазій та мислення розумово
відсталих дітей, творчої роботи із глухими, слабочуючими, сліпими вихованцями –
є ліплення. Для роботи з дітьми можна використовувати хліб, глину і пластилін.
Ліплення варто починати з простих за формою предметів. Послідовність роботи
може бути такою: скочування кульок – м’яч, яблуко, помідора, буряк, морква, цукерка,
грибочок та ін. Воно має велике значення для розвитку дитини: розвиваються м’язи кисті рук, виховується звичка
послідовного виконання роботи [33, 123].
Неповторним і
корисним у реабілітаційному процесі з дітьми з особливими потребами є техніка
конструювання, яка доступна за будь-яких умов у школі, дома, гуртку. Найбільш поширеним матеріалом
для конструювання є папір, картон, нитки, тканина, солома тощо. Із цих
матеріалів діти з особливими потребами під керівництвом дорослих роблять багато
цікавих речей: ляльки для паличкового театру, паперові іграшки, ялинкові
прикраси, карнавальні маски, сувеніри, аплікації на пластиліні.
Конструювання за
своїм змістом дуже близьке до образотворчої діяльності. У ньому відображається оточуюча дійсність, робляться
ескізи, застосовуються прикраси. Результати конструювання мають практичне
значення, оскільки ця діяльність спрямована на отримання певного, заздалегідь
продуманого продукту, відповідно до його функціонального призначення. Ця
діяльність має творчий характер, дозволяє організувати групову та колективну
форми роботи на деякий час.
До
соціально-культурної реабілітації відносимо і театральну діяльність.
Використання театру дає можливість поєднати і успішно використовувати в
реабілітаційній роботі психодраму, танцювально-рухову терапію тощо.
Перевтілення, емпатія, гра дозволяють учасникам приміряти на себе будь-який
образ. Гра дозволяє їм стати більш упевненими у власних силах – спочатку в
межах театральної студії, на сцені, а потім перенести цю впевненість у
повсякденне життя. В ході роботи над образом діти вчать долати свої
індивідуальні комплекси, вади, прояви хвороби для того, щоб успішно представити
свій образ на сцені [1; 2]. А робота над сценарієм, костюмами,
створює атмосферу групової згуртованості, взаємопідтримки, емоційного
піднесення, натхнення.
У
соціально-культурній реабілітації дітей з особливими потребами посідає гра.
Ігрова діяльність, як стверджує О. Молчан, має яскраво виражений творчий
характер, залучає і активізує фантазію, вигадку, імпровізацію, винахідливість
та ініціативність, глибокі емоційні переживання, спонукає до творчості. А це є одним
з найрезультативніших шляхів до розвитку творчих здібностей [3, 15].
Під час проведення
тренінгової програми з розвитку творчих здібностей дітей з особливими потребами
ми зауважили, що успіх у грі як один з найсильніших стимулів, надає їм
впевненості у власних силах, підносить настрій, підвищує загальний тонус
організму, стимулює активність. До того ж вона як одна з найемоційніших форм
соціально-культурної діяльності має суттєве пізнавальне значення. Ігрові форми
роботи з даною категорією дітей являють собою ідеальний варіант, де цікавість
доповнюється пізнавальним змістом, а її результатом є задоволення.
До форм
соціально-культурної реабілітації дітей з особливими потребами, які мають
значний виховний потенціал, а завдяки своїй специфічності та багатоаспектності
може забезпечити високу ефективність реабілітаційного процесу слід віднести
музику, танець, прозу, кіно, відео, телебачення тощо.
Таким чином,
соціально-культурна реабілітація дітей з особливими потребами як суспільний
інструмент формування особистості, задовольняє духовні потреби самої
особистості, збагачує її життя, приносить їй особливу радість, максимально
активізує природні можливості та духовний потенціал, закладений у кожній людині
від народження, є надійним провідником на шляху духовного зростання.
Література:
1. Капська А.
Реабілітація дітей з функціональними обмеженнями засобами мистецтва. – К.:
ДЦССМ, 2002. – 155 с.
2. Мистецтво як засіб
терапії дітей і молоді з особливими потребами / Упорядники: Певна В., Циганов
Н. – Луганськ: ЛОЦССМ, 2001. – 160 с.
3. Соціально-культурна
реабілітація інвалідів юнацького віку в умовах дозвілля: Автореф. дис… канд.
пед. наук: 13.00.06. – К., 2003. – 18 с.