Мацкуляк Ю.Й.

Чернівецький національний університет

Функціонування зрощень та зсувів у сучасній німецькій мові (на основі художнього, наукового та публіцистичного стилів)

У ході дослідження словотвірних способів іменника нашу увагу привернула група зрощень та зсувів. Згідно наших підрахунків такі іменники складають більше 4 % складних слів [3]. Зрощення – це особливий вид словотвору, який характеризується «зростанням» групи слів в основу для суфіксального словотвору [4: 35]. Про зсуви як особливі випадки словоскладання ми говоримо у тому випадку, коли синтаксична група – зі збереженням порядку слів та можливих (словозмінних) реляційних морфем – «зсувається» до одного слова або компонента складного слова [4: 34].

У першому випадку, окрім того, говорять про дефразеологічну деривацію, тобто деривацію, в основі якої лежить фразеологічна група слів на основі вербальних або номінальних словосполучень. Дослідження останніх років, зокрема Задорожної І.П., доводять невипадковість існування стабільного зв’язку між компонентами словосполучень, які є або “класичними” фразеологізмами з частковим або повним переосмисленням компонентів, або типовими, широковживаними сполученнями слів [1: 13]. Отож, у ході вибірки ми спиралися на зафіксовані у словнику такі словосполучення і отримали одиниці, основою для утворення яких слугували: 1) чисті (синтаксичні) словосполучення (напр. Gesetzgebung, Beschlußfassung); 2) прийменникові сполучення (Außerachtlassung), 3) із опущенням прийменника (Schaustellung), 4) слова типу „Liebhaber“ (Nußknacker, Schwarzseher), 5) без прийменника (Landstreicher, Türsteher), а також 6) інфінітиви, субстантивовані разом із супровідними словами (Augenzumachen, Ballspielen).

Щодо утворення зсувів, то в іменному словотворі функціонують такі способи [5: 47]:

1) новоутворення із фразеологічних сполучень (напр. Hoheslied);

2) синтаксичні сполучення, у яких останній член не визначає частину мови усього виразу (Augenmerk, Nimmersatt, Fingerzeig).

Наше дослідження проводилося на основі текстів художнього, наукового та публіцистичного стилів (відношення обсягу вибірки 3 : 1 : 1). У ході вибірки ми отримали 720 моделей зрощень і зсувів та моделей з ними. Було виявлено, що в загальному такі конструкції частіше вживаються у художньому стилі й значно рідше у публіцистиці та науковому тексті (відповідно 528 одиниць або 4,8 % для художнього стилю, 96 одиниць або 3,21 % для публіцистики і 96 одиниць або 2,9 % для наукового стилю).

Що стосується окремих моделей, то результати дослідження виявляють, що «зрощення» (напр.: Tagelöhner, Geheimnistuerei, Warmduscher), аналогічно частіше трапляється у художньому стилі (429 одиниць або 3,9 %) і значно рідше у науковому (74 одиниці або 2,26 %) і публіцистичному (65 одиниць або 2,18 %). «Зсуви» (напр.: Herrgottnochmal, Handvoll, Schluckauf) виявили більшу частоту вживання у художньому (47 одиниць або 0,43 %) та публіцистичному (9 одиниць або 0,3 %) і значно меншу в науковому тексті (5 одиниць або 0,15 %). Окрім того нами були зафіксовані 13 моделей, у яких зрощення або зсуви сполучаються з іншими одиницями (див. табл. 1).

Таблиця 1

Вживання моделей зі зрощеннями та зсувами

Модель	Художній стиль	Науковий стиль	Публіцистичний стиль	Загальна кількість слів
Іменник + зрощення	14	6	3	23
Прикметник + зрощення	3	-	3	6
Дієслово + зрощення	-	1	-	1
Займенник + зрощення	-	-	2	2
Частка + зрощення	-	1	-	1
Зрощення + іменник	28	6	10	44
Іменник + (іменник + зрощення)	-	1	-	1
Зрощення + (іменник + іменник)	1	-	-	1
Зрощення + (прислівник + іменник)	1	-	-	1
Зрощення + (прийменник + іменник)	-	-	2	2
(Прийменник + іменник) + зрощення	-	-	1	1
(Зрощення + іменник) + іменник	1	-	-	1
Зсув + іменник	4	2	1	7

Як бачимо, серед представлених моделей зустрічаються як двокомпонентні, так і багаточленні конструкції. Зокрема, наявні 6 моделей із трьома компонентами: (прикл. Bewußtseinsschiene, Wortbewußtsein, Arbeitslosenfürsorge). Необхідно зауважити, однак, що такі одиниці вживаються досить рідко, що, очевидно, пов’язано зі складністю їх конструкції, – у науковому стилі зафіксовано лише одна модель, у художньому та публіцистичному по 3.

Для того, щоб встановити, чи є вживання зрощень і зсувів та складних слів, утворених на їх основі, характерним для певного функціонального стилю, ми звернулися до критерію χ² та коефіцієнта K, які дозволяють констатувати наявність або відсутність зв’язку між ознаками, а також вказують на міру цього зв’язку [2]. Отримані результати свідчать про наявність стабільного зв’язку лише у вживанні «зрощень» у художньому стилі (χ² = 6,63, К = 0,01).

Отож, проведене дослідження дозволяє нам зробити такі висновки:

1. Зрощення та зсуви, які становлять лише невелику частку складних слів німецької мови (4 %), можуть, у свою чергу, слугувати одиницями для утворення нових конструкцій;

2. Ці конструкції частіше вживаються у художньому стилі і менш характерні для текстів публіцистичного та наукового стилів;

3. Статистичні розрахунки, які вказують на існування сталого зв’язку у вживанні «зрощень» у художньому стилі, доводять характерність даної моделі для цього стилю.

Література:

1. Задорожна І.П. Семантичні та сполучувальні властивості компонентів фразеологізмів у німецькій мові. Автореферат дис. … канд. філол. наук: 10.02.04 / Львів. нац. ун-т. – Львів, 2003. – 22 с.

2. Левицкий В.В. Квантитативные методы в лингвистике. – Черновцы: Рута, 2004. – 190 с.

3. Мацкуляк Ю. Функціонування структурних моделей складних іменників (на матеріалі художнього, наукового та публіцистичного стилів німецької мови) // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. Вип. 289: Германська філологія. – Чернівці: Рута, 2006. – С. 121-142.

4. Erben, Johannes: Einführung in die deutsche Wortbildungslehre / von Johannes Erben. 4., aktualisierte und ergänzte Aufl. – Berlin: Erich Schmidt, 2000, 192 S.

5. Naumann, Bernd: Einführung in die Wortbildungslehre des Deutschen / Bernd Naumann. – 3., neubearb. Aufl. – Tübingen: Niemeyer, 2000, 90 S.