Мінькова
І.Ю.
Мелітопольський
держпедуніверситет, Україна
Концепт «кохання» в німецькому та українському
пісенному фольклорі
Народна поетична творчість розкриває внутрішній світ простого народу, його
погляди, ідейну сутність, показує його життя в контексті історичної епохи. Робота
з фольклорними піснями, в першу чергу є роботою з текстами-повчаннями, кожне з
яких несе певне функціональне навантаження. Струнка система моралістичних
повідомлень (а саме так можна розглядати народні пісні), виникає в певних історичних
умовах, залежить від них і створюється як інструмент світоглядного пристосування
людини до ситуації.
Не можна не погодитися з сучасними антропологами, що певне поводження
(тобто певний набір мотивацій) індивідові пропонує культура, від історичної пам’яті
культури буде залежати і самоідентифікація людини, тому що саме звідти
особистість черпає і норми поводження, і правила мислення [1].
Викладені нижче тези є стислим результатом дослідження суцільної вибірки з 44
німецьких пісень [2] і 68 українських [3], присвячених коханню. Всупереч
традиційної класифікації на побутові, історичні, робочі, міські тощо, в
дослідженні було поділено пісенні тексти за принципом «чоловічі» та «жіночі»
(історія розповідається, відповідно, жінкою або чоловіком). Виявився такий
розподіл частот: в німецьких текстах – 24 чоловічих, 6 жіночих, 10 пісень
містили повідомлення від третьої особи, 4 пісні-діалоги; в українських відповідно
– 35 чол., 23 жін., 8 від третьої особи, 2 діалоги. Такий розподіл спричинив
подальший розгляд текстів у функції дискурсу.
Крім детального семантичного аналізу, для кожної пісні
створювалася семантична сітка – у відповідності з появою в тексті виписувалася
лексика з семою «кохання». Наприклад, для пісні «Liebesweh» семантична сітка була представлена таким лексичним рядом:
Herz, Liebesweh, Herz, Herz, Herz,
Schmerz, Herz, Liebesweh. А для пісні «Місяць на небі, зіроньки сяють» семантичною
сіткою були слова: серденько, мила, люба, кохання, любов, любились. Сукупний процентний аналіз семантичних сіток свідчить,
що в німецьких піснях відсоток любовної лексики вище в чоловічих піснях, ніж у
жіночих і майже рівний в українських. У піснях зовнішнього спостерігача відсоток
однаково завищений, у діалогах лише залишки подібної лексики.
Народні пісні відрізняються простотою побудови та відвертістю у вираженні
думок, нічого не приховується, стилістичні фігури рідкі.
Німецьких жіночих пісень значно менше, це наштовхує на думку про
особливості соціорольової позиції в повсякденності – скритність, небажання
розповідати про себе, брати участь у комунікації. Українських жіночих пісень
дещо більше, що може свідчити про відносну рівноправність жінки.
Пісні німецьких жінок розкривають їхні думки, спрямовані на самостійний
аналіз складної життєвої ситуації, заглиблені у страждання, звернені до
власного серця і рідко розраховують на сприйняття інформації з боку обранця (küß mich heiß, reich mir
die Hand, nimm mein Herz, ach komm doch bald). У піснях українок
переломлюється актуальний досвід їхнього життя, при цьому суттєвим засобом
вираження є гіперболізація. Жінки скаржаться на долю, на зраду коханого (а я, бідна, гірко
плачу — зрадив мене милий), червоною ниткою проходять проблеми
матеріальної незабезпеченості, сирітства, соціальної нерівності (ти добре то знаєш,
що я сирота, не маю я срібла, не маю злота; ой
не хоче твоя мати мене, бідну, знати).
Серед німецьких чоловічих пісень частими є тексти анакреонтичного напрямку.
Персонажами стають особи, що викликають антипатію, які навмисно скоюють соціально
не схвалювальні вчинки. На противагу їм, серед українських подібних текстів не
зустрілося.
Комічним у жіночих німецьких піснях вважається пообіцяти нареченому
відплатити за зраду зрадою (wartet auf
die Knödel dann schon der Hans — «Lieber Franz»). В
українських — відмовити
багатому (ой
коли б я, козаченьку, була багатенька, наплювала б я на тебе й на твого
батенька — «Лугом
іду, коня веду»). Для німецьких чоловіків смішно, що жінка довго
вибирала кращого нареченого і залишилася ні з чим (Als der Winter kam ins Land, fand er auf jenem Flecke, wo im
Frühling die Rose stand, eine dornige Hecke — «Tempora
mutantur»). Жартівливих пісень українських чоловіків у вибірці не
зустрілося.
Цікавою особливістю, що яскраво відрізняє пісні чоловіків
від пісень жінок є сема коливання. Схоже, що чоловіки не можуть точно
відповісти на питання, від чого залежить їх повернення до коханої. У пісні «Aloha Oe» про дівчину з далекого берега
Гаваїв в дискурсі моряка зустрічаємо такі слова — на початку «ich bleib dir ewig treu», наприкінці «Bis die Wellen mich endlich einst wiederbringen, An den Strand von
Hawaii zu dir… Und dann bleib ich für allzeit bei dir!» — тобто від нього мало що залежить, якщо хвиля
його принесе колись, наступного разу, тоді він вже точно залишиться з коханою.
Таке ж становище спостерігаємо і в українських піснях: Максим Рильський, «Яблука доспіли, яблука червоні» — «Ти мене кохана, проведеш до поля, Я піду —
і, може, більше не прийду. […]
Поцілуй востаннє, обніми востаннє: Вміє розставатись той, хто вмів любить»; Володимир Сосюра,
«Коли поїзд
у даль загуркоче» — «Я казав, що вернусь безумовно […] Сині очі в моєї дружини, а у тебе були
голубі». В дискурсі жінок жодного разу не зустрілося
такої невпевненості.
Образні й понятійні характеристики концепту «кохання» в піснях моделюються
у вигляді фреймів —
структур даних для уявлення стереотипних ситуацій: жінка одна зі своїми
думками, чекає на коханого. Чоловік: співає серенади, кличе кохану, проливає
сльози, між цими основними заняттями намагається, нерідко дуже насичено,
скрасити своє нелегке становище. Найважливішою характеристикою концепту «кохання»
у піснях є його прив’язаність до вузької лексико-семантичної сукупності.
Література:
1.
Бурмистров С.Л. Философская компаративистика и история
как культурная память // http://anthropology.ru/ru/texts/burmistr/history.html.
2.
10.000 deutsche Volkslieder: Texte,
Noten / http://ingeb.org/Lieder/lassgutu.html.
3.
Струни
серця. Українські пісні про кохання. – К.: Державне видавництво художньої
літератури, 1959. – 238 с.