Мінькова І.Ю.

Мелітопольський держпедуніверситет, Україна

Концепт «кохання» в німецькому та українському

пісенному фольклорі

Народна поетична творчість розкриває внутрішній світ простого народу, його погляди, ідейну сутність, показує його життя в контексті історичної епохи. Робота з фольклорними піснями, в першу чергу є роботою з текстами-повчаннями, кожне з яких несе певне функціональне навантаження. Струнка система моралістичних повідомлень (а саме так можна розглядати народні пісні), виникає в певних історичних умовах, залежить від них і створюється як інструмент світоглядного пристосування людини до ситуації.

Не можна не погодитися з сучасними антропологами, що певне поводження (тобто певний набір мотивацій) індивідові пропонує культура, від історичної пам’яті культури буде залежати і самоідентифікація людини, тому що саме звідти особистість черпає і норми поводження, і правила мислення [1].

Викладені нижче тези є стислим результатом дослідження суцільної вибірки з 44 німецьких пісень [2] і 68 українських [3], присвячених коханню. Всупереч традиційної класифікації на побутові, історичні, робочі, міські тощо, в дослідженні було поділено пісенні тексти за принципом «чоловічі» та «жіночі» (історія розповідається, відповідно, жінкою або чоловіком). Виявився такий розподіл частот: в німецьких текстах – 24 чоловічих, 6 жіночих, 10 пісень містили повідомлення від третьої особи, 4 пісні-діалоги; в українських відповідно – 35 чол., 23 жін., 8 від третьої особи, 2 діалоги. Такий розподіл спричинив подальший розгляд текстів у функції дискурсу.

Крім детального семантичного аналізу, для кожної пісні створювалася семантична сітка – у відповідності з появою в тексті виписувалася лексика з семою «кохання». Наприклад, для пісні «Liebesweh» семантична сітка була представлена таким лексичним рядом: Herz, Liebesweh, Herz, Herz, Herz, Schmerz, Herz, Liebesweh. А для пісні «Місяць на небі, зіроньки сяють» семантичною сіткою були слова: серденько, мила, люба, кохання, любов, любились. Сукупний процентний аналіз семантичних сіток свідчить, що в німецьких піснях відсоток любовної лексики вище в чоловічих піснях, ніж у жіночих і майже рівний в українських. У піснях зовнішнього спостерігача відсоток однаково завищений, у діалогах лише залишки подібної лексики.

Народні пісні відрізняються простотою побудови та відвертістю у вираженні думок, нічого не приховується, стилістичні фігури рідкі.

Німецьких жіночих пісень значно менше, це наштовхує на думку про особливості соціорольової позиції в повсякденності – скритність, небажання розповідати про себе, брати участь у комунікації. Українських жіночих пісень дещо більше, що може свідчити про відносну рівноправність жінки.

Пісні німецьких жінок розкривають їхні думки, спрямовані на самостійний аналіз складної життєвої ситуації, заглиблені у страждання, звернені до власного серця і рідко розраховують на сприйняття інформації з боку обранця (küß mich heiß, reich mir die Hand, nimm mein Herz, ach komm doch bald). У піснях українок переломлюється актуальний досвід їхнього життя, при цьому суттєвим засобом вираження є гіперболізація. Жінки скаржаться на долю, на зраду коханого (а я, бідна, гірко плачу — зрадив мене милий), червоною ниткою проходять проблеми матеріальної незабезпеченості, сирітства, соціальної нерівності (ти добре то знаєш, що я сирота, не маю я срібла, не маю злота; ой не хоче твоя мати мене, бідну, знати).

Серед німецьких чоловічих пісень частими є тексти анакреонтичного напрямку. Персонажами стають особи, що викликають антипатію, які навмисно скоюють соціально не схвалювальні вчинки. На противагу їм, серед українських подібних текстів не зустрілося.

Комічним у жіночих німецьких піснях вважається пообіцяти нареченому відплатити за зраду зрадою (wartet auf die Knödel dann schon der Hans «Lieber Franz»). В українських відмовити багатому (ой коли б я, козаченьку, була багатенька, наплювала б я на тебе й на твого батенька «Лугом іду, коня веду»). Для німецьких чоловіків смішно, що жінка довго вибирала кращого нареченого і залишилася ні з чим (Als der Winter kam ins Land, fand er auf jenem Flecke, wo im Frühling die Rose stand, eine dornige Hecke «Tempora mutantur»). Жартівливих пісень українських чоловіків у вибірці не зустрілося.

Цікавою особливістю, що яскраво відрізняє пісні чоловіків від пісень жінок є сема коливання. Схоже, що чоловіки не можуть точно відповісти на питання, від чого залежить їх повернення до коханої. У пісні «Aloha Oe» про дівчину з далекого берега Гаваїв в дискурсі моряка зустрічаємо такі слова на початку «ich bleib dir ewig treu», наприкінці «Bis die Wellen mich endlich einst wiederbringen, An den Strand von Hawaii zu dir… Und dann bleib ich für allzeit bei dir!»  тобто від нього мало що залежить, якщо хвиля його принесе колись, наступного разу, тоді він вже точно залишиться з коханою. Таке ж становище спостерігаємо і в українських піснях: Максим Рильський, «Яблука доспіли, яблука червоні»  «Ти мене кохана, проведеш до поля, Я піду — і, може, більше не прийду. […] Поцілуй востаннє, обніми востаннє: Вміє розставатись той, хто вмів любить»; Володимир Сосюра, «Коли поїзд у даль загуркоче» — «Я казав, що вернусь безумовно [] Сині очі в моєї дружини, а у тебе були голубі». В дискурсі жінок жодного разу не зустрілося такої невпевненості.

Образні й понятійні характеристики концепту «кохання» в піснях моделюються у вигляді фреймів структур даних для уявлення стереотипних ситуацій: жінка одна зі своїми думками, чекає на коханого. Чоловік: співає серенади, кличе кохану, проливає сльози, між цими основними заняттями намагається, нерідко дуже насичено, скрасити своє нелегке становище. Найважливішою характеристикою концепту «кохання» у піснях є його прив’язаність до вузької лексико-семантичної сукупності.

Література:

1.     Бурмистров С.Л. Философская компаративистика и история как культурная память // http://anthropology.ru/ru/texts/burmistr/history.html.

2.     10.000 deutsche Volkslieder: Texte, Noten / http://ingeb.org/Lieder/lassgutu.html.

3.     Струни серця. Українські пісні про кохання. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1959. – 238 с.