Ненашева Я.В.

ГУ «ЗІДМУ»

Відвід та заміна перекладача у кримінальному процесі

Перекладач запрошується до участі у справі для забезпечення прав осіб, що не володіють мовою, якою ведеться судочинство, і від нього вимагається вільне володіння відповідними мовами. Як відзначає Стецовський Ю.І.: «перекладач може брати участь у справі, якщо він вільно володіє мовами, необхідними для перекладу, знає предмет дослідження і вміє точно передавати інформацію». В підтвердження цьому у кримінальній справі обов`язково повинні бути відомості про освіту та професію перекладача. Слід акцентувати увагу на тому, що перекладач у юридичному процесі обов`язково повинен володіти юридичною термінологією та мати хоча б мінімальний об`єм знань у тій чи інший галузі права.

Аналізуючи чинне кримінальне законодавство, можна прийти до висновку, що перекладач є повноправним учасником судочинства і доказом тому є його процесуальні права й обов`язки, закріплені в КПК України, що дозволяють йому вступати у кримінально-процесуальні відносини з іншими учасниками кримінального судочинства і здійснювати кримінально-процесуальну діяльність. Перекладач, запрошений для участі у судочинстві, вступає в кримінально-процесуальні відносини з обвинуваченим (підсудним), потерпілим, іншими учасниками кримінального процесу, що відстоюють свої інтереси, а також з особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором, а в судді – зі суддею чи судом. Відсутність перекладача порушить зв`язок між учасниками процесу і як слідство, кримінально-процесуальні відносини осіб, що вільно не володіють мовою, залишаться не реалізованими.

Прагнучи максимально забезпечити можливість досягнення істини у справі, яка є недосяжною без забезпечення прав і законних інтересів всіх учасників процесу, законодавець передбачив, що перекладачем не може виступати особа, зацікавлена у результаті справи, або яка раніше брала участь у її провадженні у іншій процесуальній якості, або яка виявила свою некомпетентність. За будь-яким з цих приводів перекладачу може бути заявлений відвід. Неприпустимість суміщення двох функцій в одній особі пояснюється тим, що здійснення перекладу особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором і складом суду з огляду на їх процесуальне положення не гарантує об`активність і неупередженість із їхнього боку. Та й суміщення функцій відриває їх від виконання своїх основних обов`язків.

У кримінально-процесуальному законодавстві передбачено чотири групи обставин, що дають підстави для відводу перекладача:

- перша передбачає неприпустимість суміщення функцій перекладача з функціями інших учасників процесу;

- друга стосується заборони бути особі перекладачем при його близьких родинних зв`язках з учасниками процесу;

- третя пов`язана з наявністю зацікавленості перекладача у результатах справи;

- четверта відзначає наявність інших обставин, які викликають сумнів в об`активності перекладача.

Також треба відзначити, що підставами для відводу перекладача, крім вказаних у ст.62 КПК України, можуть бути:

- службова або інша залежність перекладача від інших учасників кримінального судочинства або їх родичів;

- проведення ним ревізії або перекладу матеріалів, які стали підставою для порушення даної кримінальної справи;

- його участь у відомчому розслідуванні і виступ там як свідка;

- некомпетентність.

Відвід, заявлений перекладачеві під час провадження дізнання чи досудового слідства, вирішується особою, яка проводить дізнання, слідчим або прокурором. Відвід, заявлений під час судового розгляду вирішується судом або суддею, який одно особисто розглядає справу (ч.2 ст. 62 КПК).

Чинним законодавством передбачено не тільки відвід перекладача, та й його заміну. Поняття заміни перекладача у кримінальному процесі не розкривається, але на практиці випадки заміни перекладача трапляються досить часто. Заміна перекладача може бути пов`язана з некомпетентністю, низькою кваліфікацією перекладача, а також з непередбаченою хворобою та з іншими обставинами, які роблять не можливим виконання покладених на перекладача функцій. В цих випадках питання про заміну перекладача повинно вирішуватися не тільки за клопотанням обвинуваченого, його захисника та інших учасників процесу, та й з ініціативи органів слідства та суду. Перекладач повинен заявити самовідвід у випадку, коли він може бути особисто, тим чи іншим варіантом, зацікавлений у конкретній справі.

Підсумовуючи проведений аналіз, можна зробити висновок, що регламентацію підстав для відводу або заміни перекладача недостатньо врегульовані у чинному законодавстві. Законодавець не встановив чітких підстав для його відводу та заміни, що подекуди призводить до виникнення спірних питань. Тому, вважаю, доцільним внести зміни у КПК України та присвятити кожній особі, що залучається до участі у кримінальному судочинстві, кожному учаснику процесу окрему статтю, у котрій мають бути повною мірою наведенні їх права та обов`язки, а також обставини, що виключають їх участь у справі.

Література:

1.Стецовский Ю. Принцип национального языка судопроизводства и право обвиняемого на защиту // Советская юстиция. – 1977. - №4. – С.22.

2. Саркисянц Г.П. Переводчик в советском уголовном процессе. – Ташкент: Издательство «Фан», 1974. – С. 54-57.

3. Костіна Л.А. Участь перекладача у кримінальному судочинстві // Право України. – 2003. - № 8. – с.106-110.