Цибульський Ю.О.

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого

ЕКОЛОГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ В АСПЕКТІ СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Сучасне громадянське суспільство розвинутих країн світу складається з величезної кількості спонтанно створюваних асоціацій і об’єднань. Це – муніципальні комуни, благодійні фонди, споживчі, спортивні товариства, релігійні, політичні об’єднання, які відображають різноманітні інтереси в усіх сферах суспільного та приватного життя громадян. Не сподіваючись на державу, населення самостійно вирішує проблеми своїх територій, соціальних груп в галузі освіти, охорони здоров’я, захисту навколишнього середовища тощо.

Одним з напрямків такої діяльності громадян можна вважати їх участь у здійсненні екологічного планування, яке є однією з організаційних функцій управління у сфері природокористування та охорони довкілля і передбачає розробку, складання та реалізацію екологічних планів природоохоронних заходів або екологічних програм. У Положенні про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля, затвердженому наказом Міністерства охорони природного середовища України 18.12.2003 р., регулюються відносини щодо реалізації права громадськості на участь у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля. Так, певні повноваження надаються представникам громадськості щодо участі у розробці міждержавних, державних, регіональних, місцевих та інших територіальних програм, місцевих планів дій, стратегій та інших документів. Для цього Положенням передбачені форми участі громадськості в прийнятті рішень з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля, до яких належать: робота в складі експертних та робочих груп, комісій, комітетів з розробки програм, планів, стратегій, проектів нормативно-правових актів, оцінок ризиків; громадське (публічне) обговорення проектів рішень центральних органів виконавчої влади та їх органів на місцях, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля, під час проведення парламентських слухань, конференцій, семінарів, круглих столів, обговорення результатів соціологічних досліджень, зборів громадян за місцем проживання тощо; обговорення заяв про екологічні наслідки запланованої діяльності та можливих альтернативних варіантів проектів рішень щодо цих видів діяльності при проведенні оцінки впливу на навколишнє природне середовище; підготовка звернень до органів виконавчої влади з актуальних екологічних проблем з пропозиціями та рекомендаціями щодо їх вирішення в порядку, встановленому Законом „Про звернення громадян”; виступи в засобах масової інформації з екологічних питань; інші форми, передбачені законодавством України.

Національним законодавством України  передбачені й інші можливості здійснення громадянами та їх об’єднаннями функцій екологічного планування, причому у багатьох випадках воно регламентує участь громадськості в процесі екологічного управління значно ширше, ніж це передбачено міжнародними нормами. Зокрема, ст. 9  Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” закріплює екологічні права громадян України. У розділі IV цього ж Закону – “Повноваження органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища” – міститься ст. 21 “Повноваження громадських об’єднань у галузі охорони навколишнього природного середовища”, в  якій встановлено права громадських природоохоронних об’єднань. Зокрема, до них відноситься право цих об’єднань брати участь у розробці планів, програм, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, розробляти і пропагувати свої екологічні програми, а також брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів тощо.

Отже, громадяни та їх об’єднання все активніше виступають суб’єктами екологічного планування. В умовах демократизації і екологізації соціальних процесів громадськість отримує все більше можливостей для участі в екологічному планування і управлінні й активно їх реалізує як самостійно, так і на партнерських засадах з органами державного та виробничого екологічного управління. Безумовно, цей ефективний напрямок громадської діяльності потребує подальшого розвитку і розробки його належного нормативного забезпечення. Зокрема, це стосується порядку контролю за виконанням міжнародних та регіональних зобов’язань органів місцевого самоврядування у сфері екології і повинно передбачати відповідальність (як адміністративну, так і кримінальну) за невиконання положень екологічних програм посадовими особами державних адміністрацій, відповідальних за їх розробку, місцевих Рад народних депутатів, які затверджують та контролюють їх виконання, а також розширення повноважень громадських об’єднань у цьому питанні.