ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ У СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
У загальному вигляді трудовий потенціал
характеризує певні можливості, які можуть бути використані для досягнення
конкретної цілі. У ринкових умовах трудовий потенціал як економічна форма
втілення людського фактора виробництва, реалізується в різних формах власності.
Якщо поєднання робочої сили із засобами виробництва здійснюються на державних
підприємствах, то трудовий потенціал є власністю держави. Якщо це поєднання
здійснюється на приватному підприємстві – реалізується приватна форма
власності. У тих випадках, коли особи ведуть індивідуальну трудову діяльність,
вони є одночасно власниками речових і особистих факторів виробництва.
У процесі формування ринку праці та
існування безробіття зростає величина нереалізованого трудового потенціалу
суспільства. У зв’язку з цим, суспільство несе непродуктивні витрати щодо
забезпечення життєдіяльності працюючих, необхідності оплачувати набуття ними
нових трудових навичок відповідно до потреб ринку.
Трудовий потенціал є складною
соціально-економічною категорією, яка характеризується єдністю кількісних і
якісних ознак. Це означає, що у зміст категорії „трудовий потенціал” слід включати
не тільки суб’єктів праці з урахуванням рівня їх технологічної і технічної
озброєності, але й місце застосування праці.
Аналіз процесів, які відбуваються в Україні,
свідчить, що кількісні показники трудового потенціалу стабільно знижуються.
Ситуація, яка склалася сьогодні у розвитку трудового потенціалу України,
стала справжнім потрясінням для більшості людей, що довгий час жили в умовах
повної зайнятості, абсолютної довіри до державного контролю за цінами і
розподілом товарів та послуг. Громадяни України відчули вплив відкритого
безробіття і вкрай швидкого соціального розшарування.
Тому
дослідження процесів формування і використання трудового потенціалу суспільства
та підприємства є досить актуальним в сучасних умовах економічного розвитку
України, оскільки підвищення ефективності використання трудового потенціалу на
підприємстві та у суспільстві в цілому може забезпечити зростання індексу
людського розвитку держави.
Трудовий потенціал – це ресурсна категорія;
він повинен містити в собі джерела, засоби, ресурси праці, які можуть бути
використані для рішення будь-якої задачі, досягнення визначеної мети,
можливості окремої особи, суспільства, держави в конкретній області.
Таким чином, стосовно до підприємства трудовий потенціал – це гранична
величина можливої участі працівників у виробництві з урахуванням їх
психофізіологічних особливостей, рівня професійних знань і практичного досвіду.
Трудовий потенціал підприємства включає
декілька статево-вікових груп працівників, що володіють різними потенційними
можливостями, якісно характеризуються освітнім і професійно-кваліфікаційним
рівнем і стажем роботи з обраної спеціальності. Він формується під впливом
технічних і організаційних факторів, тому що з метою здійснення виробничого
процесу з урахуванням спеціалізації кожне підприємство оснащується необхідним
обладнанням.
Трудовий потенціал працівника – це його
можлива трудова дієздатність, його ресурсні можливості у сфері праці. У процесі
практичної діяльності потенційні можливості не завжди використовуються повною
мірою. На окремому підприємстві трудовий потенціал являє собою сукупну трудову
дієздатність його колективу, ресурсні можливості у сфері праці всіх працівників
підприємства, виходячи з їхнього віку, фізичних можливостей, знань і
професійно-кваліфікаційних навичок.
Таким чином, трудовий потенціал
виражає, з одного боку, можливості участі працівника або всіх членів колективу
підприємства в суспільно корисній діяльності як специфічного виробничого
ресурсу, з іншого – характеристику якостей працівників, що відображають рівень
розвитку їхніх здібностей, придатності і підготовленості до виконання робіт
певного виду і якості, ставлення до праці, можливостей і готовності працювати з
повною віддачею сил і здібностей.
Трудовий потенціал складається з багатьох компонентів,
головним з яких є: здоров’я, освіта, професіоналізм, моральність,
мотивованість, вміння працювати в колективі, творчий потенціал, активність,
організованість, ресурси робочого часу.
Показники компонентів трудового
потенціалу можуть характеризувати як одну людину, так і різні колективи, у тому
числі персонали підприємств і населення країни в цілому
Отже, трудовий потенціал підприємства – це
величина можливої участі робітників у виробництві з урахуванням психологічних
заходів щодо збалансованого розвитку економіки країни, особливостей, рівня
професійних знань та отриманого досвіду. При визначенні його величини необхідно
правильно вибрати показник вимірювання, що сприятиме ринковому розумінню даної
категорії та найбільш повному розгляду в контексті формування шляхів підвищення
ефективності його використання.
Необхідно розрізняти трудовий потенціал у
вартісному виразі і номінальну вартість трудового потенціалу. Якщо перший
відноситься до статистичного показника оцінки трудового потенціалу, то вартість
трудового потенціалу за номіналом є номінальна ціна ресурсу праці на ринку
праці.
Трудовий потенціал - поняття динамічне, що змінюється в
рамках даного способу виробництва в міру розвитку продуктивних сил і виробничих
відносин. Тому для виміру трудового потенціалу, насамперед, необхідно виразити
найбільш загальні ознаки його зв’язків із продуктивними силами і виробничими
відносинами.