Бабюк А.В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Інфекційні захворювання як надзвичайні ситуації природного походження

Епідемії з най давнішніх часів завдавали людству багато страждань. Сотні тисяч людей гинули при масовому розповсюдженні таких хвороб, як чума, віспа, холера, висипний тиф, грип та інших. Від чуми, що охопила усю Європу у XIV столітті, загинуло 25 млн. чоловік, тобто четверта частина населення материка. Більше 1,3млн. чоловік помирали щорічно у Європі та Азії у XIV-XVIII століттях від віспи. Під час епідемії грипу, яка охопила декілька країн і континентів у 1918-1919 роках, із 500млн. хворих померли майже 20млн. чоловік, тобто приблизно удвоє більше, ніж було вбито за всю Першу світову війну.

В Україні майже 25% всіх захворювань населення припадає на інфекції. Інфекційні хвороби це широка група захворювань, які спричиняються хвороботворними бактеріями, вірусами, грибками. Сьогодні в нашій країні регулярно реєструються спалахи епідемій грипу, дизентерії, кліщового енцефаліту, сказу та ін., щомісяця реєструється до 500 нових випадків ВІЛ- інфекції

За даними ВООЗ, інфекційні захворювання набули стійкої тенденції до поширення. В країні щорічно через інфекційні захворювання за медичною допомогою офіційно звертаються майже 10млн. чоловік (90% цієї кількості припадає на грип та гострі респіраторні захворювання). За останній період в десяти ( переважно південних та східних ) областях України в об’актах навколишнього середовища було виявлено 820 культур холерних вібріонів, було зареєстровано 1383 хворих та 1018 носіїв.

Епідеміологічна ситуація з туберкульозом набула соціального характеру на 100 тис. населення припадає 49,1тис. хворих. Характерно наступне, що тенденція до поширення захворювання зберігається в усіх областях України. Найбільша захворюваність реєструється у Житомирській області-60,8 на 100тис. населення, Херсонській-60,4 на 100тис., Донецькій-58,8 на 100тис. населення. Як і раніше, туберкульоз є хворобою бідних прошарків населення: збільшенню кількості хворих сприяє зниження життєвого рівня населення, а також проведення не в повному обсязі протитуберкульозних заходів через нестачу фінансування.

За останні роки вчені виявили багато хвороботворних мікроорганізмів тобто на теперішній час стали відомі ще 30 нових вірусів. Багато нових видів мікробів виявлено у країнах Латинської Америки, Африці. Вирубування джунглів привело до безпосереднього контакту людини із раніше невідомими збудниками хвороб, будівництво гребель і утворення внаслідок цього великих просторів стоячої води стало справжнім раєм для розмноження різних патогенних організмів. При цьому, суттєвим є те, що збільшилася міграція людей яка спричиняє швидкому поширенню інфекції не лише із країни в країну, але й між різними континентами. Особливо сприятливі умови для виникнення і поширення інфекційних хвороб виникають під час стихійних лих, війн, неврожаях, коли спостерігаються безперервні пересування великих людських мас (біженці, військові та ін.), руйнувань систем водопостачання та каналізації, звужуються можливості для проведення оздоровчої та протиепідеміологічної роботи.

Інфекційні хвороби відрізняються від інших захворювань тим, що вони викликаються певним живим збудником, передаються від хворого організму здоровому і можуть спричинити епідемії. Збудники інфекційних захворювань, проникаючи в організм, знаходять там сприятливе середовище для розвитку. Швидко розмножуючись, вони виділяють токсини, які руйнують тканини, що призводить до порушення нормальних процесів життєдіяльності організму. Протягом інкубаційного періоду, який може тривати від кількох годин до кількох місяців, проходить розмноження мікробів і накопичення токсичних речовин без видимих ознак захворювання.

Найбільшого поширення на території України набули: дизентерія, кір, поліомієліт, малярія, гострі кишкові захворювання. У країні спостерігається поширення активно діючих природних джерел небезпечних інфекцій: туляремії (в 23 областях), лептоспірозу (в усіх регіонах), сибірки (в 16 областях), кліщового енцефаліту (у 8 областях).

Інфекційні захворювання виникають за наявності трьох основних факторів: джерела інфекції, сприятливих умов для поширення збудників та схильної до захворювання людини. Якщо вилучити із цього ланцюга хоча б одну ланку, епідемічний процес припиняється. Отже, метою попереджувальних заходів є вплив на джерело інфекції, щоб зменшити засівання зовнішнього середовища, локалізувати поширення мікробів, а також підвищити рівень стійкості населення до захворювань.

Джерелом інфекції можуть бути, хвора людина або бактеріоносій, хворі домашні, дикі тварини та птахи, а також кровосисні комахи. До заходів, що вживаються щодо джерела інфекції, належить активне раннє та повне виявлення носіїв, їх своєчасна ізоляція, госпіталізація та лікування, проведення дезинфекційних заходів у вогнищі інфекції. Дуже важливий розрив другої ланки епідеміологічного процесу – шляхів передачі збудника. З метою попередження поширення інфекційних захворювань та ліквідації виниклого вогнища проводиться комплекс ізоляційно–обмежувальних заходів. Профілактичні заходи, спрямовані на третю ланку епідеміологічного процесу – сприятливість населення, полягають у підвищенні стійкості населення до збудників інфекції шляхом масової імунізації запобіжними вакцинами, введенням спеціальних сироваток.

В цілому сприйнятливість як окремої людини, так і колективу людей до інфекційних хвороб визначається станом імунітету, віком, соціально-побутовими умовами життя, медико-санітарним забезпеченням, рівнем загальної культури, раціональним харчуванням, благоустроєм населених місць, знанням і дотриманням основ гігієни і санітарії.

СНІД, Ебола, Марбург, легіонела, гепатит, ханта – далеко не повний перелік назв мікроорганізмів, які загрожують людству у цьому столітті. На думку спеціалістів Всесвітньої організації охорони здоров’я, це століття сміливо можна назвати століттям нових мікробів, які призведуть до виникнення інфекційних захворювань, що загрожують стати бичем для здоров’я людей у найближчому майбутньому.