Мезенцева О.О.

ОРІДУ НАДУ При Президентові України

МІЖНАРОДНІ МОДЕЛІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

В міжнародній практиці прийнято виділяти дві моделі регулювання фондового ринку:

1. Регулювання ринка переважно є функцією державних органів. Лише невелика частина повноважень по над зору, контролю, встановленню правил держава передає об’єднанням професійних учасників ринків цінних паперів. Така система існує у Франції.

2. Передача максимально можливого обсягу повноважень саморегулюючим організаціям (об’єднанням професійних учасників ринків цінних паперів), при цьому за державою зберігаються основні контрольні позиції. В даному випадку значне місце в контролі займають ні жорсткі розпорядження, а традиції, що склались, система погоджень та переговорів. Дана модель прийнята у Великобританії. [1,с.40]

Ідея державного регулювання фондового ринку зародилась ще наприкінці 19 століття. В цей час в країнах, де ринку були достатньо високо розвинуті, при міністерствах фінансів почали створюватись спеціальні підрозділи, які називались департаментами, до функцій яких входив контроль на ринком цінних паперів. В 30 – ті роки 20 століття вони стали перетворюватись в окремі структури державної влади.

Структура державних органів, що регулюють фондовий ринок, залежить від прийнятої моделі ринку (банківської, небанківської) та ступеню централізації управління в країні та автономії регіонів. В країнах з федеративним устроєм частина повноважень держави на ринку цінних паперів прийнято передавати територіям. Державні органи по регулюванню фондового ринку можуть функціонувати на національному, міжрегіональному, регіональному і муніципальному рівнях.

В країнах з розвинутим ринком цінних паперів в державному регулюванні фондового ринку прийнято виділяти два підходи:

1) рестрикційне регулювання, яке уявляє собою систему взаїмопов’язаних методів щодо упорядкуванню процесів укладення угод на основі обов’язкових правил і вимог, при цьому невиконання останніх тягне встановлені міри відповідальності.

2) Стимулююче державне регулювання, в основу якого покладені методи щодо активації певних процесів на ринку цінних паперів.

Відомі у світі підходи щодо організації державного регулювання ринку цінних паперів наведені в табл.1

Північноамериканська (США) національна система регулювання фондового ринку вважається найбільш розвинутою у світі, в основу якої покладений рестрикцій ний підхід до державного регулювання. Особливістю даної системи є опор на самоорганізацію ринку цінних паперів і органам державного регулювання відведено мінімум функцій. Існуюча сьогодні американська система була створена в 1934 р. з прийняттям Закону про фондові біржі. На основі цього закону Конгресом США була створена Комісія по цінним паперам а біржам, яка є органам державного над зору з обмеженими судовими повноваженнями. Комісія має виконавчі, квазівиконавчі та квазісудові повноваження.

Система регулювання фондового ринка США складається з 3 рівнів:

1. Законодавча влада – Конгрес. Контроль за індустрією цінних паперів здійснюють Комітет по нагляду за банками Сенату та Комісія з торгівлі Палати Представників.

2. Державні виконавчі органи, до яких входять:

- Комісія з цінних паперів і фондових бірж

- Комісія по товарних ф’ючерсах

3. Саморегулівні організації, які складаються з:

- Національної асоціації фондових бірж,

- 8 бірж,

- Законодавчої ради з муніципальних цінних паперів ,

- 15 клірингових агентств,

- Корпорації захисту інвесторів у цінні папери, яка виконує специфічну регулятивну функцію.

Значення американського досвіду регулювання ринку цінних паперів дуже велике у всьому світі, і цей досвід обов’язково повинен бути прийнятий до уваги при розробці системи державного регулювання українського фондового ринку.

У Великобританії склалася інша практика державного регулювання фондового ринку. Він регулюється різними державними установами. Так Міністерство фінансів контролює виконання Закону про фінансові послуги, виконання фондовою біржею своїх функцій як офіційної установи, що займається лістингом цінних паперів. Банк Англії регулює та контролює ринок державних облігацій, ліцензує діяльність депозитарних установ, а також разом із Комісією з цінних паперів і ф’ючерсів ліцензує маркет – мейкерів, що здійснюють операції з державними цінними паперами. Рада з цінних паперів та інвестицій – спеціальний орган, який наділений повноваженнями щодо регулювання фондового ринку за рішенням Міністерства фінансів та ухвалою британського парламенту. [2, с.80-82]

Ступінь реалізації захисту інвестора є критерієм державного регулювання ринку цінних паперів у Німеччині. Ще з початку 20 століття повноваження держави використовуються з метою приведення біржової справи згідно з і суспільними інтересами. В Німеччині державний нагляд є засобом контролю, а не управління.

Система регулювання ринку цінних паперів Німеччини складається з 4 рівнів:

1. Федеральні органи

2. Органи біржового нагляду федеральних земель

3. Комітети з контролю на фондових біржах

4. Управління внутрішнього контролю комерційних банків та інших учасників ринку

Традиційно регулювання фондового ринку у Німеччині було децентралізоване і здійснювалось спеціальними земельними органами. Нагляд за дотриманням правил поведінки на ринку цінних паперів , контроль інсайдерської торгівлі, перевірку дотримання обов’язків по розкриттю інформації і публікації матеріалів здійснює Федеральне відомство по нагляду за торгівлею цінними паперами.

На Україні на даний час склалась змішана модель регулювання та функціонування ринку цінних паперів, функції щодо контролю за діяльністю на фондовому ринку розподілені між декількома державними органами. Тому при виборі національної моделі регулювання ринку цінних паперів важливо вивчити зарубіжний досвід, урахувати плюси і мінуси кожної моделі.

Література

1.Региональный рынок ценных бумаг: особенности, проблемы и перспективы. Учеб.- практ. Пособие / Под ред. Т.Б. Бердниковой. – М.:Финстатинформ, 1996. –175с.

2. Ромашко О.Ю. Регулювання міжнародних фондових ринків: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000.- 240с.

3.www.ecfor.ru/pdf.php?id=2004/4/11

Таблиця 1

Моделі державного регулювання ринку цінних паперів [3]

Класифікаційна ознака	Назва моделі	Зміст моделі	Країни, які використовують модель
Організація державного регулювання	Модель прямого урядового контролю	Держава безпосередньо регулює процеси функціонування та розвитку фондового ринку, дана модель використовується в країнах зі слаборозвинутим ринком цінних паперів	Ірландія, Нідерланди Португалія
	Модель контролю за допомогою фінансово – банківських органів с	Розвиток фондового ринку підлягає розвитку банківського сектору, так як комерційні банки є крупнішими учасниками ринку цінних паперів	Німеччина, Бельгія, Данія
	Модель створення спеціального міжвідомчого закладу	Спеціальний орган, який має широке коло повноважень, об’єднує представників різних міністерств і відомств, дана модель найбільш поширена	США, Франція, Італія, Іспанія, Великобританія
Характер регулювання	Модель жорсткого державного адміністрування (американська)	Активний контроль держави за розвитком фондового ринку. Жорсткі вимоги до емітентів цінних паперів з метою максимального захисту прав та інтересів інвесторів	США, Франція
	Модель переважно саморегулювання ринку (європейська)	Держава переважно обмежується нормотворчістю. Безпосереднє регулювання ринку цінних паперів здійснюють саморегулівні організації та уповноважені біржі.	Великобританія, більшість країн Західної Європи