К. філол. н. Чуєшкова О.В.

Українська інженерно-педагогічна академія

Гіперо-гіпонімічні відношення в термінології

Найяскравішим свідченням системності будь-якої терміносистеми є наявність у її сфері гіперо-гіпонімічних відношень. Класифікація теоретичного матеріалу відбувається передусім через виявлення ієрархії наукових понять. Терміни як спеціально створені номінативні одиниці покликані не тільки виражати суть понять, а й передавати зв’язки між ними. Звідси – наявність гіпонімічної парадигми як однієї з найважливіших категорій, що формують термінологічні структури.

Питання визначення гіперо-гіпонімічних відношень, констатують автори монографії “Українське термінознавство”, знаходиться на початковій стадії. За їхніми спостереженнями, домінує погляд, згідно з яким гіпонімічні парадигми логічно уґрунтовані взаємодією між родо-видовими поняттями та частиною і цілим, базуються на імпліфікації чи виключенні понять. На їхню думку, “гіперо-гіпонімічні відношення між термінами конкретних систем виникають або внаслідок розвитку синтагмозначень гіперонімів, або шляхом актуалізації їх парадигматичних значень” [1, с.192]. У працях Б. Головіна та Р. Кобрина, Б. Михайлишина, поняття “родо-видові відношення” та “гіперо-гіпонімічні відношення” вживаються як синоніми і пояснюються одне через інше. Ґрунтовне розроблення цього питання знаходимо в праці “Загальна термінологія: Питання теорії”. Так, її автори наголошують на тому, що відношення між поняттями групуються у дві категорії: логічні та онтологічні. Логічні відношення або відношення подібності (аналогії) базуються на внутрішніх зв’язках між окремими властивостями та якостями понять, на будь-якій їхній спільній характеристиці (інтенції). Саме логічними є відношення “рід – вид”. Родо-видові відношення між поняттями існують у таких випадках:

· якщо інтенція залежного поняття включає інтенцію головного і ще принаймні одну додаткову ознаку з тих характеристик, які служать критерієм подальшого поділу;

· якщо екстенція головного поняття включає кожний об’єкт (та / або поняття), який потрапляє до екстенції залежного поняття та принаймні ще один об’єкт або поняття.

Онтологічні відношення включають таке:

· попередник – наступник;

· причина – наслідок;

· виробник – продукт;

· матеріал – продукт;

· знаряддя – функція;

· аргумент – функція.

Найважливішим їхнім різновидом є партитивні, тобто відношення між частиною й цілим або між окремими частинами цілого [2, с.143-144].

На нашу думку, гіперо-гіпонімічні відношення – це відношення “рід – вид” у наведеному вище трактуванні. Гіперо-гіпонімія є “універсальним засобом тематичної ієрархічної (виділення наше. – О.Ч.) організації конкретної терміносистеми” [1, с.194]. Онтологічні відношення перебувають за межами гіпонімії, оскільки вони не є ієрархічними.

Література:

1. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство: Підручник. – Львів: Світ, 1994. – 216 с.

2. Суперанская А.В., Подольская Н.В., Васильева Н.В. Общая терминология: Вопросы теории. – М.: Наука, 1989. – 246 с.