Кормило О.М.

Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка

До проблеми формування ціннісної сфери

у молодшому шкільному віці

Проблеми, пов’язані з людськими цінностями, належать до числа найважливіших у будь-якій із наук, оскільки цінності виступають інтегративним стрижнем як для окремо взятого індивіда, так і для соціальних груп, нації, людства в цілому.

Сучасний етап реформування шкільної освіти висуває високі вимоги до системи освіти, до школярів, як суб’єктів процесу учіння, до фахової підготовки сучасного вчителя тощо. Нова ієрархія цінностей, де загальнолюдське займає перше місце, - методологічна ідея, закладена в концепції, програми в сфері виховання й освіти майбутнього покоління. Проблема формування ціннісної сфери сучасної особистості набуває неабиякої значущості, коли розглянути її через призму учіння школярів, засвоєння ними соціальних цінностей та формування особистісних. Оскільки наше суспільство переживає зміни у повному розумінні цього слова. Не обминуло це і шкільну ланку освіти. Ми можемо запитати себе: які ідеали сучасних школярів?, що є для них взірцем наслідування?, як зорієнтувати їх у сьогоденному хаосі?, як можна сформувати повноцінну гармонійну особистість, коли діти практично позбавленні спілкування з батьками, які знаходяться за тисячі кілометрів від них?

Вперше дитина по-справжньому починає засвоювати соціальний досвід переступаючи поріг школи, коли вона стає школярем і має можливість пізнавати усе те, що її оточує.

Молодший школяр характеризується новоутвореннями віку, які вперше виникають у даному віці, готовністю до шкільного навчання, репродуктивною пізнавальною активністю, яка реалізується в учбовій діяльності, остання, в свою чергу, вимагає вміння аналітично мислити, прагнути досягати мети, задовольняти потреби, рефлексувати ставлення до себе, поціновувати власні почуття та почуття інших, утверджувати свою особистість, набувати універсальних людських здібностей. Це водночас означає становлення особистості з певною спрямованістю, системою зв’язків з оточуючими і зі світом в цілому, системою смислових утворень

У даному віці, коли відбувається становлення онтогенетично першої цілеспрямованої діяльності – учбової діяльності, де взаємостосунки між людьми визначаються соціальними нормами, ставленням до себе, до світу, до суспільства, до інших людей, формується суб’єкт цієї діяльності – „маленька” особистість людини. Саме там вона визначає власні сили і можливості свого Я. Керуючи провідною діяльністю ми маємо можливість цілеспрямовано впливати на формування психічних процесів школяра, його почуттів, особистісної та соціальної ціннісної сфери. Оскільки соціальні цінності існують у вигляді ідеалів, взірця досконалості, взірця для наслідування у своїй поведінці, орієнтують індивідуальну діяльність кожного суб’єкта. Цінності в особистісному плані можуть бути визначені через ставлення до явищ та предметів оточуючої дійсності, яке спрямовує людину до істинності, до пізнання найвищого блага, розкриває всебічні можливості життя. Як зауважує Т.В. Бутківська, що цінності формуються і в результаті усвідомлення соціальним суб’єктом своїх потреб співвідношенні їх з предметом навколишнього світу або в результаті відношення їх з предметом навколишнього світу або в результаті відношення, яке реалізується а акті оцінки.

Культурно-історичний підхід розглядає прилучення дитини до світу суспільних цінностей через посередництво референтної для індивіда малої групи і залучені його до спільної діяльності зі стильним для її учасників ціннісно-мотиваційним ядром. При цьому, вроджені біологічні потреби дитини поступово отримують ціннісне оформлення і суспільно корисну переорієнтацію, перетворюючись у ціннісні орієнтації особистості. Про цей аспект зазначав і О.М. Леонтьєв „...в реальному розвитку відбувається засвоєння соціальних цінностей та їх трансформація в особистісні цінності. Цей процес можна розглядати принаймі в двох аспектах. По-перше, як рух від цінностей соціальних груп (соціальне, зовнішнє) до особистісних цінностей (соціальне, внутрішнє). Цей процес традиційно позначається поняттям інтеріоризації. По-друге, як рух від структури індивідуальної мотивації, заснованої виключно на потребах (внутрішнє, біологічне) до структури, у якій головну роль відіграють цінності (внутрішнє, соціальне). .... Це – рух через різні межі: через межу зовнішнього/внутрішнього в першому випадку і через межу біологічного/соціального в другому”.

А тому, важливе завдання сьогодення - створити умови, щоб підростаюче покоління мало можливість „нарощувати й актуалізувати свої, власне людські, потенціали...”. і як вдало зауважує В.О. Татенко: „.. кожна людина, маючи від Бога суб’єктну натуру, розкривається в цьому сутнісному потенціалі лише за умов, що система освіти як основний інститут соціалізації покладе суб’єктний вектор в основу своїх навчально-виховних стратегій і технологій”.

Література.

Алексеева В.Г. Ценносные ориентации как фактор жизнедеятельности и развития личности // Психологический журнал. – 1984. – Т.5 - №5. – С.63-70

Леонтьев Д. А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности. М.: Смысл, 1999. – 487 с.

Непомнящая Н. И., Каневская М. Е., Пахомова О. Н., Барщалкина В. В., Рубцова С. Н., Музе Э. Н. Ценность как центральный компонент психологической структуры личности // Психология личности: Сб. статей / Сост. А. Б. Орлов. – 2-е изд, доп. М.: ООО «Вопросы психологии», 2003

Татенко В.О. Суб’єктна парадигма у психології освіти // Педагогіка і психологія. Вісник АПН України. – 2004. - №2(42). – С.11-23

Фельдштейн Д. И. Психология взросления: структурно-содержательные характеристики процесса развития личности: Избранные труды / Д. И. Фельдштейн. – 2-е изд. – М.: Московский психолого-социальный институт: Флинта, 2004. – С. 94-124.