Судакова О.І.

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ

За останні роки у зовнішньому середовищі бізнесу в глобальному масштабі відбулися досить серйозні зміни. Основою всіх революційних змін у зовнішнім середовищі слід вважати науково-технологічну революцію (НТР). Саме новий етап розвитку технологій принципово змінив звичні процеси. НТР суттєво вплинула як на виробників, так і на споживачів, що в результаті змінило всю систему взаємовідносин. Найбільш істотні наслідки такого розвитку середовища наступні: скоротилася тривалість виробничих процесів; зменшилися територіальні та культурні бар'єри для розвитку бізнесу; завдяки використанню нових технологій істотно знизилися витрати на виробництво.

В умовах прискорення процесів світової економічної глобалізації та інтелектуалізації виробництва новітні технологи стають тією матеріальною основою, яка визначає технічний рівень сучасного виробництва, форми його організації та управління, рівень конкурентоспроможності підприємства. На жаль, сучасні вітчизняні технології не в змозі забезпечити необхідні вартісні та якісні показники продукції, які б дали змогу витримати конкуренцію з імпортними товарами як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках. Отже, існує об'єктивна потреба у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств України шляхом інтенсифікації інноваційних процесів.

Сьогодні перевага в конкурентній боротьбі визначається не рівнем запасів природних ресурсів, ні потужністю фінансового капіталу, а те як держава забезпечить якнайповніший прояв професійних здібностей своїх громадян, які зуміють перевершити інших в освоєнні нових знань і практичних досягнень, трансформації їх в найсучасніші технології і продукцію. Тому питанню інноваційного розвитку підприємств необхідно приділяти все більш уваги бо тільки через такий розвиток можливе досягнення конкурентних переваг на внутрішніх та зовнішніх ринках. Інноваційний процес виникає коли створений в науково-технічній сфері унікальний продукт передається у виробництво і далі знаходить свого споживача. Науково-технічна сфера виробництва і споживання є основними базовими елементами структури інноваційного процесу, невідмінною складовою інноваційного потенціалу. Інноваційний розвиток можливий за умови розвитку інноваційного потенціалу.

Актуальність даного дослідження зумовлене тим, що інновації у ринковій економіці є одним із наймогутніших важелів конкурентної боротьби, оскільки надають можливість перевершити конкурентів за рахунок більш ефективних технологічних процесів або більш високої якості продукції чи послуг, а інноваційний шлях розвитку дозволить економіці вийти з затяжної кризи і забезпечити Україні гідне місце у світовому співтоваристві. Тобто конкурентоспроможність на світовому ринку все більше залежить від продукції, в основі якої лежать нові знання. Як у минулому промисловість залежала від доступу до природних ресурсів, так сьогодні індустрія має потребу в науці, нововведеннях, освіті. Розвиток продуктивних сил відбуваються при тісній взаємодії науки і нових технологій з виробництвом. Тільки радикальні заходи для впровадження нових технічних і технологічних рішень, здатні випускати конкурентоспроможні товари.

Існуючий спад і застій у промисловості України і країнах СНД неможливо перебороти традиційними методами, тому що розвиток і ідентифікація сучасного виробництва повинні майже цілком базуватися на нових рішеннях в галузі технології, техніки:, організаційних форм й економічних методів господарювання, тобто різних нововведеннях, впроваджуваних у виробництво. Тому, як свідчить досвід розвинених країн, тією рушійною силою, що спроможна забезпечити економічну незалежність України, є лише інновації й інноваційний шлях розвитку. Україна може і повинна, не повторюючи шлях інших держав, використати й реалізувати свої потенційні переваги, знайти своє гідне місце на світовому ринку, посісти провідні позиції в тих сферах економічної діяльності, де вона має для цього умови. Це повинен бути процес, яким можливо цілеспрямовано й ефективно керувати, не покладаючись лише на дію ринкових регуляторів.

Саме на використання інновацій та нововведень спрямована інноваційна модель розвитку, для якої характерним є широкомасштабне введення у господарський обіг продуктів інтелектуальної праці таких, як знання, технології, науково-технічні розробки тощо.

Хоча більшість вітчизняних технологій не поступається за ефективністю та економічністю кращім досягненням європейських держав, наявне устаткування переважно має низькі техніко-економічні показники (велику матеріало- та енергомісткість, невисоку продуктивність), що призводить до підвищення собівартості та зниження якості продукції. До того ж, вітчизняне машинобудування майже не випускає технологічні комплекси для розфасовування й пакування харчових продуктів, відсутні досконалі технології та устаткування для виробництва тарно-пакувальних матеріалів, поліграфічної продукції та фарб, що робить харчову промисловість залежною від імпорту. Тому доводиться завозити значну кількість устаткування з інших країн.

Для вирішення проблеми недосконалої структури виробничої бази підприємствам пропонується варіант впровадження у виробництво нової високотехнологічної лінії.

Очевидно, що високі технології забезпечують надходження значно більшого прибутку ніж застаріле обладнання, що використовується на підприємствах у даний час. Впровадження високих технологій приблизно на порядок покращує основні економічні показники підприємства. Так, впровадження високопродуктивної технологічної лінії по виробництву будь-якої продукції допоможе забезпечити значний обсяг виробництва. А це у свою чергу призведе до вражаючих економічних і соціальних результатів. До того ж збільшиться обсяг коштів, що поступатимуть у бюджети всіх рівнів.

В умовах переходу до ринкової економіки дуже важливими є заходи науково-технічного характеру. Колективи підприємств, їх керівники головну увагу приділяють матеріальному стимулюванню праці. Важливе місце у підвищенні ефективності виробництва займають організаційно-економічні фактори, включаючи управління.

Випуск високоякісної продукції можна буде досягти за таких, умов: освоєння нової техніки та технологій, впровадження мало- та безвідхідних виробничих процесів, а також найпрогресивніших технологій зберігання сировини та харчових продуктів. Специфічні особливості зумовлюють необхідність розвитку прогресивних форм організації виробництва, які відповідали б новітнім тенденціям матеріально-технічного розвитку виробництва.

Виходячи з викладеного вище, необхідно розробити на державному рівні:

- механізм стимулювання впровадження інноваційних технологій; ефективні важелі державного впливу та протекціонізму, основним з яких є податкова політика, яка реально стимулює виробничий процес, структурні, інноваційні перетворення у галузі і на підприємствах.

- підсилення стимулюючої ролі податків через звільнення від податку суми прибутків, що спрямовуються на розвиток і модернізацію виробництва; встановлення податкових пільг на інвестиції, які спрямовуються на модернізацію основного капіталу підприємств з високим рівнем зносу технічного потенціалу,

- підвищення захисної функції податків по відношенню до вітчизняного товаровиробника має забезпечити ефективний розвиток галузей промисловості та встановити досягнуті у минулому високі обсяги виробництва.

Підприємствам варто провести технічну реструктуризацію, яка має забезпечити відповідний рівень виробничого потенціалу, дозволить виготовляти конкурентоспроможну продукцію.

Відомо, що на шляху до ринкових перетворень успішний соціально-економічний розвиток будь-якої держави зумовлений ефективним функціонуванням вітчизняних суб'єктів господарювання, яке на даному етапі більшою мірою залежить від удосконалення системи інноваційного розвитку підприємства. В ринкових умовах створюється середовище високої конкуренції, яке вимагає здатності формувати привабливі пропозиції на ринку товарів та послуг за для створення конкурентних переваг. Такі переваги досягаються завдяки інноваціям, як головному фактору забезпечення конкурентноздатності підприємства.

Аналіз останніх досліджень дає змогу стверджувати, що в сучасних умовах кожне підприємство зацікавлене в забезпеченні конкурентних переваг за рахунок технологічного і організаційного процесів, що забезпечує динамічний його розвиток Однак самостійно підтримувати необхідні темпи розвитку технологій більшість українських підприємств не в змозі з багатьох відомих причин, адже використовуються застарілі технології виробництва, брак інвестицій для оновлення технопарку підприємства і врешті-решт застаріла політика управління (відсутність ефективного менеджменту) [4].

Крім того можливість створення та використання інновацій суб'єктами господарювання залежить від науково-технічного розвитку країни як надсистеми і її ресурсних можливостей та потенціалів. Проаналізувавши вітчизняний ринок встановлено, що нововведення, впроваджувані українськими підприємствами, орієнтовані на незначне вдосконалення вже наявної продукції та технологій її виробництва. Першим і необхідним кроком для їх удосконалення є визначення державних пріоритетів щодо підтримки українських підприємств на світових ринках, запровадження системи стимулів для учасників державних інноваційних програм, створення системи прямої та непрямої фінансової підтримки науково-технічних розробок та ефективних суб'єктів інноваційної діяльності.

Другим необхідним кроком в умовах ринкових відносин є необхідність удосконалення механізму інноваційної діяльності підприємства.

У зв'язку з цим для реалізації можливостей інноваційного розвитку пропонується механізм активізації такої діяльності підприємства:

- формування стабільної нормативно-правової бази, що ґрунтується на принципах пріоритетності національних інвесторів та товаровиробників;

- економічне стимулювання, шляхом інвестування у вигляді фінансування (цільового, предметно-орієнтованого, проблемно-спрямованого), кредитування, лізингу, фондових операцій; планування та програмування;

- застосування прямих та непрямих методів інноваційної діяльності підприємства (політика протекціонізму у вигляді торгово-валютного регулювання).

Ріст економіки маже бути досягнутий при комплексному нововведенні заходів технічного (нові продукти, технології, енергія, конструкційні матеріали, устаткування і т. п.), організаційного (нові методи і форми), економічного (методи господарського управління наукою, виробництвом), соціального (різні форми активізації людського фактора, включаючи професійну підготовку і створення сприятливих умов праці і побуту працівників), юридичного (нові закони оподаткування і правові акти для підприємств, у тому числі і тих, що займаються нововведеннями) характеру.

Наявність недоліків та системних перешкод щодо розвитку інноваційної сфери зумовлюють пошук альтернативних напрямів підвищення ефективності інновацій. У даний час і в найближчій перспективі основними шляхами розвитку інноваційного потенціалу на вітчизняних підприємствах повинно стати:

- здійснення державою прямої фінансової підтримки інноваційних процесів, зміст якої полягає у безпосередньому фінансуванні перспективних наукомістких виробництв за рахунок бюджетних коштів; надання безпроцентних чи пільгових позик і гарантів; державне замовлення на інноваційні продукти; державні виплати провідним науковим закладам і науковцям;

- реалізація державою опосередкованої підтримки щодо здійснення інноваційної діяльності підприємствами, а саме: податковий кредит; податкові пільги для вищих навчальних закладів, наукових установ і організацій в обсягах і напрямах, визначених чинним законодавством; ведення ефективної амортизаційної політики; відстрочка чи звільнення від сплати імпортного мита тощо;

- стимулювання інноваційної діяльності має орієнтуватися на розвиток і збереження конкурентних переваг насамперед у тих галузям, де вони (переваги) уже набуті: літакобудування, ракетобудування, металургійна, хімічна, сільськогосподарська тощо. Кошти, отримані від реалізації продукції цих галузей на зовнішніх ринках, слугуватимуть ресурсом, що сприятиме: розвиткові в Україні напрямів, які мають найвищий конкурентний потенціал: інформаційні технології й засоби зв'язку, охорона здоров'я, біотехнології, екологічно чисті продукти, енергетика, транспорт тощо;

- використання сучасних засобів та методів підтримки прийняття рішень, необхідність використання яких зумовлене відсутністю необхідної інформації або недостатньої кількості часу, що не дозволяє менеджеру виявити всі альтернативні рішення, обмежує кількість їх варіантів. Це робить рішення менш ефективними і обумовлює необхідність використання засобів підтримки їх вироблення та прийняття.

Досвід розвитку та впровадження інноваційної політики держав Європи свідчить про різні її форми. Україна має враховувати цей досвід, власні особливості в економіці та стан справ в економічній політиці. Головне - ефективно впливати на інноваційну діяльність усіх суб'єктів господарювання і стимулювати її, що здійснюється через створення економічних умов, які ефективно впливають на інноваційну активність, та через фінансування.

Література:

1. Жукович І.А., Рижкова Ю.О. Інноваційна діяльність в українській економіці. Сучасний стан та проблеми//Статистика та економіка-2005. -№1. -с. 24-28;

2. Жаліло А.Я. Перспективи інноваційного розвитку України: 36. наук. ст. -К.: "Альтерпрес", 2003.-59 с.;

3. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: Навч. посібник. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2003. - 278 с.