Економічні науки

14. Економічна теорія

Максименко І.А.

Національний університет ДПС України

 

ІНФОРМАЦІЯ ЯК  РЕСУРС  ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО

 СУСПІЛЬСТВА

Соціально-економічну систему, до якої сьогодні рухається людство, називають постіндустріальним, або інформаційним, суспільством. Його основними ознаками є наступні: економічний базис складають інформаційні засоби виробництва; основним результатом суспільного виробництва  є  інформаційні товари та послуги, які є також основним продуктом споживання; ключовим фактором структуризації суспільства  виступає інформація[1,c.71]. Спостерігаємо процес трансформації  економічної діяльності, яка властива індустріальній економіці, в  економічну діяльність, для якої визначальним є виробництво, обробка і поширення інформації. У зв'язку з тим, що інформація як універсальне економічне благо, як ресурс і як результат економічної діяльності має низку властивостей, докорінно відмінних від властивостей традиційних економічних благ[2, c.15],  постає необхідність їх розглянути.

Проведений аналіз наукових публікацій, присвячених становленню і розвитку постіндустріального суспільства, розгляду властивостей інформації, дозволяє зробити наступні узагальнення.

В економічній теорії існує, як мінімум, два напрями аналізу  феномена інформації. Перший напрям зосереджується на  економіко-інформаційних аспектах економічної діяльності. Прикладом можуть слугувати праці Дж. Стігліца і Дж. Аккерлофа, логіка яких націлена на пояснення інформаційної асиметрії між економічними суб'єктами. Представники другого підходу інформацію розглядають як товар або послугу (з набором відповідних характеристик), виробленні або представлені  для продажу  окремо або  разом з електронною апаратурою. Інформаційно-економічні дослідження відображені в працях Веріана і Шапіро[1, c.160-161].

У науковій літературі зустрічаємо багато  визначень  поняття інформація. В різних професійних сферах  це поняття наповнюється  власним змістом і висвічує певну  грань інформації. Цінність, або корисність, інформації для суб'єктів економічної діяльності в тому, що вона зменшує невизначеність ситуації, в якій вони можуть знаходитися. До найважливіших властивостей інформації, які мають значення для розвитку постіндустріального суспільства, спеціалісти відносять наступні: інформація не зникає в процесі споживання, і відповідно,  може бути використана  багато разів; інформація порівняно швидко "морально зношується"; цінність інформації  суб'єктивна, а тому її ліквідність вкрай обмежена; у процесі споживання інформація неподільна, її неможливо ні недовикористати, ні  застосувати понад міру, для прийняття рішення  необхідний  певний її обсяг; інформація завжди абстрактна  - для того, щоб нею обмінюватися, необхідно постійно займатися її кодуванням та декодуванням, тобто здійснювати перехід від образів до певного коду і навпаки; споживання інформації вимагає певних навиків і зусиль, а засвоєння  багатьох видів інформації - спеціальних знань, тому її важко привласнити [3,c.40-41].

Оскільки реалізація інформації відбувається через мережні структури, то їй властиві ознаки  мережних благ: комплементарність і стандартність; істотна економія на масштабі виробництва; мережні зовнішні ефекти; ефекти пастки [4, c.22].

Інформація має  також властивості, які характерні для суспільних благ: невиключеність та несуперництво в споживанні. Спостерігаються подібні проблеми і стосовно ціноутворення: проблеми оцінки блага, виявлення "безбілетників",  розподілу блага. У зв'язку з подальшою комерціалізацією Інтернету ці питання набувають  актуальності, так само, як і питання про те, які інститути мають займатися їхнім  вирішенням.

Поряд із властивостями мережних і суспільних благ інформація має наступні  унікальні характеристики:  існує незалежно від простору, тобто  може знаходитися одночасно в його різних частинах, не перешкоджаючи можливості її використання; продаж інформації діє односторонньо: інформацію не можна забрати назад, викупити, зате можна продавати ту саму інформацію неодноразово, якщо це відбувається законно;  поки інформація не застосована на практиці, цінність її найчастіше складно визначити, звідси випливає і складність її виміру[4, c.28-29].

Розглядаючи поняття "інформація" і "знання",   науковці акцентують увагу на їх відмінності. "Інформація, - відзначає Дж. Ходжсон, - сукупність даних, що вже інтерпретовані, яким додано   деякий зміст. А знання - продукт використання інформації [5,c.34]. Французький економіст Ж. Сапір пропонує вважати  інформацією будь-які дані,  котрі можуть бути почерпнуті із сигналу і додані до вже існуючого знання.  Оскільки інформація не дана агенту як така, важливість її придбання уступає важливості обробки. Знання,  як сукупність уявлень про стан середовища, первинно стосовно інформації [6, c.150, 161].

 Російський вчений В.Л. Іноземцев вважає, що інформація і знання є основним виробничим ресурсом, безпосередньою продуктивною силою постіндустріального суспільства[1,c.132].

Література:

1. Мельник Л.Г. Предпосылки формирования нового общества // Социально-экономические проблемы информационного общества. - Сумы: ИТД "Университетская книга", 2005. - 430 с.

2. Клодт Х.та ін.  Нова економіка: форми прояву, причини і наслідки. Монографія. -  К.: Вид-во "Таксон", 2006. - 306 с.

3. Николаева Т.П. Основы информационной экономики: Учеб пособие. - СПб.:ООО "ЛЕКС СТАР", 2001. - 128 с.

4. Стрелец И.А. Новая экономика и информационные технологии. - М.: Издательство "Экзамен", 2003. - 254 с.

5. Ходжсон Дж. Социально-экономические последствия прогресса знаний и нарастания сложности //  Вопросы экономики. - 2001. - №8. - С. 32-45.

6. Сапир Ж. К экономической теории неоднородных систем: Опыт исследования децентрализованной экономики / Под ред. Н.А. Макашевой. - М.: ГУ ВШЭ, 2001. - 248 с.