Бохан Аліна Василівна

Державна академія житлово-комунального господарства (м. Київ)

 

Екологічна домінанта в трансформації світоглядних засад підприємництва

 

У вирі прискореності часу, соціально-економічних і науково-технічних перетворень, інтеграційних і глобалізаційних процесів, суттєво змінюється й переосмислюється багатогранне відчуття й розуміння світу. Динамізм і прогресивність потреб життєвих перетворень зумовлюють нові визначальні домінанти розвитку суспільства. Освіта, культура, духовність, інформація, інтелект – фундаментальні апріорі, які набувають взаємообумовленого змісту в системі цінностей соціально-економічних, політичних відносин і спричиняють еволюцію формування обсягу й структури суспільних потреб, пошуків шляхів і засобів їх задоволення.

Активізація глобалізаційних процесів, що найбільше торкається економічно розвинутих країн по-різному сприймається світовим співтовариством. Громадськість більшості країн стурбована перспективами збереження для сучасних і прийдешніх поколінь навколишнього природного середовища, природних ресурсів, матеріально-культурних і духовних цінностей, що є надбанням не лише окремих країн, народів і етносів, але й цілого людства. Це, насамперед, стосується загострення екологічних проблем, які є наслідком суперечливої природи науково-технічного прогресу, нераціонального ведення господарства, за якого отримання прибутку є основним пріоритетом, навіть за умов завдання шкоди довкіллю і загрози життю і здоров’ю людей.

Вирішення екологічних проблем сьогодні розглядається науковцями, вченими-екологами й громадськістю як складний багатокомпонентний процес, який має набути загальнолюдського значення. Він має базуватися, насамперед, на трансформації світогляду й системи суспільних цінностей, визначенні критеріїв збалансованості життєдіяльності людства, забезпеченні відповідного рівня екологічної освіти і просвітництва. За цього пріоритетність формування еколого-пізнавальних потреб та інтересів суспільства перебувають у прямій залежності від рівня екологічної освіченості й культури, а також ступеня його активності в практичному вирішенні завдань охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів. У зв’язку з цим велика роль у процесах екологізації матеріальної і духовної сфери, належить саме підприємництву.

Сприяючи підприємництву та залучаючи його до екологізації, ми можемо стверджувати про дієвість, багатофункціональність і ефективність його впливу на цей процес. Адже у самій природі підприємництва мають бути закладені матеріальні й моральні стимули до його саморозвитку, відтворення, генерації. Визначальними передумовами здійснення підприємницької діяльності є: наявність людського потенціалу, з природною схильністю до підприємливості; ініціативності, креативності, ризиковості; задоволення потреби в самореалізації; економічна свобода та раціональність вибору; нововведення, конкуренція, мобільність, синергія та ін. Все це забезпечується переважно ринковими умовами функціонуванням підприємництва, що пов’язується із свободою вибору напрямів і методів господарювання, визначенням стратегічно доцільних і економічно-ефективних спрямувань діяльності, адаптивністю в умовах непередбачуваності середовища функціонування, мобільністю реакцій і, водночас, впливовістю на суспільні потреби та інтереси.

Вихідні світоглядні засади розвитку підприємництва в Україні безперечно мають глибоке коріння, яке ввібрало в себе історичну специфіку економічного й етнокультурного розвитку, впорядкованість господарсько-економічного життя за складеними віками традиційно-національними принципами і ритмами енергетики середовища перебування. Такій гармонізації відносин з довкіллям, безумовно, сприяло розмаїття природнокліматичних умов та їх відтворення у специфічних для українців формах життєвлаштування та життєзабезпечення. Тому дбаючи про збереженість генофонду української нації, у т.ч. підприємницького потенціалу, необхідно не лише відродити унікальність генетичного світосприйняття, але й виховати нову генерацію підприємців, світоглядні основи яких мають:

§        збалансовувати взаємодію людини, суспільства та природи;

§        упереджувати негативні наслідків від господарсько-підприємницької діяльності;

§        формувати екологічну культуру, екологічну відповідальність та екологічну поведінку суб’єктів підприємництва;

§        сприяти збереженню і відтворенню життєдайних умов задоволення матеріальних, культурних і екологічних потреб людей та отриманню соціально-економічної вигоди;

§        створити відповідний рівень екологічної етики та ступінь соціальної справедливості в розподілі екологічних благ у суспільстві, включаючи взаємини між поколіннями;

§        закласти основи дотримання соціоекологічної безпеки та збалансованості відносин у сфері підприємництва.

Крім того, успішний механізм екологізації підприємництва може бути дієвим за умов сформованої масової екологічної культури та свідомості; обґрунтованої соціально-економічної, політичної підтримки з боку держави; побудови громадянського суспільства у взаємодії людини і природи та ін. За цього екологічна освіта, екологічне виховання і екологічна політика виступають як триєдиний взаємообумовлений процес, що сприяє: формуванню системи морально-етичних, екологічних цінностей в суспільстві та підприємництві; відновленню національного, етнокультурного в екологічній свідомості підприємців; різноманітності технологій підприємницької екологічної освіти та просвітництва; активізації інноваційних напрямків екологізації підприємництва; гарантуванню екологічної безпеки суспільства та екологічної відповідальності суб’єктів підприємництва; покращенню умов екологічного середовища функціонування підприємництва та ін.  

Таким чином, ціннісні імперативи підприємництва мають набути визначального та трансформаційного характеру свого світосприйняття з екологічною домінантою задля гармонійної спадкоємності сучасних і прийдешніх поколінь.