П.О. Шепель

Полтавський інститут економіки і права

Економічна доцільність комуністичної ідеї.

Комуністична ідея багатогранна, але центральну в ній позицію займає соціальна справедливість. Вона виникла тоді, коли появилася майнова нерівність. Люди, які створювали багатства, самі його не мали так, як результати їх праці належали власникам засобів виробництва. Поділ суспільства на заможних та незаможних сприяв виникненню суперечностей, які поступово переростали в збройні конфлікти. У всі часи людство прагнуло ліквідувати несправедливість. Першим найбільш могутнім виступом, спрямованим проти гноблення було повстання Спартака (73-71 р. до н.е.) на території Італії. Історичні факти свідчать, що протести з більшою чи меншою силою постійно повторювалися і повторюються. Детальний аналіз повстань, які відбувалися чи то в Західній Європі, чи в інших частинах Земної кулі, не входить в нашу задачу. Але необхідно відмітити, що спільною їх рисою була і залишається боротьба за економічну рівність між різними верствами населення.

Боротьба за покращення умов життя незаможної частини населення вплинула і на формування світогляду учених. Певна їх частина почала займатися дослідженням соціальних явищ. Вони прагнули не тільки їх вивчити, а і виробити рекомендації, які б дозволили суспільству позбутися суперечностей. Найбільш яркою особистістю серед дослідників проблем суспільства можна вважати англійського фабриканта Роберта Оуена. Він виділявся серед інших, котрі пропагували ідею соціальної рівності тим, що робив конкретні кроки, пов’язані з її реалізацією.

З появою та розвитком машинного виробництва ідея соціальної справедливості доповнюється іншими, допоміжними, які підкріплюють і підсилюють основну. Якщо раніше багатим протистояло тільки селянство, то з виникненням промисловості, появляється новий клас, який також веде боротьбу за покращення умов життя. Тому її реалізація в нових умовах можлива при братерстві цих двох класів. Їх політична єдність здатна забезпечити ліквідацію нерівності в суспільстві. А штучне поглиблення суперечностей між ними приводить до зміцнення влади багатих. З розвитком матеріального виробництва соціальна справедливість доповнюється новими складовими такими, як класова солідарність, братерство між націями та народами, ліквідація різних форм дискримінації людей та іншими. Діалектична єдність усіх ланок суспільного розвитку забезпечує формування комуністичної ідеї. Цьому сприяє суспільна власність на засоби виробництва. Її поява обумовлена розвитком продуктивних сил та виробничих відносин.

Об’єктивні умови зумовили появу творів К.Маркса, Ф. Енгельса, які вперше в історії економічної думки, пояснили з позиції робітничого класу причини існування несправедливості в капіталістичному суспільстві та показали шлях, яким можна рухатися, щоб її ліквідувати. В.І. Ленін доказав можливість реалізації цих ідей на практиці. В результаті класових протистоянь появляється група людей, які ставлять за мету добитися справедливості в реальній дійсності. Ріст їх чисельності, об’єднаних спільною ідеєю, обумовив появу партії нового типу, яка взяла на озброєння план перебудови суспільства в інтересах трудового люду. Отже поява Комуністичної партії є наслідком класових суперечностей, які існують в системі виробничих відносин капіталістичної системи. Не комуністи нав’язали суспільству комуністичну ідею, а матеріальні обставини зумовили її появу та розвиток.

Історія свідчить, що матеріальна рівність була мрією дуже багатьох поколінь, тому вона була включена навіть до збірника догм, який відомий для багатьох жителів Планети. Роздуми про її існування викладені в Біблії, а точніше в Новому завіті. В стародавньому писанні можна прочитати про існування двох класів (панів та рабів) та про суперечності між ними. В книзі, яка дійшла до наших днів і доступна широкому загалу, можна прочитати про принципи розподілу між багатими і бідними. «Якщо маєш дві рубашки, то одну віддай іншому», – приблизно так записано в одному із постулатів. Це означає, що багатий із власної ініціативи повинен був поділитися своїми прибутками з іншими членами суспільства. Уникнути суперечностей, як вважає автор книги, можна тільки тоді, коли багатство буде передане незаможнім. Але практика свідчить про протилежне. Ніхто з мільйонерів не збирається поступати так, як зазначено в Біблії. Основна діюча особа Нового Завіту є Ісус Христос. З приводу його появи немає однозначної думки. Одні вважають, що така людина існувала в реальності, а інші стверджують, що це вигаданий персонаж. Як відомо письменники в своїх працях, щоб розкрити тему, використовують художній образ. Але в даному випадку його походження чи поява не має особливого значення. Загальну увагу привертають його ідеї та ті риси характеру, які були йому притаманні. По-перше, це була людина сильної волі, яка ні під якими тортурами не відмовилася від власних переконань. По-друге, він був без будь-яких пороків. По-третє, відданий своїй ідеї, послідовний в своїх вчинках, спасав людей від різних негараздів, допомагав знедоленим. Як бачимо Ісус був наділений такими рисами, які жили в уяві простих людей, що прагнули мати захист від насильства.

Ідеальний образ відстоював ідею рівності між членами суспільства та прагнув її реалізувати на практиці. Він діяв у відповідності зі своїми, як тепер кажуть, життєвими принципами. Він вигнав торгашів з храму, так як вважав, що дії окремих осіб, направлені на збагачення за рахунок нееквівалентного обміну, вступають в суперечку з тією ідеологією, яку проповідували служителі релігії. Крім того, він п’ятьма хлібинами нагодував п’ять тисяч прихожан, безплатно лікував і навчав людей. І ось таку особистість за 30 срібників розпинають на хресті. Така жорстокість по відношенні до (як свідчить текст) благородної людини викликає подив і певні роздуми, в результаті яких виникають декілька питань. 1. Хто дав такі гроші, які дорівнюють більш як місячній зарплаті прихожанина того часу? 2. Чому звільняють Вараву, а Ісуса наказують? 3. Хто бажав його смерті? 4. Чому його ніхто не захистив? Відповіді на ці питання можна знайти в самій книзі. Дійсно 30 срібників дали ті, хто їх мав, тобто багаті. Для простих людей, а тим більше для рабів, це велика сума. Вони інколи не мали за що придбати їжу. Від голоду спасав Ісус, годуючи хлібом. Не витримавши мук сумління через те, що його видав і продав панам, Іуда повернув їм гроші, а сам повісився. Але ні один з тих, хто дав кошти не поступив подібним чином. Розкаювання - це незрозумілий для них стан душі. Тому вони за повернуті срібники купили ділянку землі.

Звичайно багаті бажали смерті Ісуса не за те, що він лікував людей, а за те, що був непримиримим противником збагачення окремих осіб. Накопичення ж можливе в тому разі, коли існує приватна власність. У відповідністю з економічною закономірністю розвитку подій негативне ставлення до накопичення неодмінно призведе до протесту проти приватної власності. Такого розвитку подій боялися і бояться власники засобів виробництва. Але обмеження доходів мільйонерів сприяє концентрації коштів у руках держави. Чим більша дохідна частина бюджету, тим більше коштів направляється на будівництво нових підприємств, модернізацію діючих, спорудження житлових будинків. За рахунок цих коштів організовується безплатна освіта та медицинське обслуговування населення. Задоволення суспільних потреб вступає в протиріччя з бажанням багатіїв утримати прибутки у власних руках.

Соціальна справедливість, на думку головного героя книги, можлива тільки в тому разі, коли багаті добровільно відмовляться від свого майна. Гармонія відносин може наступити тоді, коли зникне у окремих людей пристрасть до накопичення, а бажання покращити власний добробут не переростатиме у жадібність. Насправді, зажерливість, яка визначається шестизначними, а то і більшими сумами грошових одиниць не має ніякої доцільності, так як, не дивлячись на безмежні володіння, врешті решт для людини виявляється достатньо двох квадратних метрів землі. «Якщо бажаєш бути досконалим, то віддай своє майно тим, хто його не має», - приблизно так звучить настанова Ісуса для майбутніх поколінь. Але, як слушно відмічено в Новому Завіті, легше верблюду пройти через вушко голки, чим пану відмовитися від накопиченого. Він застерігав нащадків від всякого здирництва тому, що сенс життя заключається не у кількості майна, так як воно тлінне, а у корисності тих справ, яку людина робить заради суспільства. Своїм протестом проти збагачення Ісус викликав незадоволення панів. Варава для них був менш небезпечним. Тому багаті настояли на страті Месії і звільненні грабіжника. Навіть Пілат не зміг зупинити ненависть заможних, які вимагали його розправи. Ідея соціальної справедливості завжди викликала супротив багатих, інтереси яких захищають органи влади і церква.

Кожну весну можна почути від зустрічного радісне повідомлення про те, що Христос воскрес. Відповідь при цьому повинна звучати, як незаперечна істина про здійснений факт. В даному випадку мова йде не про звичайну людину, а про індивідуума, який був здатним рятувати, лікувати та навчати, тобто про таку особу, яка змогла забезпечити реалізацію прагнень незаможної частини населення. Людина не здатна ожити. Але ідея соціальної справедливості завжди буде існувати, хоча сила прояву може біти різною. Отже вона вічна і буде постійно воскресати. І, не зважаючи на противників, буде підхоплена певною силою, яка докладе зусилля для досягнення поставленої мети.

Виходячи з постулатів, викладених в книзі, можна зробити такий висновок, щоб уникнути суперечностей в суспільстві, необхідно, щоб не існувало поділу між людьми на бідних і багатих. Реалізація цього положення можлива в тому разі, коли доходи різних верств населення будуть приблизно однакові, тобто тоді, коли жадність окремих людей буде обмежена і при тому не з допомогою сили, а з власної ініціативи. Боротьба із власними негативними сторонами повинна стати головним кредом поведінки людини, внутрішнім станом душі, «річчю в собі».

Основна теза даної книги зводиться до того, щоб кожний член суспільства прагнув самостійно самоудосконалюватися, тобто силою власної волі подавляв в собі негативні сторони свого характеру. Тому не випадково священики наполягають, щоб віруючі носили хрестики не на одязі, а під ним і не золотого, а простого. Потрібно демонструвати не багатство, а відповідність власної поведінки внутрішньому стану душі. Головне не кількість зроблених поклонів, не кількість поставлених свічок у церкві, а внутрішня боротьба із власними негативними сторонами свого характеру. Дійсно, якби в повній мірі на практиці вдалося реалізувати всі заповіді, викладені в Новому Завіті, наше суспільство жило б уже при комунізмі.

Переважна більшість віруючих має поверхове уявлення про зміст даної книги і не розуміє, в чому полягає сутність її основних постулатів. Такий висновок можна зробити на підставі тих подій, які мали місце в кінці 90-х років минулого століття на території західної України. Прихожани нехтуючи положеннями Біблії глузували та знущалися над священиками, громили церкви, нищили майно храмів. Такі дії не сумісні з настановами «священної книги». Якщо людина не працює у свято, відвідує культові місця та щосили б’є поклони, зовсім не означає, що вона віруюча. Це ще не знак поваги до відомої особи, а чистої води показуха. Віруючими можна стати лише тоді, коли будуть досягнуті успіхи в боротьбі із самим собою.

Істинних переконань не мали і люди із оточення Ісуса. Про це свідчить їх поведінка після його арешту. Як тільки схопили головного героя книги, негайно усі наближені почали зрікатися Месії і навіть ті, кого він годував хлібом, лікував та учив. Цей сумний факт свідчить про їх невдячне ставлення до особи, яка робила різні доброчинності для страждущих. Ті, які просили про допомогу, і кроку не зробили, щоб його захистити. Адже та кількість людей, для яких він творив добро, представляла реальну силу, здатну вплинути на розвиток подій, на суспільну думку, могла відстояти і зберегти йому життя. Але цього не сталося. Навпаки, натовп по відношенню до нього був вороже налаштований, підтримував багатих та владу.

Аналогічні події повторилися через (майже) 2000 років в інший час, в другій країні. Учасниками подій були інші люди. Їх, образно кажучи, як і попередника, розіп’яли на хресті за те, що організували безкоштовне лікування, безкоштовне навчання та піклувалися про те, щоб громадяни мали кришу над головою. Кошти підприємств використовувались не для збагачення окремих осіб, а для потреб усього населення. Незважаючи на покращення добробуту, як тільки заборонили діяльність Компартії, велика кількість колишніх комуністів зреклися членства в партії. Сутність людини за два тисячоліття майже не змінилася.

Ідеологія комуністів – це ідеологія трудівників, а не власників рабів і вони відстоюють інтереси тих людей, яких захищав Ісус. Усвідомлення цього факту, зумовило б відповідну поведінку віруючих. Якщо ідеології ідентичні, тоді парафіянам вигідніше бути на стороні тих, хто в миру (в цьому світі) відстоює права не мільйонерів, а творців матеріальних і духовних благ.

Недивлячись на подібність ідеологій, комуністи проводили атеїстичну роботу. Необхідність такого кроку була обумовлена наступними причинами:

1. Головна задача, яка стояла перед новим суспільством – це створення матеріальних благ не на небесах, а на землі. Манна небесна існує тільки в Біблії. У зв’язку з проблемами, які були пов’язані з розвитком суспільного виробництва, треба було переорієнтувати свідомість мас з пасивного споглядання і чекання покращення умов життя на активну їх участь у процесі виробництва.

2. Діяльність в Радянському Союзі різних форм, напрямів, течій релігій вимагало від керівництва зваженого відношення. Надання переваги одній із них автоматично призвело б до приниження іншої, що викликало б негативну реакцію решти віруючих. В країні слід було проводити таку політику, яка б не допускала ворожнечі між людьми на релігійній основі. В умовах, які існували в Союзі, атеїзм в найбільшій мірі відповідав вимогам часу. Робота, яка проводилася серед населення, давала позитивні результати. Підтвердженню сказаному можуть служити події, які відбувалися і відбуваються на Україні і у світі. Наприклад, у Франції католики майже повністю вирізали гугенотів. (По деяким даним – це біля 5 млн. жителів країни). Виникали конфлікти, які супроводжувалися насильством між віруючими у регіонах Західної України в кінці минулого століття. Проливається кров сунітів та шиїтів в країнах, де панує ісламська віра. Спокій громадян був головним чинником для комуністів. У відповідності з цим принципом діяла державна пропаганда.

3. Кожна форма чи течія релігії мають різну кількість свят. Вони, як правило, не співпадають у часі та періоді, тому проводяться в різні дні. Якщо ж їх всі відмічати, то це негативно буде впливати на обсяги виробництва, від яких залежить життєвий рівень населення. Покращення добробуту було загальним бажанням громадян країни. Розв’язання цієї проблеми залежало від багатьох факторів, в тому числі і від тривалості робочого часу. Покращення умов життя вимагало зменшення святкових днів.

4. Проведення атеїстичної роботи вимагав суспільний поділ праці. Необхідно було звільнити особу від впливу релігії, щоб його поведінка була підпорядкована не вірі в потойбічний світ, а високій свідомості трудівника. Це була вимога машинного виробництва. В результаті розвитку продуктивних сил появляються технології безперервної дії. Доменна піч повинна працювати цілу добу і з року в рік, незважаючи ні на які свята. Робітник, який задіяний у виробництві, мусить виконувати свої функції незалежно від його релігійних переконань. Відсутність працівника на робочому місці негативно впливає на економічні показники. Атеїстична робота не перешкоджала реалізації соціальної справедливості. Комуністична ідея не зникає на даному етапі. З появою майнової нерівності вона набуває нового звучання. Коли громадяни нарікають на високі ціни та низькі доходи, то, не усвідомлюючи причини існування такого явища, вони ведуть мову про більш справедливий розподіл матеріальних благ.

Концентрація багатства в одних руках служить причиною майнової нерівності і впливає на економічний розвиток держави. На Україні непоодинокі факти, коли певна група людей, сколотивши капітал, розміщує гроші в банках за кордоном, в результаті чого, вони працюють не на вітчизняну економіку, а приносять користь тій країні, в банк якої вони були покладені. Кошти використовуються для розвитку виробництва і підвищення життєвого рівня населення іншої держави. Для того, вони працювали в інтересах громадян України, необхідно прийняти відповідні закони.

Анотація

на статтю «Економічна доцільність комуністичної ідеї

В статті мова йде про зародження, формування, відображення у діях, свідомості людей і стародавніх книгах соціальної справедливості. Особлива увага приділяється процесу її перетворення в комуністичну ідею під впливом розвитку продуктивних сил суспільства та подальшому її впливу на економічне зростання країни, темпи якого залежить від дохідної частини бюджету, на формування якої значною мірою впливає збагачення окремих осіб.