Економічні науки. 10. Економіка підприємств

Ямненко Г.Є.

Київський національний університет технологій та дизайну

Навчальний заклад як центр розвитку людського капіталу

Трансформаційні зміни в розвитку економіки нашої держави є невід’ємною складовою світового науково-технічного прогресу, коли інтелект стає рушійною силою розвитку. Нерівномірність розвитку країн пов’язана зі змінами в капіталі, техніці та трудових ресурсах. Знання як систематизовані дані дедалі швидшими темпами змінюють світ. У цьому процесі відбувається якісне оновлення людського капіталу, що супроводжується розвитком можливостей інноваційної та практичної реалізації знань. У суспільствах, що базуються на знаннях із швидкою зміною технологічних навичок і з розвитком новітніх технологій, внесок науки і технологічного мислення не тільки зростає, але набуває розвитку випереджаючими темпами.

Процеси глобалізації економіки безпосередньо впливають на реформування освіти, які в свою чергу, зумовлені розвитком науки, технології, виробництва, що формують загальний світовий економічний простір, спільне інформаційне поле, інтенсивний обмін результатами матеріального і духовного виробництва; створюють умови для індивідуального розвитку людини, її самореалізації. Все більшого значення як інструмента соціально-економічного розвитку набуває освітня сфера, що забезпечує відтворення і розвиток людського капіталу суспільства на основі знань.

В.Геєць [1] зауважує, що економіка знань – це економіка, в якій і спеціалізовані, і повсякденні знання є джерелом зростання. При застосуванні таких знань поряд з природними ресурсами, капіталом і працею домінуючим фактором стають процеси їх нагромадження і використання, в результаті чого постійно зростає конкурентоспроможність економіки.

В епоху науково-технічної й інформаційної революції людина стає вирішальним фактором соціально-економічного прогресу відповідно до теорії людського капіталу (Г.Беккер, М.Блауг, Л.Туроу, М.Фішер та ін.), де людський потенціал накопичується аналогічно матеріальному й фінансовому шляхом вкладення засобів для одержання прибутку в майбутньому. У нових умовах господарювання виробництво продукції здійснюється за відсутності професійно підготовлених фахівців, здатних працювати з новими технологіями. Тому особливої актуальності набули питання необхідності трансформації системи освіти в умовах ринкових реформ, розвитку людського потенціалу.

С.Клімов [2] стверджує, що освітні стандарти постійно змінюються і ці зміни пов’язані з необхідністю враховування нових можливостей, які наука пропонує виробництву. В умовах взаємопроникнення ринків та економічних зв’язків, переплетіння факторів навколишнього середовища, технології, соціальної поведінки, інформації, освіти і людського потенціалу економічний ріст не є самоціллю. Оскільки людський потенціал є стратегічним ресурсом, додаткові конкурентні переваги лежать в створенні оптимальних умов для його розкриття, то відповідно вищий навчальний заклад перетворюється на середовище формування та розвитку можливостей і здібностей людини. Діяльність ВНЗ неподільно пов’язана з зовнішнім середовищем, а складові перебувають поза сферою впливу з боку освітнього закладу, проблема пристосування до змінюваного зовнішнього середовища є надзвичайно важливою для його життєдіяльності в суспільстві.

Особливістю сучасного етапу є формування і розвиток ВНЗ як середовища зародження, трансформації, передачі та використання знань. Він стає центром інтеграції інформаційно-знаннєвого потенціалу. Проблема функціонування освітньої організації сьогодні в умовах інтеграції до європейського освітнього простору є особливо актуальною і широко обговорюється в суспільстві. До проблемного аналізу освітнього закладу варто включити: забезпечення навчального процесу професорсько-викладацькими та управлінськими кадрами; різноманітність та новизну використання технічних, інформаційних, навчальних технологій; різноманітність форм надання навчальних послуг тощо. Нові кваліфікаційні вимоги, що ставляться фахівцям сучасним ринком праці, зумовлюють необхідність проводити постійне уточнення змісту навчання, методів, форм, науково-методичних та матеріально-технічних засобів процесу навчання.

Оскільки задоволення інноваційно-освітніх потреб економічної діяльності пов’язане з необхідністю трансформації ВНЗ до сучасних ринкових умов, важливе значення у цьому процесі належить налагодженому функціонуванню ВНЗ як суб’єкта господарювання та незамінній інституції суспільства. Перед ним постають проблеми управління об’єктивними умовами існування в суспільстві та умовами впливу на особистість у навчально-виховному процесі.

Удосконалення організаційної структури освітнього закладу можливе шляхом зміни структури відповідно до вимог зовнішнього середовища і внутрішніх потреб розвитку навчального закладу (вимоги гнучкості організаційної структури управління); збереження загальної організаційної стабільності як засобу уникнення дезорганізації діяльності та хаосу (вимога стабільності організаційної структури управління).

Таким чином, досягнення оптимального стану діяльності ВНЗ можливе як результат зваженого ставлення у пристосуванні до сучасних вимог на освітньому ринку та ініціативними нововведеннями для забезпечення потреб споживачів за умови взаємозалежної структури елементів закладу, спрямованості на створення стійкої пропозиції споживчої цінності, конкурентної переваги, на особисте зростання персоналу, структурованих навчальних планів і програм, поліпшення роботи з інформацією та управлінськими послугами тощо.

Виходячи з цього, навчальний заклад – це суспільний інститут, спрямований на розвиток знання як цінності людського капіталу, ресурсу, на основі якого прогнозують економічні здобутки, орієнтиру держави у суспільному розвитку.

Література

1. Геєць В.М. Характер перехідних процесів до економіки знань /Економіка України. – № 4. – 2004. – с. 4-14.

2. Климов С.М. Интеллектуальные ресурсы общества. – Спб.: Знания, 2002. – 199 с.