Поліщук О.А.

Державний вищий навчальний заклад

“Державний агроекологічний університет” (м. Житомир)

Соціальна стійкість агроформувань Житомирської області

Для кожної галузі економіки людина була і залишається головною продуктивною силою та джерелом її розвитку. Тому людський ресурс є найціннішою складовою ресурсного потенціалу та сукупного капіталу будь-якої економічної системи. Не є виключенням і сільськогосподарські підприємства, які в сучасній економічній науці доцільно розглядати як відокремлену ланку виробничої сфери, що не лише виготовляє продукти харчування та сировину, а й сприяє охороні навколишнього природного середовища, забезпечує розвиток його трудового потенціалу. Здатність підприємства забезпечувати оптимальні умови для відтворення та розвитку трудового потенціалу, підвищення ефективності його використання відображає ступінь його соціальної стійкості. Тому дослідження теоретичних та прикладних аспектів оцінки соціальної стійкості агроформувань є актуальною проблемою, що й обумовлює вибір напряму наукового дослідження.

Основними чинниками соціальної стійкості підприємства є структура та якісний склад трудових ресурсів, умови праці (організація робочого часу та робочих місць; дотримання основних положень соціального пакету, передбачених законодавством України; соціальний клімат у виробничому колективі), мотивація праці, стиль управління та підприємницька активність управлінського персоналу, наявність системи підвищення кваліфікації працівників, рівень розвитку соціальної інфраструктури підприємства. З метою оцінки основних чинників соціальної стійкості агроформувань Житомирської області було проведено соціологічне опитування керівників господарств та головних спеціалістів агропромислового комплексу.

Результати дослідження дали змогу виявити, що у більшості сільськогосподарських підприємств області не забезпечуються навіть законодавчо затверджені положення соціального пакету (табл. 1). Зокрема лише 22,3 % підприємств забезпечують своїм працівникам належні умови праці.

Таблиця 1

Виконання елементів соціального пакету сільськогосподарськими підприємствами Житомирської області

Основні положення соціального пакету, передбачені законодавством України

Кількість підприємств, що забезпечують відповідні положення, %

Організація робочих місць

22,3

Тривалість робочого дня

38,9

Право на пенсійне забезпечення

56,6

Допомога по тимчасовій втраті працездатності

43,4

Тривалість та оплата відпусток

42,3

Виплата за роботу в шкідливих умовах

21,7

За результатами опитування було визначено основні причини існування незадовільних умов праці та соціальних проблем у господарствах аграрного сектору регіону дослідження (рис. 1).

Text Box: кількість респондентів, %

Рис.1 Причини соціальних проблем у сільськогосподарських підприємствах Житомирської області

 

В результаті аналізу було визначено, що 87,4 % респондентів вважають основною причиною соціальних проблем брак коштів, поряд з цим на думку 45,7 % опитаних - недосконале законодавство. Важливим чинником виникнення і вирішення проблем даного аспекту виступає нехтування своїх обов’язків керівниками підприємств – на це вказали 15,4 % респондентів.

Не менш важливим фактором соціальної стійкості господарств є мотивація праці персоналу. Для її оцінки доцільно проаналізувати матеріальне стимулювання праці, основним показником якого є розмір заробітної плати. Статистичні дані свідчать, що рівень заробітної плати працівників зайнятих у сільськогосподарському виробництві є найнижчим порівняно з іншими галузями економіки і не досягає законодавчо затвердженого прожиткового мінімуму. У 2005 році середньомісячна заробітна плата працівників аграрних підприємств складала 284 грн. 90 коп.. Поряд з цим значна частка (50,9 %) підприємств галузі має заборгованість у виплаті заробітної плати: 42,3 % господарств за період від 1 до 6 місяців, 4 % - від 6 місяців до 1 року та 4,6 % - більше 1 року[1].

Важливим показником не лише стійкості, а й рівня соціально-економічного розвитку підприємства в цілому є стан соціальної інфраструктури. Внаслідок проведення аграрної реформи витрати на утримання закладів соціальної інфраструктури у більшості сіл покладаються на місцеві сільськогосподарські підприємства. Результати проведеного дослідження свідчать, що 80,6 % сільськогосподарських підприємств підтримують на своїй території функціонування магазину, 70,3 % - клубу, 61,1 % - фельдшерсько-акушерського пункту, 58,3 % – бібліотеки, 24,0 % - дитячого садку, 4,0 % - лазні, 2,3 % - професійно-технічних закладів.

Наведена вище оцінка основних чинників соціальної стійкості сільськогосподарських підприємств регіону свідчить про загострення соціальних проблем та необхідність активного їх вирішення, оскільки проведення агарної реформи на думку більшості спеціалістів АПК (83,4 %) не сприяли покращенню соціальної ситуації у підприємствах аграрного сектору та на селі в цілому. У вирішенні проблем даного аспекту повинні бути зацікавлені та приймати активну участь як роботодавці, так і держава. Лише при правильному поєднанні їх зусиль стане можливим покращення соціальної ситуації у підприємствах аграрного сектору та підвищення рівня життя сільського населення.

Література

1.               Михалев С. Устойчивость – главная цель современных систем ведения сельского хозяйства // Международный сельскохозяйственный журнал. – 2002. – №1 - с.47-51.

2.               Шевцов В. Микроэкомическая устойчивость сельскохозяйственных предприятий – стратегическая цель управления // Международный сельскохозяйственный журнал. – 2003. – №4 - с.21-24.



[1] Результати соціологічного опитування  керівників с. г. підприємств Житомирської області