Куцмус Н. М., аспірантка

Державний вищий навчальний заклад

«Державний агроекологічний університет» (м. Житомир)

Стійкий сільський розвиток – політика відродження села на шляху до євроінтеграції

Системна криза, яка характерна для сільських територій України, зумовлена недосконалою політикою в аграрній сфері, зокрема, знищенням «неперспективних» сіл, інституту власності на селі, економічних та політичних механізмів узгодження інтересів селян та сільських громад з іншими прошарками суспільства, а також спробою перетворення сільськогосподарської праці на різновид індустріальної, стиранням меж між містом і селом тощо. Проте, реформи аграрного сектору, проведені за роки незалежності України, не лише не покращили ситуацію на селі, а й додали низку негативних явищ, зокрема, старість сільського населення, низька народжуваність, незадовільний стан зайнятості та доходів селян, деградація сільської соціальної інфраструктури та обезлюднення сіл і т.д. Тому нині існує об’єктивна потреба в розробці та реалізації політики не стільки розвитку села, як його відродження.

В умовах, що склалися на селі, проблема переходу сільських територій до стійкого розвитку та розробка основних напрямів цього процесу стають особливо актуальними, оскільки більшість необхідних перетворень повинні відповідати умовам забезпечення стійкого розвитку сільського господарства і сільських територій в цілому. Проте, в даному контексті слід враховувати, що стійкий сільський розвиток пов'язаний не лише зі станом навколишнього природного середовища, а й такими факторами стійкого розвитку як соціальні, політичні, економічні, культурно-етнічні тощо.

В економічній науці сільський розвиток визначається як напрям аграрної політики, спрямований на «…створення умов сприятливого середовища для зростання добробуту сільського населення з метою забезпечення конкурентноздатності сільських територій та повної реалізації їх економічного потенціалу» [1]. Стійкий сільський розвиток характеризується як стабільний розвиток сільського суспільства, відповідає критеріям економічної, соціальної та екологічної ефективності і забезпечує виконання селом його народногосподарських функцій: розширене відтворення населення, зростання його добробуту, покращення екологічної ситуації в сільській місцевості [2, c.2]. Критеріями стійкого сільського розвитку є зростання ефективності сільського господарства, диверсифікація сільської економіки в цілому, продовольча безпека країни, природній приріст сільського населення, підвищення рівня і якості життя на селі, збереження соціального контролю над історично освоєними територіями, покращення родючості грунту і екологічної ситуації в сільських районах. Досягнення вказаних критеріїв забезпечується заходами політики різних напрямів, поєднання яких створює передумови для стійкого сільського розвитку. Виділяється 5 основних політичних напрямів:

Text Box: заохочення громадянської участі в програмах сільського розвитку, розвиток консультаційно-інформацій-
них служб, сільського самоуправління

Джерело: Петриков А.В. Политика сельского развития в России: проблемы и приоритеты. http://www.viapi.ru., 20.03.2006 г.

Рис. 1. Основні напрями політики стійкого сільського розвитку

Пріоритетності стійкому сільському розвитку як напряму аграрної політики України в контексті євроінтеграційного спрямування додає позиція Євросоюзу, згідно якої стійкий сільський розвиток є основою програми його розвитку та фундаментальним принципом всієї політики розвитку села в найближчому майбутньому та на перспективу [3, c.19]. Основними завданнями стійкого сільського розвитку в ЄС визначено переорієнтацію в зворотній бік сільської міграції, боротьба з бідністю, розширення зайнятості та підвищення добробуту сільського населення, покращення якості життя, забезпечення можливостей для розвитку особистості та дозвілля, а також і охорона та покращення якості сільського навколишнього середовища.

Підсумовуючи все вищезазначене, слід відмітити, що стійкий сільський розвиток є поняттям комплексним, оскільки незважаючи на той факт, що сільське господарство все ще являється одним з найбільших роботодавців та єдиною крупною сферою економіки на селі, не всі види сільської діяльності пов’язані з сільськогосподарським виробництвом. А тому, сільський розвиток повинен сприяти переходу розвитку села від його аграрної концепції до більш диверсифікованої, такої, що передбачає інші сфери людської діяльності, зокрема туризм, послуги, а також дислокацію переробних та промислових підприємств в сільській місцевості.

 

Література:

1.           Прокопенко С. Розвиток сільської місцевості. / Контракт ФАО: ТСР/UKR/3004. Звіт робочої групи семінару по проекту технічної допомоги ФАО «Підтримка формулювання політики розвитку сільського господарства та сільської місцевості на середню перспективу» (07.07.06).

2.           Петриков А.В. Политика сельского развития в России: проблемы и приоритеты. http://www.viapi.ru., 20.03.2006 р.

3.           Устойчивое развитие сельских территорий. – М.: ФГНУ «Росинформагротех». – 2004. – 312 с.