Економічні науки / 9. Економіка промисловості

Соколова Ганна Борисівна

Сєвєродонецький технологічний інститут Східноукраїнського національного університету ім. В Даля

Економічна культура як складова

системної трансформації суспільства

Перехід до якісно нового стану суспільства, розпочатий в країнах колишнього СРСР, можливий тільки в результаті перетворень культури, всіх матеріальних та духовних характеристик суспільства. Особливе значення в цих процесах буде мати актуалізація економічної культури. Головний її зміст – спосіб економічного мислення та поведінки, сукупність матеріальних цінностей та норм, які виконують роль соціальної пам’яті економічного розвитку. Економічна культура охоплює як існуючі економічні відносини, так і економічну ідеологію та психологію – все те, що можна назвати економічним менталітетом: сукупність установок людей - як діяти, мислити, відчувати і сприймати економічне життя визначеним способом.

Економічна культура нашого суспільства увібрала в себе різні культурні шари. Вона увібрала до себе традиційні елементи, які складались тисячоліттями: консерватизм, прагнення вести господарську діяльність в складі групи, колективізм, страх діяти одному, звичка до безоплатної допомоги, апеляція до влади при економічних труднощах, слабкість правосвідомості. Але є і елементи «європейської» культурної традиції, культури індивідуального господарювання на землі [1].

Важливими орієнтирами системної трансформації суспільства є підвищення економічної та соціальної ефективності, демократизація суспільних відносин, підвищення рівня та якості життя людей. Даним вимогам відповідає економічна система, яка увібрала в себе як механізми самоорганізації та саморегулювання, так і науково обґрунтоване державне регулювання. Її ефективне функціонування визначається вкоріненням таких цінностей, як високий ступінь розвитку людини, свобода особистості в рамках юридичних та моральних норм, право на самостійний вибір видів та сфер господарської діяльності, економічний та духовний плюралізм, підприємливість і інноваційність, орієнтація на індивідуальну відповідальність, високі досягнення в праці та діловий успіх, поєднання раціоналізму та моральності, індивідуалізму та колективізму, неприйнятність марнотратства, висока компетентність і професійна самореалізація, престиж матеріального благополуччя, як засобу досягнення самостійності і незалежності.

Перетворення економічної культури – складний процес, бо культура розвивається та змінюється повільно, природно, історично. Її не можна створити згідно зразків та «пересадити» в людину, замінивши стару. Потрібні роки цілеспрямованої роботи по реальному перетворенню економічних відносин та зміни умов життєдіяльності людей, «реформуванню» людини. В модернізації економічної культури головну роль відіграють політична влада та система освіти і виховання. Від діяльності саме цих соціальних інститутів залежить розвиток нашого суспільства.

Демократизація суспільства, перегляд фундаментальних основ суспільно-економічного устрою і форм господарювання, формування нової економічної політики сьогодні потребують реформування всієї системи економічної освіти. По-перше, необхідно чітке уявлення про закономірності змін, що відбуваються в суспільному виробництві, опанування нових економічних знань, по-друге, пошук шляхів формування адекватного типу економічного мислення та норм поведінки, які втілюють в собі сучасний рівень економічної культури [2].

Своєрідність сучасної економічної культури полягає в тому, що вона виступає синтезом матеріально-економічного та духовного життя, виражає цілісність економічної системи, характеризує рівень економічного розвитку особистості, засіб, форму та результат її творчої життєдіяльності.

Важливою передумовою досягнення економічної підготовки особистості є визначення змісту економічної освіти та шляхів її формування. Вирішення цієї складної проблеми пов’язано передусім зі зміною місця та ролі людини в процесі суспільного виробництва, з його відношенням до кінцевої мети, яка реалізується через систему економічних інтересів і потреб, а також з широким спектром форм їх задоволення.

На теперішній час не треба доводити, що людина – центральна постать виробництва. Людина, що поєднує в собі високий професійний та моральний потенціал, володіє сучасними економічними знаннями, здібна вирішувати складні проблеми сьогодення.

Процес економічної освіти не зводиться тільки до трудового виховання. Суть економічної освіти і виховання полягає не тільки в отриманні достатньої трудової підготовки, набуття навиків професійної діяльності, в усвідомленні самоорганізації та самодисципліни. Все це характерно для трудового виховання в цілому. Мета полягає в тому, щоб розвивати здібності самовираження особистості, пробудити прагнення до раціоналізму в роботі, до винахідливості, до вибору оптимального варіанту в вирішенні соціально-економічних завдань, до отримання при цьому найбільшого ефекту при найменших витратах.

Економічна культура особистості - це інтелектуальна здібність людини, його здібність осмислювати економічні явища, пізнавати їх, засвоювати економічні поняття, категорії, співвідносити їх з практикою і відповідним чином орієнтуватися в економічному житті [3]. Особливе значення для впливу на формування особистості набувають фактори вільного часу, інтелектуалізації праці, поглиблення загальної освіти.

Економічна культура пов’язана із загальною культурою, з розвитком людини в цілому і в багато чому визначається ними. Тому необхідно казати про культуру праці, розподіл та споживання матеріальних і духовних благ як складових економічної культури.

Стрімкий розвиток виробничих сил загострив суперечності у взаємодії людини з природою, що висуває на перший план проблему економічної культури. Невід’ємним елементом економічної культури є виховання у людей розумної достатності у споживанні. Тому важливим показником в системі економічної готовності особистості є рівень економічної освіти, сформованість свідомості та мислення, наявність навиків раціональної організації праці, економія часу, творчий підхід до праці, оптимальність вибору шляхів вирішення соціально-економічних проблем – тобто підвищення рівня економічної культури.

Література

1.Ольшевский В.Г. Преобразование экономической культуры как условие системной трансформации общества // Вестник Белорусского ДИПК. - Минск: 1997. – С. 89-93

2.Шахнович С.В. Экономическая культура: содержание и социальные функции // Вестник Белорусского ДИПК. - Минск: 1998. – С. 124-128

3.Боенко Н. И. Экономическая культура: проблемы и тенденции развития. - СПб.: Изд-во С.- Петерб. ун-та. - 2005. - 288 с.