Економічні науки/14.
Економічна теорія
Шевчук В.О.
Київська державна академія водного транспорту
імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, Україна
Ринок освіти: методологічні підходи
визначення
В умовах
запровадження засад ринкової економіки в Україні виникла потреба в підготовці
кадрів і спеціалістів, які б глибоко володіли сучасними знаннями, могли досягти
високої професійної кваліфікації. Ринок праці потребує постійного поповнення
підготовленими кваліфікованими кадрами. Тому наскільки ефективно буде
функціонувати ринок освіти, настільки ефективно буде функціонувати ринок праці
і ринкова система в цілому.
Цією
проблематикою досить активно займаються такі вчені-економісти як Б.С.Рябушкін, В.А.Студінський,
Н.А.Хроменков, В.П.Щетинін. Дослідженню проблем
визначення ринку інтелектуальних послуг присвячені праці вітчизняних вчених,
серед яких насамперед слід назвати Гуревичова М., Карміна Н., Коропчука Т., Лагутіна
В. Питання формування конкурентного середовища в освітній сфері висвітлюються у
працях Дробиша Л., Карпенка
Н. та Педченка А.
Взагалі,
ринок – це система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів і послуг
між виробниками та споживачами продукції, в результаті яких формуються попит,
пропозиція і ринкова ціна. Функціонування ринку підпорядковується
законам товарного виробництва, тобто закону вартості, попиту та пропозиції. Тому
на основі цих законів формується ринкова (рівноважна) ціна, що
встановлюється на ринку при урівноваженні попиту та пропозиції на товар, яка покликана врегулювати обсяг і асортимент
товарів і послуг, що виробляються, та виступати основним регулятором
господарської діяльності.
Існує достатньо багато класифікацій ринків за різними
критеріями (або ознаками). Так, одним із видів ринків в класифікації залежно
від виду товарів та послуг, які купуються та продаються на ринку, є ринок
освіти (або іншими словами освітній ринок).
Отже, ринок освіти є системою товарно-грошових відносин,
які виникають між продавцем та покупцем з приводу купівлі-продажу специфічного
освітнього товару.
Перерахуємо основні причини формування та функціонування
освітнього ринку.
По-перше, це існування єдиного освітнього простору, в
якому діють різні суб'єкти.
По-друге, на цьому ринку діють такі два суб'єкти як
покупці (споживачі) та продавці (виробники). В якості виробників виступають
різні навчальні заклади, а в якості споживачів – учні, студенти, тобто ті
особи, або групи осіб, які бажають отримати певну спеціальність і кваліфікацію.
Слід зазначити, що окремі суб'єкти даного ринку можуть виступати одночасно і виробниками, і
споживачами освітньої продукції (наприклад, аспіранти).
По-третє, на ринку освіти
відбувається процес купівлі-продажу, який має певну специфіку. Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку окрім безпосередньо освітніх послуг можуть бути
різні продукти інтелектуальної праці (наприклад, розроблені навчальні програми,
написані викладачами посібники), в тому числі наукоємні види діяльності та інновації, а
також інші послуги [3, 386]. До наукоємних видів послуг належать ті види інтелектуальної
діяльності, які пов'язані із
раціональним підбором та ефективним використанням матеріальних, трудових, технологічних і фінансових
ресурсів, методів організації і управління на основі науково-технічних
досягнень. Зазначимо, що під інновацією розуміється широке запровадження на практиці нового винаходу, нового
рішення або оригінального його виконання [6, 83].
Отже,
можемо зазначити, що товаром на освітньому ринку виступають: освітні послуги,
які надають навчальні заклади, інновації, які здійснюються в сфері освіти і
науки, інтелект як здатність мислення, раціонального пізнання, а також продукти інтелектуальної праці. Слід відмітити, що
освітня послуга має деякі особливі характеристики: неможливість побачити її,
відчути на дотик, невіддільність від джерела, непостійність, неможливість
збереження [2, 31], а також висока вартість, тривалість надання, необхідність
подальшого супроводження послуг тощо [5, 121].
По-четверте, процес взаємодії між продавцями і покупцями
здійснюється на ринковій основі, тобто визначається впливом попиту і пропозиції
на ринку праці. Відсутність одного з цих компонентів або суттєвий дисбаланс між
ними буде свідчити про нестійкий стан економіки. Попит і пропозиція
відображають бажання економічних суб'єктів виробляти і купувати послуги
(товар), а також їхню платоспроможність. До того ж попит є важливим елементом
ринкового механізму, оскільки саме він визначає ємність ринку. Слід розрізняти
потенційну і реальну ємність освітнього ринку. Потенційна ємність визначається
платоспроможним попитом на освітню послугу, а реальна – обсягом освітніх
послуг, реалізованих за певний період. Насиченість освітнього ринку, як і
будь-якого іншого виду ринку, залежить від кількості послуг (товарів), які
пропонує виробник (вся сукупність навчальних закладів країни).
Освітній ринок також характеризується вартістю та ціною. Зазначимо, що ціна на освітні послуги залежить від їх
вартості, яка визначається
затратами на виробництво освітнього товару (послуги), попиту і цін конкурентів на аналогічну
продукцію [6, 83].
Одним із важливих компонентів ринку освіти є конкуренція. Під конкуренцією
розуміється наявність
великої кількості незалежних покупців та продавців освітніх товарів (послуг). Вона проявляється
або в зниженні ціни, або в збільшенні кількості освітніх послуг, що пропонуються, розширенні їх асортименту, підвищенні
якості.
Співвідношення між попитом та пропозицією освітніх товарів (послуг) по сферах, галузях, видах та
формах діяльності, а також рівень цін на ці послуги характеризують економічну кон'юнктуру освітнього ринку, що
склалася, і яка формується під впливом великої кількості політичних,
економічних, демографічних і соціальних факторів, які визначають в кожен даний
момент часу положення на ринку і комерційну цінність послуги. Фактори, які
впливають на кон'юнктуру освітнього ринку, можна об’єднати в дві групи:
діючі постійно та одноразово. До перших відносяться рівень доходів населення,
безробіття, інфляція, конкуренція. До факторів одноразової дії відносяться:
політична ситуація в країні, нові законодавчі акти, стихійні лиха та
катастрофи.
Щодо інфраструктури освітнього ринку слід зазначити, що вона являє собою систему організацій та установ, які забезпечують рух товарів та послуг на цьому ринку. Це можуть бути освітні тренінгові центри, інститути підвищення кваліфікації, консалтингові підприємства по підготовці і перепідготовці кадрів, бібліотеки тощо. Тому зрозуміло, що інфраструктурі ринку освіти, як і інфраструктурі будь-якого іншого ринку, притаманний допоміжний характер по забезпеченню умов для створення кінцевого продукту.
Важливим є
розгляд поняття “конкурентноздатності” на ринку освіти. Загалом це поняття характеризує властивість об'єкта
задовольняти певну конкретну потребу, якщо порівняти з аналогічними об'єктами
даного ринку. Конкурентноздатність навчального закладу – це здатність
забезпечувати випуск і реалізацію конкурентноздатних освітніх товарів і послуг.
Під конкурентноздатністю освітнього товару слід розуміти сукупність його
властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти
репрезентованого на освітньому ринку аналогічного товару. Вона визначає
здатність витримувати конкуренцію на ринку. Тобто це здатність освітніх послуг
одного навчального закладу мати якісь вагомі переваги над освітніми послугами,
які надають інші навчальні заклади (як вітчизняні, так і зарубіжні). Слід
зазначити, що підвищення конкурентноздатності освітніх послуг можливо досягти
лише за умови випуску кваліфікованих кадрів, які б володіли інструментами
вирішення стратегічних задач підйому економіки. Таким чином, наявність
висококваліфікованого персоналу, учбових площ, лабораторій, бібліотек,
комп’ютерної забезпеченості та інших невід’ємних елементів навчального процесу
складає певні позиції, які визначають конкурентноздатність навчального закладу.
Зрозуміло, що ці елементи не можуть залишатися незмінними, адже ринок освіти
рухливий і залежить від постійної зміни потреби щодо кількості та якості
спеціалістів.
Отже,
освітній ринок виступає як сукупність економічних відносин, які виникають між
навчальним закладом і тими особами (групами осіб), які навчаються. І цьому виду
ринку притаманні всі структурні елементи товарного ринку, такі як конкуренція,
кон’юнктурність та динамічність.
1.
Валиев Ш.З., Курманова Л.Р. Механизм
функционирования рынка услуг (вопросы методологии) // Экономика и управление. –
2005. - № 2 (19). – С.90-94.
2.
Добрынин А.И., Ивлева Е.С. Специфика образовательной услуги // Экономика и
управление. – 2005. - № 1 (18). – С.31-34.
3.
Карпенко Н.В., Дробиш Л.В. Формування
конкурентного середовища регіонального ринку освітянських послуг // Регіональні
перспективи. - 2000. -
№ 2-3. - С.386-389.
4.
Корженко К.А. Специфіка економічних
відносин на ринку освітніх послуг // Вісник МСУ. Економічні науки. – 2005. – т.VIII. - № 1-2. –
С.66-68.
5.
Студінський В.А. Освітній маркетинг:
постановка проблеми // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 18.
Економіка і право: Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова,
2005. - № 3. – С.120-125.
6.
Студінський В.А. Освітній ринок: суть
поняття // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 18. Економіка і
право: Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. - № 2. –
С.82-86.