Економічні науки/ 3.Фінансові відносини

Буткевич О.Є.

Кременчуцький державний політехнічний університет

Аналіз операцій із залучення та розміщення валютних ресурсів комерційними банками України

Комерційні банки виступають посередниками між тими клієнтами, які мають тимчасово вільні кошти, і тими, які цих коштів потребують, а мотивом такого посередництва є отримання банківського прибутку. Як показує практика для успішної роботи банки не можуть використовувати тільки власний капітал, тому основну частку повинен становити позичений капітал – в різних країнах співвідношення між власним і залученим капіталом може відповідати таким співвідношенням – від 1:10 до 1:100, в Україні воно відповідає межі 1:20 – це свідчить про те, що показники діяльності українських комерційних банків знаходяться в межах світових стандартів.

Існує багато видів операцій комерційних банків, які можна поділити на три групи залежно від їх економічного змісту - пасивні операції, активні операції та банківські послуги.

Пасивні операції забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому понад власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, ліквідності та одержання запланованого доходу. Операції із залучення депозитів є основним видом пасивних банківських операцій. Ці кошти можуть бути залучені як на поточні, так і на строкові, валютні, ощадні та інші рахунки.

Активні операції – це розміщення банками власних та залучених коштів із метою одержання прибутку й забезпечення своєї ліквідності. Такі операції дуже тісно пов’язані з пасивними операціями, оскільки, розміщуючи гроші в активи, банки постійно стежать за тим, щоб частина коштів залишалася у вигляді обов’язкових і вільних резервів, щоб тривалість вкладень в активи відповідала тривалості залучення коштів у пасиви. Усе це вимагає від банків керування активними і пасивними операціями в їх взаємодії як єдиним комплексом банківської діяльності. Операції по видачі кредитів є основним видом активних операції комерційних банків, вони забезпечують більшу частину прибутків у багатьох банках.

Крім операцій із залучення та розміщення валютних ресурсів, банки займаються багатьма іншими видами діяльності, які об’єднуються в окрему групу, названу банківські послуги, для їхнього надання банкам не потрібно залучати додаткові ресурси. Цей вид діяльності є майже безризиковим, а прибутки банку він приносить не у вигляді відсотків, а у вигляді комісійних виплат. Усі банківські послуги можна об’єднати в декілька великих груп - гарантійні послуги, посередницькі послуги, консультаційні, інформаційні, аудиторські послуги, трастові послуги.

Для більш глибокого аналізу діяльності банків потрібно розглянути основні види їх діяльності – кредитні та депозитні операції. Основними принципами кредитування є – забезпеченість, платність, строковість, поверненість, цільовий характер.

Суб’єктами кредитування є особи, які беруть участь у процесі кредитування. Існує два види суб’єктів кредитних відносин – це банк і позичальники. Кожен із суб’єктів кредитних відносин потрібен виконувати всі вимоги, які до них представлені. Для того, щоб банк міг надати позику він повинен мати ліцензію НБУ, дотримуватися економічних нормативів та інших вимог НБУ, а позичальники повинні бути забезпечені власними коштами не менш як на 50% видатків, повинні дотримуватися фінансової дисципліни, мати кваліфіковане керівництво, бути конкурентоспроможними (якщо це фізичні особи) тощо.

Об’єктом кредитування є певна частина вартості виробничих оборотних фондів то фондів обігу, основних виробничих фондів, яка формується за рахунок банківського кредиту. Об’єктами кредитування можуть бути додаткові потреби в коштах для оплати товарно-матеріальних цінностей і створення запасів для нормального режиму роботи, сезонні витрати виробництва та обігу, потреба в додаткових коштах в зв’язку з їх замороженням тощо.

За видами кредити можуть бути строковими та безстроковими. Строкові, в свою чергу бувають короткостроковими (до 1 року), середньостроковими (від 1 до 3 років) та довгостроковими (понад 3 роки), а безстрокові кредити – це так звані кредити до запитання, тобто позичальник повинен буде їх повернути за першою вимогою банку.

Також невід’ємним елементом кредитування є кредитні ризики, які пов’язані із можливістю невиконання позичальником своїх фінансових зобов’язань, тобто з небезпекою втрати банком основної суми позики і процентів по ній. Існує багато видів ризиків, серед яких потрібно виділити декілька видів – ризики, пов’язані із позичальником, системні ризики, форс мажорні ризики, ризики, пов’язані із способом забезпечення повернення позики. Усі ці види є небезпечними для банків, які надають кредит, тому всі банки намагаються мінімізувати ризики, використовуючи різні методи. Одні банки регулюють обсяги кредитних вкладів, інші – більш глибоко оцінюють фінансову платоспроможність позичальника. Також можна використати і інші методи мінімізації ризиків – диверсифікація капіталу, використання ефективних форм забезпечення повноти і своєчасності повернення кредиту, створення спеціальних резервів для відшкодування втрат від кредитної діяльності тощо. Всі ці методи є досить дієвими, але повністю уникнути ризиків, які пов’язані із видачею кредитів, і гарантувати повне повернення всіх коштів неможливо.

Існує багато видів депозитів, які можна класифікувати за різними класифікаційними ознаками. Межі між окремими видами депозитів розмиваються, виникають нові – гібридні, які сполучають у собі властивості різних видів депозитів. Причиною такого процесу є посилення конкуренції між комерційними банками за залучення коштів юридичних і фізичних осіб.

Залежно від вкладника депозити прийнято розділяти на вклади фізичних та юридичних осіб. Склад юридичних осіб неоднорідний, тому їх можна класифікувати залежно від виду товариства, форми власності, характеру інвестицій, інших характеристик.

Залежно від терміну і порядку вилучення депозити підрозділяються на вклади до запитання і строкові. Вклади до запитання призначені для здійснення поточних розрахунків, розміщуються в комерційних банках на поточних або контокорентних рахунках і можуть бути в будь-який момент частково або цілком поповнені або затребувані. При розміщені коштів на поточному рахунку клієнт може зняти суму, яка не перевищує фактичного залишку. На контокорентному рахунку можливий як кредитовий, так і дебетовий залишок, тобто власник рахунку може не тільки вилучити свій вклад, але і одержати на визначений час банківський кредит.

Вклади до запитання нестабільні, це обмежує можливість і сферу їхнього використання комерційними банками. Тому власникам поточних рахунків виплачується низький депозитний відсоток.

Строкові вклади – це кошти, розміщені в комерційному банки на строго визначений термін. Порівняно з вкладами до запитання, які мають в основному короткостроковий характер, вони вносяться на більш тривалі терміни. Залежно від терміну розрізняють таку види строкових вкладів – на місяць, на три місяці, на півроку та на рік. Банк зацікавлений у залученні строкових вкладів, оскільки вони стабільні і дають можливість йому мати в своєму розпорядженні кошти тривалий час і відповідно збільшувати операційні прибутки від відсотків за кредит.

Отже, операції із залучення та розміщення валютних ресурсів є основними операціями комерційних банків, операціями на яких їх діяльність ґрунтується, адже кредитні операції є головним джерелом отримання банківського прибутку, а, як вже зазначалося вище, надання кредитів неможливе без ефективної діяльності із залучення фінансових ресурсів, тобто отримання вкладів від фізичних та юридичних осіб.

Буткевич О.Є.