Економічні науки /3. Фінансові відносини

Артемчук Т.О.

Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, Україна

Природна монополія як інститут розподілу та перерозподілу сукупного суспільного доходу

Словосполучення «розподіл та перерозподіл сукупного суспільного доходу» в першу чергу асоціюється з такими економічними категоріями як фінанси, ціна, кредит, податок, бюджет, субсидія, дотація, субвенція, фондовий ринок, грошовий ринок, цінний папір, страхування, а також з такими ринковими інститутами як банк, страхова компанія, фондова біржа, установами парабанківської системи, інститутами спільного інвестування, лізинговими, факторинговими компаніями. Мені хотілося б до цього асоціативного ряду додати іще одну економічну категорію або економічний інститут, а саме – природну монополію.

Природними монополіями вважають стан ринку, за якого весь наявний на цьому ринку попит ефективніше може бути задоволений одним постачальником, тобто вважається що конкуренція на таких ринках є недоцільною. Причинами такої ситуації є характер технології виробництва та реалізації товарів на таких ринках, а також характеристика товарів, що реалізуються. Як правило це товари, на які існує масовий суспільний попит і споживання яких за даного рівня розвитку продуктивних сил неможливо суттєво обмежити. Саме на останній особливості, а саме на масовості продукції і практичній відсутності або дуже незначній доступності товарів-субститутів на неї, я б і хотіла будувати доказовий ряд стосовно обґрунтованості віднесення природної монополії до інституту розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту.

Далі у статті під поняттям «природна монополія» слід розуміти суб’єктів підприємницької діяльності які реалізовують продукцію на ринках природних монополій.

Розподіл сукупного суспільного доходу природною монополією здійснюється завдяки ціноутворенню на її продукцію. Так як ціна є класичним інструментом розподілу сукупного суспільного доходу, ми не будемо розглядати звичайний механізм її роботи, проте в умовах природної монополії таке явище як ціна має і свої особливості.

Природна монополія як єдиний постачальник продукції на окремому ринку здійснює свою діяльність на різних сегментах цього ринку, тобто вона реалізовує свою продукцію у різних географічних областях, різним групам споживачів, реалізовує декілька видів послуг. Завдяки тому, що витрати на різних сегментах роботи підприємства-природного монополіста різні, а ціни для всіх споживачів певної категорії встановлюються на одному рівні, виникає таке явище як перехресне субсидування. Воно може мати місце не лише як фактор згладжування нерівності умов зовнішнього середовища, але також може використовуватись у вигляді можливості отримання або додаткового прибутку, або покриття збитку від надання одних послуг доходом від надання інших послуг. Яскравим прикладом перехресного субсидування на ринках природних монополій у нашій країні є покриття збитків від надання послуг побутовим споживачам за рахунок включення величини цих збитків у тарифи для непобутових споживачів. Правда, останнім часом керівництво країни вирішило досить швидко і досить радикально боротись з таким явищем.

Перерозподіл сукупного суспільного доходу природними монополіями здійснюється шляхом отримання різноманітних дотацій, покриття витрат на надання субсидій, пільг, сплати податків, отримання кредитів, сплати дивідендів, використання послуг страхових компаній, державних та недержавних фондів соціального страхування.

Чому природну монополію потрібно виділяти як окремий суб’єкт перерозподілу сукупного суспільного продукту а не розглядати як звичайне інше підприємство? Адже і інші підприємства також і сплачують податки, і користуються кредитами і послугами страхових компаній та державних і недержавних фондів соціального страхування і т.д.

Зважаючи на масовість споживання послуг, низьку еластичність попиту на продукцію природних монополій, стратегічну важливість ефективної та якісної роботи природних монополій як для окремих споживачів так і для держави в цілому, вплив всіх елементів перерозподілу доходу в умовах природної монополії, на мою думку, не можна розглядати окремо, а лише в комплексі, лише у взаємозв’язку.

Наприклад, зростання податкового навантаження потрібно співставляти із можливістю підприємства фінансувати свою поточну та інвестиційну діяльність для здійснення ефективного господарювання, також із результатом зростання вартості послуг для споживачів, наприклад через збільшення ставок непрямих податків. Бо з одного боку зростання надходжень до бюджету у короткостроковій перспективі може мати свої позитивні результати у вигляді додаткової можливості фінансування державних або соціальних виплат, з іншого боку у довгостроковій перспективі таке рішення може призвести до неякісної, нестабільної роботи природної монополії у майбутньому, що викличе значно більші збитки для економіки, ніж отримані за певний період додаткові надходження до бюджету, і негативний соціальний резонанс внаслідок нестабільної роботи природної монополії може бути значно більший від отриманого позитивного соціального ефекту від низької вартості на необхідні для нормального життєзабезпечення послуги.

Отже, можна зробити висновок, що приймати рішення стосовно зміни фінансових умов роботи природної монополії можна лише після ґрунтовного вивчення впливу зміни цих умов на результат роботи підприємства, функціонування галузі, фіскальний результат, економічний та соціальний ефект на споживачів, тобто визначивши сукупний довгостроковий економічний та соціальний ефект.