Гордійченко В.В.

Український національний

педагогічний університет

ім.. М.П.Драгоманова, м. Київ

Про перебування імператора всеросійського Олександра І та поета Василя Жуковського у місті Оріхові.

 

І. Після того коли відвідав наше місто Оріхів, яке знаходиться нині на території Запорізької області, великий російський поет, основоположник нової російської літератури   Олександр Сергійович Пушкін у 1820 році разом з генералом, героєм Вітчизняної війни 1812 року Раєвським з його синами та дочками, мандруючи від Катеринослава через Таганрог аж до Кавказу, дуже цікава і досить загадкова є історія про перебування російського імператора Олександра I Павловича Романова (1777-1825), у цьому повітовому містечку. А було це так:

Його дружина Єлизавета Олексіївна у С. - Петербурзі занедужала і їй лікарі пропонували виїхати на лікування на південь Франції. Вибрали південь Росії (містечко Таганрог ). Про це потурбувався сам Олександр I. Він за два-три дні виїхав, щоб заздалегідь привести у порядок місце прибування хворої дружини.

Перебуваючи у Таганрозі, імператор прийняв запрошення графа Воронцова відвідати Крим.

Олександр I 20 жовтня 1825 року виїхав у Крим. Його супроводжував начальник головного штабу генерал-лейтенант Дібіч, лейб-медик баронет Вілліє, лікар Тарасов і вагенмейстр полковник Соломко. По дорозі на Крим, цар побував у Мелітополi, відвідав німецьку колонію менонітів (нині село Терпіння).

Під час подорожі по цілому ряду свідчень, Олександр I був завжди веселим, почував себе бадьоро. Між тим він оглянув придбану ним у графа Комельова-Безбородки Оріанду, де мав збудувати плац. Подорож продовжувалась благополучно до 27-го жовтня 1825 року. У цей день, по дорозі із Балаклави, Олександр захотів відвідати Георгіївський монастир. День був спочатку ясний та теплий, змінився холодним вечором. Відпустивши супутників, цар у темноті і при досить сильному вітрі верхом поїхав у монастир з одним тільки провідником, наказавши Дібічу з коляскою чекати його повернення. Поїздка продовжувалась біля години. Імператор протягом години залишався в одному мундирі, не взявши від провідника ні шинелі ні бурки. Певно, сам під час цієї поїздки він отримав простуду. Під час повернення з монастиря Олександр уже в колясці доїхав до Севастополя. Дібіч не помітив про стан здоров’я царя ніяких змін. Не дивлячись на свій нездоровий стан, імператор не дав собі спокою і, між іншим, здійснив поїздку верхи в Гурзуф-Кале і на  зворотньому шляху відвідав Успенський монастир; він здавався зовсім здоровим, був досить веселим і з усіма спілкувався доброзичливо.

28-го жовтня самодержець присвятив огляду укріплень, флоту, морського шпиталю та казарм; потім був великий обід у імператора,  на  зовнішності царя не було помітно ніяких неблагонадійних змін.

На слідуючий день, 29-го жовтня, Олександр переправився на північну сторону, оглянув там укріплення і потім поїхав у колясці в Бахчисарай, де зупинився у ханському палаці, подібно тому як під час подорожі у 1818 році. А першого листопада Олександр виїхав наніч у Євпаторію і відвідав там церкви, мечеті, синагоги, казарми та карантини.Другого листопада він ночував у Перекопі, де відвідав шпиталь. На слідуючи день рано-вранці цар продовжував шлях, згідно маршруту, в поселення Знаменське де оглянув там, на квартирному розташуванні, артилерійську бригаду, а потім лазарет при відвідування якого залишився дуже задоволений їжею особливо вівсяним супом, якого добре попоїв. В цей день обідній стіл був у великому  поселенні між Знаменським та Оріховим. (Про це згадував лікар Тарасов ):

“ Імператор ,− пише Тарасов ,− з самого Бахчисарая, де він наказав приготувати для себе напій, здавався досить здоровим, і ні мені, ні баронету Вілліє, мало не скаржився на своє здоров’я...”.

Тарасов приготував йому барбарисовий напій. Але в найближчі сім днів на хворобу не скаржився і надалі залишався дуже веселим і бадьорим. Тільки через кілька днів( 3 листопада ) він поцікавився, які є ліки від пропасниці, але запропонованій йому хни вже не прийняв.

Всі ці (вищеописані) подорожі імператора, з 28-го жовтня по 4-е листопада, взято князем В.В. Баратинським, який описав історію смерті царя у книзі “Царственный мистик. (Император Олександр I Федор Кузьмич )” яка була видана у 1912 року, дослівно запозичив із книжки Шільдера “Імператор Олександр I ” (т.IV, стор. 483, прим. 410), який у свою чергу запозичив це із спогадів Д.К.Тарасова.

Анонімний автор документу, який зберігається у Державному архіві (“Histoire de la Maladie et des derniers momets de lemepreur Alexandre ”) говорить таким чином:

Il employa la matinée du 28 à voir la ville, les hôpitaux, les casernes ets. Au nombre de ces dernièrs plusieurs étaient étouffantes de chaleur, d’autres au contraire à peine achevée n’avaient point de croisees et il y regnait un vent coulis pernicieux. Droit d’une caserne tres chaude l’empereur s’est mis en bâteau, en uniforme, refasant le manteau et a montè un vaisseau de guerre. Descendu a  terre, il a déjeûné avec l’amiral Qreigh sous une tente Daus l’aprés-dîner il a parcouru une autre partie de la ville et le 29 les arsenanx, le port ets. Comme il n’a rien voulu preandre pour son rhume, le mal est allé empirant les jours suivants, d’autant plus qu’il ne s’est point ménagé surtout à Baktchisaray, ou il a parcouru les environs à cheveral. Le 1-er Novembre a Kozlow, le 2 à Pérékop il se sentait indisposé; le 3 à Orekhow il l’était encope plus et le temps etait assez mauvais.   

Співставляючи ці дві розповіді, не можна не звернути уваги на завершені в них протиріччя, як  у подробицях, так і в загальному аспекті. Так, наприклад, 28-го числа з однієї версії у імператора був великий обід, а з іншої – він обідав у наметі з адміралом Грейгом, (так як у французькому тексті слово “déjeûne”очевидно означає обід про що свідчить наступна фраза “dans laprésdîner ”).

В описанні інших днів Тарасов говорить про те, що “він ні мені, ні Вілліє не скаржився на якийсь розлади в своєму здоров’ї “...” Здавався цілком здоровим, був дуже веселий” і т.д.

У французькому документі: le mal est allé empirant les jours suivants”. (Хвороба погіршилась протягом наступних днів).

Потім під датою 1-ого листопада в цьому документі значиться, що самодержавець був у Євпаторії; важко навіть зрозуміти, як це треба розуміти під іменем “Козлов”, так як напевне, що мова не може йти про повітове містечко Тамбовської губернії.

В “Histoire de la Maladie ” і т.д. чинити враження, що автор її навмисно старається донести, що самодержець застудився у Севастополі, навіть всупереч показанням лікарів.

Документ цей складався невідомо ким і коли, але у всякому разі, звичайно після 19-го листопада. Можна тільки сказати одне з упевненістю, що автор його був у складі самодержця у Таганрозі, але не з близьких наближених, так як ніде не згадується про особисту розмову між ними та Олександром, але ж трапляються фрази ніби: ”je lai vu à 10 heures sortant des appartements de llmperatrice”, (я його бачив у 10 годині виходячого з апартаментів Імператриці ) ”Sa Majesté ma dit que lEmpereur alleit mieux…” (Її величність сказала, що “государю ” краще) − що дає можливість припустити, що ця особа була, імовірно, в складі імператриці. Крім того, в документі є вказівка, що особа ця мешкала не в палаці.

Дуже характерна також одна фраза в кінці документу:”je n’écris pas pour le public, mais pour moi et mes amis”(я пишу не для спільноти а для себе і своїх друзів); це ствердження, яке автор напевне старався підкреслити, якось не в’яжеться з тими обставинами, що документ опинився в Державному архіві.

В цьому матеріалі йде мова про загадкове захворювання Олександра I, подорожуючи з Криму до Таганрогу.

Але нас цікавить момент перебування царя в Оріхові.

3-ого листопада, після обіду, на останній станції, по дорозі Олександра в Оріхів його зустрів фельд’єгер Масков з депешами із Петербургу і Таганрогу. Прийнявши папери, імператор, разом з баронетом Дібічем, у колясці продовжував свій шлях. Візничий, привізши Маскова, повернув назад слідом за царем, але на крутих схилах річки Конка не втримав трійку і при повороті на міст натрапив на затверділу частину дороги з такою сило, що Маскова поштовхом викинуло із екіпажу; вдарившись об тверду  дорогу, він залишився лежати на місці без руху. Олександр бачивши цю сумну сцену з протилежного берега, зразу же наказав своєму лікареві Тарасову надати потерпілому медичну допомогу і по, прибутті в Оріхів, особисто доповів про стан хворого Маскова.

Д.К. Тарасов згадував про це так:

По докладе  камердинера,  я вошел в опочивальню государя. Его величество сидел против камина в шинели в рукава и читал бумаги. Я заметил что он имеет беспокойный вид и старается согреться у горящего камина. Он тотчас, при поступлении моем через порог, спросил меня  отрывисто В каком положении Масков?    Он при падении получил смертельный удар в голову, с сильным сотрясением мозга и с большой трещиной в самом основании черепа; я нашел его на месте уже без дыхания и всякое врачебное пособие оказалось тщетным . Внаслідок слів, розповідає далі Тарасов: “Цар підвівся з місця. Сплеснувши руками, і в сльозах сказав: “Яке нещастя! Дуже шкода цієї людини...”. Потім, повернувся до столу, подзвонив у дзвіночок, а я вийшов. При цьому я не міг побачити царя незвичайного виразу в  рисах його обличчя , добре вивчені мною протягом багатьох років воно викликало щось тривожне і разом з тим хворобливе, виражало почуття лихоманки”.

На наступний день 4-го листопада, самодержавець прийняв в Оріхові викликаних ним туди катеринославського цивільного губернатора і архієпископа Феофіла, між якими до того „виникла суперечка, яка докотилась до особистої розправи”. Зробивши обом відповідне навіяння, він виїхав до Маріуполя, куди й прибув о 7-ій годині вечора. Біля 10-ї години він викликав до себе лейб-медика Вілліє, який знайшов його “у повному розвитку лихоманкового сильного пароксизму”. А вже 5-ого листопада 1825 року о шостій годині прибув до Таганрогу.

Після такої подорожі і таких пригод, що відбулися в Криму і під Оріховим у царя наступає загадкова, поширена різними плітками і вимислами смерть, що трапилася в Таганрозі 19-ого листопада 1825 року, об одинадцятій годині 50 хвилин дня. Й понині існують версії про смерть Олександра I , про те, що він сховався подалі від світу під іменем старця Федора Кузьмича, щоб відректися від трону, а замість нього поховали у соборі Петропавловської фортеці в С.-Петербурзі  саме фельд’єгера Маскова, бо той був дуже схожий на царя.

II. У нашому місті також побував і ще один корифей російської культури та літератури поет-романтик, перекладач  Одіссеї” Гомера, поезії Фрідріха Шіллера, Й.-В. Гете, Джона Байрона та інших – Василь Андрійович Жуковський (1783 − 1852рр.). Використовуючи свій вплив у вищих урядових колах, клопотався за поетів-декабристів, сприяв викупу з кріпацтва Тараса Шевченка.

У державному музеї Т.Г. Шевченка в Києві один з перших залів, присвячених долі поета, розпочинається з портрета В.А. Жуковського роботи К.П. Брюллова. Саме з нього художники викупили з неволі Тараса Шевченка. Василь Жуковський теж непогано малював олівцем, пером (тушшю). У 1837 році подорожував Запорізьким краєм: 15-го жовтня був на Кічкачцькій переправі через Дніпро, а ввечері того ж − дня у повітовому містечку Оріхові. Художник присвятив декілька малюнків Хортиці й Катеринославу (нині − Дніпропетровськ).


Література.

1.                   Баратинский В.В., князь, "Царственный мистик" (Император Олександр І - Федор Кузьмич ),- Л.:"СКАЗ" 1990, 160 с -
с.26-30

2.                   Валлоттон А.Александр I: Пер. с франц. /Послесл. Н.И. Казакова. – М.: Прогресс, 1991 – 397 с., - с. 315-323(Глава 14 Конец Александра. История и легенда).

3.                   Гордійченко В.В. Про перебування О.С. Пушкіна в Оріхові // У збірнику наукових праць VI Всеукраїнської науково-практичної конференції жовтня 2005 року на тему:

"Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспект в умовах Півдня України"/ Під заг. ред. М.В.Дєдкова. – Запоріжжя: Облдержадміністрація, ЗНТУ, 2005. – 283с.,-с.216-221.

4.                   Гордеєв Б.В. Чиїм ім'ям названа вулиця Жуковського //Інженер - машинобудівник, 2000,14 червня.- 4 с, - с. 4.

5.                   Карагодин А.И. История Запорожского края (1770 - 1917).- Запорожье: ЗГУ, 1998.- 286 с. Глава 1. Запорожский край в последней трети X VIII - первой пол. XIX в. §9 Возникновение
городов (Город Орехов ) — с. 45 — 46.Глава 2. Хозяйственные
основания Запорожского края (последняя четверть XVIII -
первая половина XIX в.). §1. Дороги.- с. 51 - 53.

6.   Кудряшов К.В., профессор. "Александр Первый и тайна Федора Кузьмича".- Петербург: Издательство «Время», 1923,- 86 с., - с.10-12.

7.   Мироненко С.В.Страницы тайной истории самодержавия: Политическая история России первой половини XIX столетия. .: Мысль, 1990- 235, (2) с.,- с. 94-95.

8.          Очерки истории Запорожья (Александровска до 1921 г.)-Запорожье: РИП "Видавець", 1992,- 128 с,- с.27.

9.          Цветков С.Э. Александр I (1777-1825). – М.: ЗАО Центрополиграф, 2005 – 291 с., - с. 575-577 (Исторические портреты).

10.         Чекурин А. Тайны истории.- Эгмонт Россия Лтд., 2001.— 160 с.
с илл.- (Тайны планеты Земля). - с. 90 - 91 (Загадка Александра Первого).