Історія. 2. Загальна історія

Павлюк М.В.

Запорізька державна інженерна академія

Епоніми племен додаткових гілок грецької спільноти в міфоепічній генеалогії

По з’ясуванню етнонімів усіх груп провідних гілок за іменами їхніх епонімів перейдемо до „носових” гілок, що ніби є додатковими, розгляд яких починаємо від 1-ої групи, бо саме її очолює етнонім гілки. Пам’ятаймо й про те, що вона містить фонопару 1-го типу.

До 1-ої групи n-гілки належить фоноквартет етнонімів іоняни – аони – еніани – хаони. Епонім Іон належав до родини епонімів етносу. Іоняни побутували спершу на Пелопонесі, а потім, ув Атиці. Аонів уважають давнім беотійським плем’ям біля Гелікону (лісистий гірський ланцюг у півд. Беотії поблизу Теспій). Еніани побутували в долині річки Сперхій (півд. Тесалія). Хаони були плем’ям у Хаонії, області в півн.-зах. Епірові (між Додоною та Керавнськими горами). Відзначимо наяву в групі фонопар із подвоєнням кожного етноніму. Зрештою, можна казати про дві варіації однієї фонопари.

Hellēn/ (Apollōn) Xuthos/ Ion Orseis/ Kreusa /

īones ainianes аōnēs chaōnes

До 2-ої групи мають потрапити, певно, етноніми за двома парами епонімів, пов’язаних із семопарою: Лікаон – Орхомен з Інахового роду, нащадки Океана; Міній – Орхомен з Еолового роду, нащадки Япета. Імен епонімів та етнонімів пов’язано фонетично. Парі однакових етнонімів із „повним” добором приголосних протистоїть пара етнонімів із „половинним” добором тих звуків: Lyka- - [orcho - men] - Min-.

Inachos/ Phoroneus/ Niobe/ Pelasgos Lykaon Orchomenos

Hellēn/ Aiolos/ Sisyphos/ Almos/ Chrysogenia/ Chryses/ Minyas Orchomenos

*lykanoi orchomenoi minyai orchomenoi

Очолити 3-ю групу має етнонім за топонімом Ніса, що згодом отримав назву Мегара, поруч якої існувало поселення Нісея (Nissa, Nisaia). Гомер ув Іліаді згадує Нісу серед міст-учасників походу проти Трої. Особливість етнонімів фонопари 2-го типу в „носових” гілках полягає в метатезі показника й називника, відбитої всіма спільнотами, напр., гр. Nissa - Messena; інд. Nisada - Matsya; слов. нудичі, нижани, нижини – мазовшани тощо. До етнонімів за топонімами Nissa – nissoi, Nisaia – nisaiai пасують етноніми за островом Naxos - naxosoi та містом Anaktoria – anaktoroi (пізніше його захопив Мілет і став новим епонімом міста, кажуть, замість автохтона на ім’я Анакт; гр. мік. (w)anaktos „володар”; згодом, той титул поступився місцем егейському за походженням титулові базилевс ← qwasileus).

До 4-ої групи має потрапити семопара, створена етнонімами божого та людського племені, що має відповідників у решті спільнот (в іллірійців обидва племені виявляються людськими). Зважимо на метатезу ролей у кельтів і японців, у яких людським плем’ям стає суспільний стан – фіани та самураї; а також на „знелюднені” пари в індійців та іранців. Отже, потрібну пару складуть етноніми *panoi – danaόi. Відзначимо, що Пан був сином Гермеса (або Зевса) та німфи Дріопи (або Калістό) й народився в горах Аркадії напівлюдиною-напівцапом, а також що за своїм володарем Данаєм аргосці звалися данайцями.

гр. іт. ілір. герм. балт. інд. іран. клт. яп.

Danaos Danu Daena Tuatha tengu

Danaoi dauni dauni dani dainavai danava daena De Danaan

Pan Faunus pannonoi vanar Puškaitis Pūsan Apaoša Fianna Benkei

До тієї ж гілки належить, можливо, ще одна семопара: тельхіни – телксіони. За Павсанієм Тельхін був батьком, а Телксіон – сином Апія. Тельхінів уважали богами морських глибин, шанованими на Родосі як супутників Посейдона. Спершу ті племена населяли Аркадію, а пізніше тельхіни стали жрецьким родом на Родосі. Грецький препозит tele-/ tel- має, ймовірно, відповідника в українських прізвищах Теледідо, Телегуз (пор.: телепень ← пень). Oтже, склад групи: danaoi, telxiones, *panoi, telchines.

Inachos/...Argos/... Belos Anchinoe Danaos

Hermes (Zeus) Dryope (Kallistό) Pan

Inachos / Phoroneus Telchion Melia Teledike Apis Telxion

До 1-ої m-гілки належить фонопара етейці – пандоси. Перші побутували у Фтії, інші – в Епірові. До тієї фонопари пасуватиме пара етнонімів епірських племен триполіти „міщани трьох міст” та трифіли „люди трьох племен”. Препозит tri- може бути й варіацією препозиту tel(e)-, наявного в етнонімах та прізвищах сусідів – фракійців, хетів та вірменів: ніпсеї – траніпси, міли – терміли, Петросян – Тер-Петросян. Хоча в r-гілці маємо препозит амфі- „навколо”, а в n-гілці теле- „далеко”.

Третіми за значенням у Греції були Істмійські змагання (ta Isthmia), що відбувалися на коринфському перешийкові (Істмі) навесні кожного 2-го та 4-го року олімпіади. Заснував їх Посейдон чи Сизиф на честь Мелікерта (Палемона). Елейці (олімпійці) участи в них не брали. Проводили змагання коринтяни, а за часів знелюднення Коринту – їхні сусіди сікіонці. Історично землі тих міст належали до Арголіди. У давнину вони звалися Асопія та Ефірея за дітьми Океану. Пізніше їх переназвано за нащадками Геліоса (сина титанів Гіперіона й Тейі) – Сікіон та Коринт. Їхні етноніми слід, вірогідно, додати до провідного Істм, чиїм епонімом міг бути Істмій – нащадок Еола або Істмій – нащадок Геракла з Інахового роду. Хоча фонетично до назви Isthmos пасують назва гори Lathmos поблизу Мілету, де, за свідченням гераклеотів, було святилище Ендіміона; та назва острова Pathmos поблизу того ж таки Мілету. Четвертими в переліку згадують, зазвичай, Немейські змагання (ta Nemeia) – загальногелінські змагання на честь Зевса в Немеї (місто й долина в Арголіді) за тим же розкладом, що й Істмійські змагання, та за програмою Олімпійських змагань. Заснував їх Адраст (або Геракл, що здолав був Немейського лева). Епонімом Немеї була дочка Асопа. Отже, маємо всі етноніми 2-ої групи m–гілки sykionoi, *isthmioi, korynthoi, nemeiai.

Okeanos Tethys Asopos Aithēra Nemeia

Hellēn/ Aiolos/ Sisyphos Glauke Isthmios

Herakles/ Hyllos/ Kaladeios/ ... Temenos Isthmios

Hyperion/ Helios/ Aloeus/ Epopeus/ Marathon Sykion Korynthos

До 3-ої групи належить фонопара етнонімів із метатезою показника й називника та редуплікацією показникового називника в другому етнонімові. Очолюють групу, певно, месенці з епонімом з Інахового роду. Наступні епоніми були синами Еола: Магнет – магнети, Магнезія; Мім – володар Еоліди, плем’я амімни в Епірові. Четвертим епонімом був, імовірно, Мегарей з Онхесту в Беотії, але, можливо, ним була Мегара, дочка Креонта, онука Менекея. Отже, маємо всі етноніми групи: messenoi – magnetoi – amimnoi – megarikoi.

Okeanos/Inachos/ Phoroneus/ Niobe Phorbas/ Triopas/ Messena

Hellēn Orseis Aiolos Enarete Magnetos Mimas

Hippomenes Megareus

Menoikeus Kreon Megara

До 4-ої групи мають потрапити еліми, пранароджувачем яких уважають Еліма, позашлюбного сина Анхіса з роду Дардана. Ще перед Енеєм Елім прибув до Сицилії та оселився на березі річки Крім, чия назва видається фоноваріацією до імені епоніма: elimiotai - *krimiotai.

Іншу таку фоноваріаційну пару можуть складати назви мешканців двох міст – Ольмони та Орменіон. Оселившись у Беотії, Сизифів син Альм назвав своє поселення Альмони, чию назву згодом вимовляли як Ольмони. До роду Альма належать, між іншим, Міній та Орхомен, Флегій та володарі лапітів і кентаврів. Ормена вважають засновником та епонімом міста Орменіон поруч гори Пеліон у Магнезії (Тесалія). Він має низку відповідників ув інших спільнот, як, можливо, й Альм.

гр. Ormenos	герм. Irmin/ Ermin	клт. Erimon	вірм. Armenak
гр. Almos	к.-ф. Lemmikäinen	ест. Lemming

Наведемо склад групи: elimiotai – olmonoi -*krimiotai – ormenionoi.

Dardanos/ Erechteus/ Tros/ Assarakos/ Kapys/ Anchises/ Aphrodite Aineas Elymos (p.Krimis)

Aiolos Enarete Sisyphos Merope Almos

Ormenos Amyntor

Попри обтяженість сюжетів міфоепічна генеалогія сприяє з’суванню нормативного поділу спільноти та первісної добірки етнонімів, розподілених по гілках спільноти та їхніх групах. Брак систематичного викладу тієї добірки слід уважати уявною проблемою, оскільки міф та епос не становлять наукового дослідження, з одного боку, та зумисне відбивають розмаїття способів добору етнонімів на прикладі різних груп, з іншого боку. Щоправда, опис родини епонімів грецького етносу засвідчує систематичність поділу грецької спільноти, що отримує підтвердження у вигляді систематично переміненого опису родини епонімів індійського етносу (копія свідчила б, звісно, лише про запозичення).

Використання міфоепічної генеалогії стикається з низкою складнощів. По-перше, бракує переказу про деяких епонімів. По-друге, наява низки версій (надмірність переказу) змушує робити вибір, хоча його полегшує систематичність пошуку. По-третє, до добірки потрапляють етноніми „божих” та „казкових” племен. По-четверте, у низці випадків мусимо відтворювати етноніми за з’ясованим епонімом або за прикладом інших етнонімів групи чи за відповідниками в інших спільнот.

Головним наслідком розвідки є з’ясування таблиці етнонімів, що відбиває нормативний поділ етнічної спільноти. Така таблиця етнонімів поділу грецької спільноти заслуговує на окремий розгляд.

Література.

Аполлодор. Мифологическая библиотека. – М., 2004.

Историческая ономастика. - М., 1972.

Мифологический словарь. – М., 1991.

Павсаний. Описание Эллады. В 2-х т. – М., 2002.

Петискус А.-Т. Боги и легенды Олимпа. – М., 2000.

Словник античної міфології. – Л., 1989.

Павлюк Микола Васильович

Запорізька державна інженерна академія

кафедра українознавства, ст.. викл.

69097 м. Запоріжжя

вул. Запорозького козацтва 15-б кв. 25

(0612) 277-00-06