Музыка и жизнь
1.Музыка:
изучение и преподавание
Ярошенко О.М.
Криворізький державний педагогічний університет
Орієнтовно-дослідницька
діяльністі в процесі формування навичок читання нот з аркуша
Ефективність
оволодіння навичками читання нот з аркуша, рівень їх практичного втілення у
відповідні дії значно зростає, якщо викладачу в процесі навчання вдається
привернути увагу студента до способу виконання даних дій. При різних типах
орієнтування в завданні навички читання з аркуша формуються не тільки з різною
швидкістю, але і відзначаються різними особливостями і по-різному функціонують
у нових умовах. Від характеру орієнтувально-дослідницької діяльності, що
здійснюється в процесі навчання, залежить не тільки ефективність утворення
навички, але і її якісна особливість,
її внутрішня структура.
І. М. Сєченов та І. П. Павлов виділили особливий клас рефлекторних процесів і довели, що будь-яка зміна в середовищі мешкання і дії людини викликає орієнтувальний рефлекс. Не приводячи безпосередньо до необхідних для життєдіяльності людини результатів, рефлекси служать даній меті опосередковано, здійснюють попередній аналіз і синтез подразників, орієнтуючи тим самим поведінку особи, забезпечують виконання спеціальних робочих реакцій і сприяють формуванню нових в точній відповідності до наявних умов оточуючого середовища.
Орієнтувальні рефлекси виникають за
зразком безумовних (без попереднього опрацювання), а реалізуються за зразком
умовних рефлексів (затухаючи при повторних появах подразників разом з тим, як у
ньому зникає міра новизни). Хоч у людини деякі орієнтувально-установчі реакції
руки і ока є вродженими, однак вміння дивитись і сприймати повноцінний світ
розвиваються у неї поступово, у результаті накопичення практичного досвіду.
Орієнтувальні рефлекси протягом життя людини набувають надзвичайно складної
будови і різноманітності форм прояву. Зростаючу роль у
орієнтувально-дослідницькій діяльності відіграє друга сигнальна система, яка
надає можливості відображати оточуючу дійсність у формі абстрактних понять.
Вони складаються із різного роду безумовних і умовних реакцій – сенсорних,
рухових, вегетативних.
У різних умовах і на різних етапах
формування навички компоненти функціональної системи отримують різне значення і
виявляються з різним ступенем інтенсивності. Різниця в інтенсивності й
характері орієнтувально-дослідницької діяльності має суттєве значення для
утворення необхідних практичних навичок і їх наступного функціонування.
Провідного значення набувають рухові й сенсорні компоненти, з допомогою яких і
досліджуються діючі на організм подразники. Формування навички читання нот за
клавіатурою з аркуша швидше відбувається у студентів, які попередньо ознайомились
із завданням (проаналізували нотний текст запропонованих для читання з аркуша
творів, по можливості прослухали їх у кваліфікованому виконанні, скажімо,
викладача тощо) і лише тоді переходили до актуалізації системи виконавських
рухів. У таких випадках спостерігаються стійкі, яскраво виражені орієнтувальні
реакції, за допомогою яких відбувається початковий аналіз і синтез подразників
і, таким чином, здобуваються деякі попередні знання про ситуації та ті дії, які
повинні бути в ній виконані.
Аналітична функція орієнтувальних
реакцій виявляється у просторових і часових відношеннях між подразниками (нотні
знаки, їх часова і звуковисотна організація, клавіатура фортепіано, тощо).
Спочатку врни виявляються в орієнтувальній діяльності з допомогою
проприомускуляторного апарату рецепторів. Орієнтувальні рухи рецепторів
необхідно привести у відповідність до розташування сигналів у просторі й до
часових інтервалів між ними. Досягти такої відповідності нелегко, оскільки
просторові й часові (особливо в часовій організації музики) відношення часто не
мають конкретного вираження, не дають суб’єкту про себе достатньої інформації,
а тому і не можуть забезпечити орієнтувальні рухи належною аферентацією. Для
актуалізації (виконання запропонованого для читання нот з аркуша твору
викладачем) просторових (і часових) відношень досвідчені викладачі
використовують додаткові зорові сигнали, які полегшують орієнтувальні рухи
руки.
Аналіз відносин між подразниками, який
здійснювався за допомогою орієнтувально-дослідницької діяльності, тісно
пов’язаний з її синтетичними функціями, з установкою в процесі орієнтування
зв’язків, асоціацій між подразниками. Асоціації та їх системи, які складаються
шляхом орієнтувально-дослідницької діяльності, можуть бути використаними,
утилізованими потім для загальної діяльності організму студента під час занять
в класі в процесі утворення і функціонування спеціальних умовних рефлексів.
Система асоціацій, що утворюється в
процесі орієнтувально-дослідницької діяльності, і система зв’язків, яка лежить
в основі рухової навички - дві різні системи за терміном свого виникнення і за
відображеним у них змістом, складаються в різний час. Сфера діяльності, яку
обіймає орієнтування, часто буває значно ширшою, аніж сфера використаних
робочих рухів. Спостерігається своєрідний розбіг орієнтувальних і виконавських
реакцій. Останні створюються лише на позитивно підкріплені подразники, тоді як
орієнтувальні реакції викликаються подразниками, що підкріплюються як
позитивно, так і негативно.
Досконалі й тонко диференційовані рухи
рук, за допомогою яких здійснюється осягання клавіатури дорослою людиною
формуються (прийом і навичка) протягом дитинства в результаті практичних дій.
Таким чином, не будь-які активні рухи, а тільки рухи намацування, дослідницькі
рухи відіграють домінуючу роль у формуванні образів об’єктів, які сприймаються.
У змінах в орієнтувальних рухах рук і
очей при формуванні образу можна виділити наступні стадії процесу:
– на першій стадії ознайомлення з
умовами завдання орієнтувальні реакції ще не приведені в систему відповідності
з діючими подразниками. Орієнтування регулюється набутими в попередньому досвіді
стереотипами дослідницької діяльності, загальними стереотипами уваги;
– на другій стадії дослідницька
діяльність змінюється. Орієнтувальні реакції на побічні подразники гальмуються
і увага суб’єкта поступово зосереджується на більш суттєвих умовах завдання.
Утворюються умовні орієнтувальні реакції та їх диференціація, що знаменує собою
виникнення акцептора дії, який лежить в основі образу ситуації й належних виконанню
дій. Виникає сенсорний образ, який вимагає розгорнутого орієнтування в
безпосередньо сприйманих обставинах;
– на третій стадії система
орієнтувальних реакцій, що склалася і пов’язана зі словом, стереотипізується і
узагальнюється. Тепер вона може бути відтвореною за словесною інструкцією або
самоінструкцією.
Уявлення, що складається, відповідність
або не відповідність виконуваних реакцій даній уяві, починає відігравати в
діяльності студента функцію своєрідного умовного підкріплення. Роль такого роду
підкріплення особливо відчутна у випадках оволодіння складною системою
поступових дій, які в сукупності приводять до очікуваного результату та
отримати підкріплення після здійснення кінцевого сектору системи.
Таким чином, орієнтування і виконавська
частина дії в практиці людини, у тому числі й у такому складному виді свідомої
діяльності, як читання нот з аркушу за клавіатурою фортепіано, – не уособлені
види діяльності й при відповідних умовах переходять один в інший.
Література:
Формування рухливої навички при читанні нот з аркушу. (Психологічний аспект)
В утворенні навичок мають місце складні
взаємовідношення між орієнтовними і робочими рухливими реакціями, які
перебувають у постійних змінах. При ознайомленні із завданням нова ситуація
актуалізує орієнтовні реакції, які на перших порах гальмують здійснення
спеціальних робочих рухів. У ході з’ясування складу діючих подразників і
взаємовідносин між ними орієнтовні реакції стухають, розгальмовуючи тим самим
робочі виконавські реакції. Разом з тим всякі зміни або самих подразників, або
їхнього сигнального значення, а також різні помилки, що допускаються через
відволікання уваги і які приводять до непідкріплених дій, одразу ж викликають
гальмування спеціальної рухливої активності й очікування орієнтовної діяльності,
яка триває до того часу, коли характер змін, що відбулися, не буде з’ясований.
Таким чином, при утворенні й у
наступному функціонуванні рухливого навичка відбувається постійна взаємодія
орієнтовних і робочих реакцій, які характеризуються іррадіацією, динамічною
проекцією зв’язків, що утворюються, і диференціювання із однієї системи в іншу.
У той же час подібний процес носить характер індукційних відносин між
зазначеними рефлекторними процесами.
Від характеру орієнтовно-дослідницької
діяльності, що здійснюється в процесі навчання, залежить не тільки ефективність
утворення навички, але і його якісна особливість, його внутрішня структура.
Однакові за зовнішньою будовою рухливі навички відрізняються рівнем своєї
будови і залежністю від того, на якій орієнтовній основі вони склалися.
Особливо яскраво це проявляється в специфічно людських трудових навичках і
навичках у навчанні, які в залежності від фахової діяльності людини і характеру
навчання досягають у одних людей непомірно високої досконалості
(музикант-концертант), а в інших так і затримуються на низькому рівні
(токар-невдаха).
Ефективність оволодіння навичками
читання нот з аркуша, рівень їх практичного втілення у відповідні дії значно
зростає, якщо викладачу в процесі навчання вдається привернути увагу студента
до способу виконання даних дій. При дотриманні такої умови починає
орієнтуватись у рухах рук на клавіатурі, за читанням нот з аркуша, аналізувати
їх і зіставляти із заданим образом. У подальшому починають виділятися і
супроводжуючі їх внутрішні, пропріоцептивні сигнали рухів, у тому числі
тактильно-кінестетичні подразнення, які сигналізують про вірність (або невірність)
переміщення рук на клавіатурі.
При різних типах орієнтування в завданні
навички читання з аркуша формуються не тільки з різною швидкістю, але і
відзначаються різними особливостями і по-різному функціонують у нових умовах.
Оскільки від особливостей орієнтовної
діяльності залежить структура системи, яку ми формуємо, її сенсорної,
аферентної частини, ці особливості визначають подальшу долю набутого навичка. А
навички, які склалися на основі детального дослідження обставин відзначаються
значнішою пластичністю, легше
переносяться в інші умови аніж ті, які формувались при обмеженому орієнтуванні
в умовах завдання.
Навички з більшою успішністю
перебудовуються у тих студентів, які попередньо детально знайомляться з
порядком надходження подразників. Новий (інший) порядок слідування подразників
в усіх випадках пожвавлює орієнтовні реакції, які у свою чергу гальмують раніше
опрацьовану систему рухливих реакцій. Разом з тим, орієнтовні реакції
студентів, які засвоїли навичку без попереднього детального ознайомлення із
завданням, більш примітивні й не можуть забезпечувати швидкого утворення нової
системи, яка відповідала б новим умовам дії.
Принципово важливо також відмітити те
положення, що на ранніх генетичних ступенях нові навички і вміння формуються, в
основному, у самій практично-виконавській діяльності, а орієнтовні реакції
йдуть ніби вслід за нею, лише віддаляючи і фіксуючи вже виявленими в ситуації
робочими виконавськими рухами.
На другому генетичному ступені
вирішального значення набуває рухливо-тактильне орієнтування в обставинах. Хоч
студенти вже і стежать очима за подразниками, які з’явились, за діями викладача
тощо, але вони ще не можуть у результаті такого зорового ознайомлення з
ситуацією отримувати хоча б попередні знання про те, що і як у даних випадках
необхідно робити. Унаслідок недостатнього життєвого досвіду зорові враження не
викликають у студентів необхідних асоціацій, а значення тих або інших сигналів
для поведінки в психологічній науці залишаються поки що не з’ясованими.
У подальшому око, яке стежило раніше за
рукою, акумулює її досвід і отримує можливість виконувати орієнтовну функцію
відносно самостійно. Завдяки сформованим у попередньому досвіді зв’язкам зорові
враження викликають відповідно тактильно-кінестетичні асоціації, а зорове
орієнтування може визначати тепер напрямок і характер наступної рухливої
поведінки.
З поступом оволодіння студентом
способами суто зорового дослідження ситуації, можливість упереджувати робочі
рухи, передбачати орієнтуванням рухливу поведінку значно зростає.
На четвертому генетичному ступені
можливе орієнтування не тільки в межах ситуації, яка не тільки сприймається,
але і уявляється.
Таким чином, із усього вищезазначеного
можна зробити такий висновок: орієнтування і виконавська частина дії в практиці
людини, у тому числі й у такому складному виді свідомої діяльності, як читання
нот з аркушу за клавіатурою фортепіано, – не уособлені види діяльності й при
відповідних умовах переходять один в інший. У міру генетичної спорідненості
орієнтовних реакцій з виконавськими можна виділити різні види і форми
орієнтовної діяльності, які мають різну будову і виконують різні функції в
поведінці.