Педагогічні науки/Проблеми підготовки спеціалістів

Мельник А. І.

викладач іноземних мов Білоцерківського базового медичного коледжу,

здобувач кафедри педагогіки Київського національного лінгвістичного університету, Україна

Навчальний посібник “Англійська мова для студентів-медиків” (спец. 5. 110109 “Стоматологія ортопедична”)

Зміни, що відбуваються в європейському просторі вищої освіти, гармонізація освітньої системи та прагнення європейських країн об’єднати свої розрізнені потенціали в єдиний механізм, зумовлюють негайне впровадження основних положень Болонської конвенції в освіту нашої країни. Це передбачає орієнтацію ВНЗ на формування висококваліфікованих спеціалістів европейської формації. Молодь потрібно вчити бачити себе, своє “я” у тому, що вона продукує, будуть це якісь речі, ідеї чи вчинки. Останні мусять відповідати своєму “Я”. У цьому перевага професіонала над спеціалістом, якого ми масово готуємо у вищій школі і який є лише людиною вмілою, а не людиною всебічно розвиненою [1, 229-232].

Розвиток ринку в царині медичних послуг можливий лише на основі системних реформ, які повинні поєднуватися із реформою в галузі медичної освіти. Необхідність модернізації освітньої діяльності в контексті європейських вимог обумовлена цілями євроінтеграції в системі охорони здоров’я, що дає можливість вийти на світовий ринок освітніх послуг [3; 131]. Проблема якості підготовки медичного персоналу стає все більш актуальною у зв’язку із зростаючими вимогами до рівня їх підготовки. Відомо, що підготовка і післядипломна освіта медичних працівників не відповідає рівню загальноєвропейських стандартів. Медичні сестри, фельдшери, акушерки та інші фахівці медичного персоналу не приймають активну участь в розвитку своєї професії [8]. В Україні спостерігається відтік кваліфікованих медичних працівників в інші галузі. Особливості сучасного розуміння проблеми формують необхідність проведення реформування потужної ланки професійної медичної освіти – вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, а саме, медичних коледжів та училищ.

З розвитком охорони здоров’я відбуваються зміни в медичній освіті, значно ширшими стають функції медичного персоналу. Важливу роль у формуванні нової моделі медичного спеціаліста відіграє іноземна мова (ІМ) як один з важливих компонентів професійної підготовки сучасних медичних фахівців. Володіння ІМ для медичного спеціаліста стає його значущою особистісною характеристикою, що передбачає здатність вступати в ділову комунікацію ІМ в професійній та суспільній сферах, дає можливість вдосконалювати свій професійний та культурний рівень, а також створювати установку на творчий підхід до майбутньої професійної діяльності.

Згідно інструктивних документів обов’язковий курс ІМ у вищих немовних навчальних закладах становить 198 годин. Курс “Іноземна мова” в медичному коледжі вивчається протягом 130 – 180 навчальних годин (одне заняття на тиждень) та закінчується диференційованим заліком у V – VII семестрах в залежності від спеціальності. Але цієї кількості годин недостатньо для оволодіння ІМ на рівні, який забезпечує особі академічну та професійну мобільність.

Нижчий від середнього рівень англомовної комунікативної компетенції студентів-медиків, відсутність мотивації до вивчення ІМ в медичному коледжі вимагає підвищення ефективності навчального процесу. Тому особливої актуальності набуває проблема пошуку ефективних моделей навчання ІМ для спеціальних цілей.

Методика “English for Specific Purposes” розроблена з урахуванням комунікативних потреб студентів як спеціалістів з різних сфер людської діяльності [10]. Т.Хатчинсон і А.Уолтерс розглядають такий “підхід до вивчення мови, що базується на потребах студентів, який бере до уваги причини, чому студенти вивчають цей предмет” [11]. Професійно орієнтоване навчання ІМ дає можливість перетворити її в професійно значущий предмет для досягнення основної мети всього навчального процесу у вищій школі – підготовки компетентного висококваліфікованого спеціаліста. Тому таке навчання розглядається нами як підхід до навчання ІМ, що побудований на потребах тих, хто навчається, та вважається ефективним засобом отримання додаткових знань з обраної спеціальності.

Реалізація такого підходу до навчання професійного спілкування в умовах медичного вузу при максимально стиснутому курсі навчання можна досягти, перш за все, завдяки навчанню читання професійно орієтованих текстів як необхідної умови набуття студентами медичних спеціальностей достатнього рівня комунікативної компетенції та засобом одержання інформації з метою застосування її у професійній діяльності.

Досвід нашої роботи показав, що після закінчення школи найбільш розвинутим видом мовленнєвої діяльності студентів-медиків є читання. Практична цінність читання фахової літератури, що фокусується в сфері професійних інтересів майбутнього спеціаліста, полягає в тому, що робота над спеціальною літературою сприяє становленню усномовленнєвих умінь [4, 137-145]. Широке використання професійно орієнтованих текстів формує інтерес студентів до вивчення ІМ, з яким пов’язані значні резерви підвищення ефективності навчання ІМ в умовах відсутності іншомовного середовища.

У зв’язку з тим, що одним з найважливіших завдань курсу “Іноземна мова” у медичному коледжі є підготовка студентів до інформативно-пізнавального читання і розуміння оригінальної медичної літератури, формування та вдосконалення вмінь читання англомовної медичної літератури як виду мовленнєвої діяльності (МД), нами було створено навчальний посібник “Англійська мова для студентів-медиків” за спеціальністю 5. 110109 “Стоматологія ортопедична”.

Посібник побудований за тематичним принципом та складається з 12 розділів. Кожний розділ вміщає навчальний текст вивчаючого чи ознайомлювального читання та серію навчальних завдань. До текстів додається тематичний словник, тлумачення значень медичної термінології. В кінці посібника подається словник основних медичних термінів, який сприяє кращому засвоєнню термінології.

Здійснюючи визначені програмою і конкретизовані цілі навчання, даний посібник враховує принцип професійно-пізнавальної спрямованості, принцип автентичності, принцип комунікативності та принцип наочності.

Принцип професійно-пізнавальної спрямованості навчання може та має бути одним з головних. Він поглиблює розуміння процесу неперервної професійної освіти, ширше відображає професійне становлення особистості.

Професійно-пізнавальна спрямованість (ППС) у процесі вивчення студентами ІМ визначається нами як діяльність, в якій виражаються професійні інтереси через пізнавальні потреби та пізнавальну активність особистості. Паралельно зі здобуттям студентами-медиками такого рівня комунікативної компетенції, яка б дозволяла користуватися ІМ в певній галузі професійної діяльності, іде процес формування стійких пізнавальних мотивів, інтересів, методики організації пізнавальної діяльності, яка конче необхідна медичним фахівцям в подальшому житті [6].

У читанні професійно орієнтованих текстів вагоме значення має опанування анатомічною, клінічною та фармацевтичною термінологією ІМ, володіння якою є важливим компонентом професійно спрямованої іншомовної комунікативної компетенції фахівця медичної галузі, а також збагачення студентів-медиків загальновживаною лексикою як основи для плідної інтерактивної мовленнєвої діяльності.

Зміст принципу автентичності полягає у відборі автентичного текстового матеріалу професійного спрямування та організації роботи з ним. Деякі дослідники зазначають, що автентичну літературу зі спеціальності можна використовувати лише на старших курсах, а на молодших обмежитися текстами, що присвячені окремим питанням, що стосуються спеціальності. На нашу думку, хоча такі параметри текстів як “актуальний – неактуальний”, “цікавий – нецікавий” виступають важливими для відбору текстів для читання, однак найголовнішим параметром, слідом за Н.М.Мініною, є відбір на основі властивостей та якості професійно орієнтованого тексту: обумовленість його системних властивостей понятійно-предметною логікою спеціальності та визначення якості тексту його змістовною та мовною доступністю для розуміння адресатом [7].

Використання автентичних текстів допоможе студентам-медикам оперувати основними термінами медичного профілю, а їх тематика посилить мотиваційну готовність до їх читання та потребу в отримані інформації.

Від тематики та змісту відібраного автентичного матеріалу залежатиме, наскільки ефективно викладач зможе організувати навчальну діяльність на занятті, створити ситуації для пошуку та аналізу визначеної інформації [9]. Зазначений фактор пов’язаний з організацією діяльності студентів, якщо завдання викладача розглядати, слідом за Р.П.Мільрудом, як допомогу під час вирішення навчальної задачі – вийти на пізнавальний результат, тобто “навчитися діяльності”[5]. Вважаємо, що організація спільної діяльності студентів щодо вилучення інформації з тексту має будуватися таким чином, щоб сама ця спільна діяльність навчала їх за допомогою завдань, які розроблені викладачем. Це мають бути проблемні завдання, які за своєю сутністю є комунікативними. В умовах діяльнісного підходу комунікативно-орієнтоване навчання здійснюється через “діяльнісні завдання”, які мають “проблемно-пізнавальну задачу”[5]. Такі завдання вимагають роздумів, інтерпретації та актуалізації фахової інформації, власних доказів, критичного мислення, коли студент свідомо піддає сумніву ті чи інші положення, думки чи вислови.

Серія проблемних завдань розвиває уміння читання літератури за фахом як базового компонента інформаційної діяльності, відкриває можливості використання ІМ для вирішення професійних задач [2]. Рекомендується використовувати завдання, які відображають реальні ситуації професійного читання фахівця, розвивають уміння перетворювати інформацію в залежності від поставлених задач, використовувати набуті знання в нових ситуаціях.

Урахування принципу наочності виступає стимулом до мовленнєвої діяльності. Кольорова наглядність і зорові опори викликають у студентів позитивні емоції, допомагають у кращому сприйнятті, розумінні та запам’ятовуванні матеріалу.

Література:

1. Бех І.Д. Виховання сучасної вузівської молоді // Філософія освіти ХХІ століття: проблеми і перспективи: Зб. наук. праць. – Вип.3. – К., 2000.

2. Бородина Г.И. Виды заданий для развития умений изучающего чтения. // Сб. научн. трудов МГЛУ. – Вып. 431, М., - 1999. – С. 36-40.

3. Вища освіта і Болонський процес: Навчальний посібник // За ред. В.Г. Кременя. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2004. – 384 с.

4. Ляховицкий М.В. Методика преподования иностранных языков: Учеб. пособие для филол. фак. вузов. – М.: Высшая школа, 1981. – 159 с.

5. Мильруд Р.П., Максимова И.Р. Современные концептуальные принципы коммуникативного обучения иностранным языкам//ИЯШ. – 2000. – № 4. – С. 11

6. Мельник А.І. Професійно-пізнавальна спрямованість: понятійний аналіз//Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Збірник наукових праць. – Випуск 26.— К.: Вид. центр КНЛУ, 2004. – С. 43-47.

7. Минина Н.М. Программа обучения активному владению иностранным языком студентов неязыковых специальностей и методические рекомендации. – М.: “НВИ” – “ТЕЗАУРУС”, 1998. – 62 с.

8. Програма розвитку медсестринства України (2005-2010 рр.) // Медична освіта. – 2006. – № 1. – 14-21 с.

9. Семенчук Ю.О. Комплекс вправ для навчання студентів економічних спеціальностей англомовної термінологічної лексики // Іноземні мови.– 2004. – №3. – С. 24

10. Hutchinson T. Project English. 1,2,3. – Oxford: Oxford University Press, 1996. – P. 23.

11. Hutchinson Tom and Alan Walters. English for Specific Purposes. A learning-centred approach. – Cambridge: CUP, 1998. – P.19.