Педагогические науки/ 4.Стратегические направления реформирования системы образования

Аспірант Нефедьєва Г.О.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Проблеми реформування національної системи вищої освіти України

Необхідність розв’язання глобальних проблем, що стоять перед людством на порозі третього тисячоліття, вимагає високого рівня освіти, зростання інтелектуального та духовного потенціалу суспільства, підготовки нової генерації працівників, здатних створювати найновітнішу техніку, технології.

Система освіти є одним із найважливіших соціальних інститутів у будь-якому суспільстві. ЇЇ становище, ефективність функціонування, значимість у суспільстві виступають показниками рівня розвитку суспільства та держави.

Українська вища освіта переживає переломний момент свого розвитку. Відбувається глобальне реформування вищої освіти, спрямоване на зміну концептуальних пріоритетів, на пошук шляхів інтеграції до Європейської системи.

Входження української вищої освіти в європейський освітній простір є важливою і багато в чому вирішальною складовою загального процесу європейської інтеграції України. Приєднання України до загальноєвропейської акції під назвою "Болонський процес", спрямованої на створення спільного європейського простору вищої освіти буде потужним поштовхом до позитивних системних змін у системі вищої освіти України, зокрема у таких сферах, як автономія університетів, прозорість систем вступу та оцінювання, моніторинг якості освіти, мобільність студентів, подолання корупції.

Стратегія співпраці України з Європейським Союзом передбачає поступову інтеграцію національної системи вищої освіти в Європейський освітній простір, як напрям, завдяки якому можна досягти вагомих успіхів у всіх інших євроінтеграційних процесах. Інтеграція української вищої освіти в європейський освітній простір може стати одним з вирішальних системних чинників у входженні України в об’єднану Європу. Інтеграційний процес у сфері освіти і науки полягає, насамперед у впровадженні європейських норм і стандартів в освіті. Не менш важливим міркуванням є те, що дії, спрямовані на європейську інтеграцію через вищу освіту, слугуватимуть каталізатором реформування української системи вищої освіти.

У 1999 р. міністри освіти 29 європейських країн підписали документ, який отримав назву Болонської декларації. У цьому документі визначено декілька напрямів дій, які мають призвести до утворення спільного європейського простору вищої освіти, що розглядається європейськими країнами як потужний засіб підвищення якості та конкурентоспроможності національних систем вищої освіти в умовах глобалізації та зростання попиту на кваліфікованих фахівців. На даний момент до Болонського процесу долучилися 40 європейських країн.

Україна визнала, що зволікати надалі з інтеграцією вітчизняної системи вищої освіти неприпустимо. Це ще більше підсилюватиме ізоляційні явища як з боку Європи, так і з боку Росії, з огляду на приєднання останньої до Болонського процесу. До Болонської співдружності доєдналися всі наші сусіди, за винятком Білорусі та Молдови. Однак, щоб увійти до Європейського простору вищої освіти принаймні на рівні політичної дії вкрай необхідно провести ґрунтовний порівняльний аналіз вітчизняної системи науки й освіти з європейськими системами, що беруть за зразок принципи Болонської декларації, локалізувати сегменти освітнього і наукового простору, які вимагають змін і модернізації та вжити реальні практичні заходи у цій сфері.

Попереднє порівняння стану справ в українській вищій освіті з вимогами Болонської декларації засвідчує, що Україна поки що перебуває на початковій фазі вступу в європейський простір.

Вища освіта в сучасному світі втрачає свої національні традиції, переборює границі і здобуває риси єдиного світового освітнього простору. 3 початку 80-x рр.. ХХ ст. в більшості західних країн з ініціативи урядів були початі радикальні реформи системи вищої освіти, що торкнулися фінансування, керування і зв’язків вузів з політикою і суспільством.

Традиції університетської освіти, історія становлення і розвитку університетів у різних країнах привело до формування в сучасному світі двох типів університетської парадигми - парадигма „академічного капіталізму" (США, Великобританія, Канада, Австралія) і соціально орієнтованої концепції країн Європи, що на перший план виводить не економічні, а культурні цінності університету.

Наприкінці 90-x рр.. минулого століття Радою Європи і ЮНЕСКО була почата спроба створення нової концепції вищої освіти, яка знайшла свій вираз в Болонському процесі. В ньому підкреслюється, що сьогодні у світі, і особливо в Європі, необхідно створити не тільки загальну валютну, банківську й економічну системи, але і єдиний масив знань, що спирається на надійну інтелектуальну, культурну, соціальну і технічну основу. Закладам вищої освіти відводиться роль лідерів в цьому процесі. Основною ідеєю Болонського процесу було створення в Європі відкритої системи вищої освіти, яка змогла б, з одного боку, вдумливо зберігати культурну розмаїтість окремих країн, а з іншого боку сприяти створенню єдиного простору викладання і навчання, у якому студенти і викладачі мали можливість необмеженого пересування і склалися б всі умови для більш тісного культурного співробітництва.

Включення України в Болонський процес дозволить не тільки забезпечити міжнародне визнання українських дипломів про вищу освіту, а й наблизить до європейської концепції вищої освіти, яка орієнтована не тільки на ринкові відносини в освіти, але й на збереження культуротворчої функції сучасних університетів.

Література:

1. Закон України „Про вищу освіту” із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 26 грудня 2002 р. №380-ІV.

2. „Основні напрями реформування вищої освіти в Україні": Указ Президента України від 12 вересня 1995 р. №832/95.

3. „Національна доктрина розвитку освіти”: Указ Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347/2002.

4. Конвенція „Про визнання кваліфікацій вищої освіти в європейському регіоні" (Лісабон, 1997 р.).

5. „Європейський простір у сфері вищої освіти”: Спільна декларація міністрів освіти Європи (Болонья, 1999 р.).

6. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна-Болонья-Саламанка-Прага-Берлін)/ Упорядники: Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубіянко В.В., Бабин 1.1. - Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В.Гнатюка, 2003-52с.

7. Інтеграція вищої освіти України в європейську систему: Зб. наук. пр.: За результатами Міжнар. наук.-метод. конф. «Інтеграція вищ. освіти України в європ. систему», Дніпропетровськ, 15 трав. 2001 р. [Міжнар. фонд «Відродження»; За ред. Н.Є.Бойцун]. — Дніпропетровськ: [Арт-Прес]. 2001. — 107 с.