Світлична В.В.

Харківський банківський інститут УАБС НБУ

Вдосконалення економічної освіти в контексті Болонського процесу

Підписання Україною у травні 2005 року Болонської декларації вимагає розробки та виконання програми реформування процесу підготовки фахівців найвищого рівня з метою його наближення до єдиних європейських вимог. Це не означає повної асиміляції української освіти в європейський освітній простір з втратою своєї ідентичності та унікальності. Стоїть завдання: поєднати усталені освітні традиції з новітніми технологіями викладання економічних дисциплін, посилення сильних сторін вищої освіти в Україні за рахунок інтеграції нових методів навчання, надання студентам більшої самостійності та свободи вибору дисциплін, укрупнення курсів тощо.

Метою автора є визначення пріоритетних напрямів реформування системи вищої економічної освіти з метою забезпечення її відповідності ключовим вимогам Болонської декларації.

Наближення системи вищої економічної освіти до вимог Болонської декларації потребує реалізації низки першочергових заходів, а саме:

1. Запровадження двоциклічної системи навчання: поступовий перехід до двох освітньо-кваліфікаційних рівнів - бакалавр та магістр; підготовка бакалаврів та магістрів різних спеціальностей як правило, за схемою "4+2'" (4 роки бакалаврат та 2 роки магістратура).

2. Запровадження європейської системи кредитів ECTS. Розробка навчальних планів підготовки фахівців з повною вищою освітою, розрахованих виходячи з 60 кредитів еквіваленту ECTS на рік. Загальна чисельність кредитів на рік охоплює всі види навантаження студента, передбачені навчальними планами кафедри, включаючи відвідування лекцій, практичних, семінарських та лабораторних занять, виконання самостійної роботи, проходження практик, написання курсових та випускних кваліфікаційних робіт тощо. Закріплення співвідношення між годинами та кредитами: 1 кредит = 30 -36 годин (замість 1 кредит = 54 години).

3. Збільшення чисельності предметів вільного вибору студента шляхом
введення спеціалізацій в рамках загальних спеціальностей. Введення в межах кожної спеціальності щонайменше двох спеціалізацій з подальшим закріпленням за ними блоків дисциплін вільного вибору студента. Обираючи спеціалізацію, студент одразу обирає і перелік дисциплін, який він буде вивчати. Збільшення у загальному обсязі навантаження частки дисциплін вільного вибору студента по мірі просування від бакалаврату до магістратури.

4. Укрупнення навчальних дисциплін. Об'єднання суміжних дисциплін в одну інтегровану дисципліну, на яку припадає щонайменше 4 кредити. Виключення з навчального плану дисциплін, які дублюють одна одну.

5. Зміна співвідношення між аудиторними та позааудиторними заняттями. Зменшення годин аудиторних занять студента та відповідне збільшення його позааудиторного навантаження (самостійної роботи). Закріплення співвідношення між аудиторним та позааудиторним навантаженням студента, як правило, 50:50. Розробка викладачами, які читають передбачені навчальним планом дисципліни, науково-методичного забезпечення самостійної роботи студентів.

6. Запровадження новітніх форм викладання дисциплін. Застосування методів активізації навчально-пізнавальної діяльності студента: проблемних лекцій, семінарів-дискусій, господарських ситуацій (кейсів), презентацій, рольових та ділових ігор, тренінгових занять тощо. Стимулювання командної роботи студентів під час аудиторних та позааудиторних занять: колективне розв’язання господарських ситуацій, виконання колективних проектів тощо.

7. Вдосконалення критеріїв оцінювання знань студентів. Розробка чітких критеріїв оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін. Перехід до оцінювання знань студентів шляхом проведення проміжного модульного контролю (ПМК) та іспитів з ПМК. Кожне завдання на модуль має свою вагу у загальній оцінці з дисципліни. Наприкінці семестру отримані оцінки та вагові коефіцієнти перемножуються, що дає загальну оцінку з дисципліни.

8. Розширення сфери застосування іноземної мови професійного спрямування у навчальному процесі. Можливість викладання окремих дисциплін або модулів іноземною мовою. Підготовка термінологічних словників (іноземною та державною мовами) за фаховими дисциплінами. Посилення професійної спрямованості викладання іноземної мови відповідно до вимог сучасної освіти європейського рівня.