Філологічні науки/

4. Синтаксис : структура, семантика функція.

Журат Ю.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Субстантивні фразеологічні одиниці французької мови

З усіх лінгвістичних розділів фразеологія є найбільш досліджуваною. Проте з розвитком фразеології виникла низка проблем. По-перше, завданням науковців є опис фразеологічного матеріалу, зі всіма його характеристиками в усіх мовах, по-друге, великого значення набуває вивчення фразеологічних систем різних мов.

Дана робота присвячена дослідженню характеристик субстантивних фразеологічних одиниць(ФО) у французькій мові.

Актуальність дослідження пов’язана з тим, що характеристики субстантивних фразеологічних одиниць (СФО) ще недостатньо дослідженні.

Більшість СФО французької мови є непредикативними словосполученнями, де головним компонентом є іменник. Набагато менше у французькій фразеології субстантивних фразеологізмів представлених з частковoпредикативною і предикативною структурами [1 : 67].

До непредикативних СФО відносяться фраземи з підрядною, сурядною і підрядно-сурядною структурами.

Субстантивні фраземи з підрядною структурою мають значну питому вагу в загальному фразеологічному фонді французької мови. Вони побудовані за такими структурно-граматичними моделями:

1. Іменник (або субстантивоване слово) і постпозитивне прийменникове означення (complément du nom). Це найпоширеніший і продуктивний структурний тип субстантивних фразеологізмів французької мови. Залежний компонент цих фразеологізмів може бути виражений іменником або субстантивованим словом з артиклем або без нього. Вони приєднуються до головного компонента словосполучення за допомогою таких прийменників:

de: homme de paille – підставна особа;

à: fils à papa – (розм.) таточків синок;

en: paroles en l ’air – дурниця, порожні слова;

sans: un corps sans âme – людина, що розгубилася.

2. Іменник і постпозитивне означення, виражене прикметником або ад’єктивованим словом: nuit blanche – безсонна ніч; billet doux – любовна записка. Залежний компонент фразеологізмів цієї структурної моделі може мати розповсюдження у вигляді препозитивного прислівника: coeur haut placé – шляхетна людина.

3. Іменник і препозитивна безприйменникова ознака, виражена прикметником або ад’єктивованим словом: un grand seigneur – вельможа; le bon sens – здоровий глузд, розважливість. Залежний компонент фразеологізмів цієї структурної моделі може мати розповсюдження у вигляді прислівника: un fort mèchant pla - (розм.) неприємний суб’єкт.

4. Іменник і постпозитивне безприйменникове означення, виражене іменником, найчастіше власним ім’ям: baiser Lamourette – загальне, але тимчасове примирення; couleur Isabelle – блідно-жовтий, колір.

Порівняно із субстантивними фразеологізмами з підрядним зв’язком компонентів французька фразеологія набагато слабкіше представлена субстантивними фразеологізмами із сурядною структурою. Це фраземи, що, як правило, складаються з двох граматично рівноправних компонентів, з’єднаних між собою яким-небудь сурядним сполучником: le pour et le contre – за і проти.

Субстантивні фраземи з підрядно-сурядною структурою характерні тим, що в них залежна частина, що виступає у функції означення, складється з двох компонентів, з’єднаних між собою сурядним сполучником. Це компоненти, що є однорідними членами, приєднуються до головного члена словосполучення – іменника, головним чином за допомогою прийменників de, à i sans: un home au poil et à la plume – на всі руки майстер; question de vie ou de mort – питання життя і смерті.

Субстантивні фразеологізми з предикативною структурою – це словосполучення з дієсловом найчастіше в першій або третій особі однини. Вони позбавлені будь-яких морфологічних ознак і виступають завжди з означеним або неозначеним артиклем. Кількість цих фразеологізмів також дуже незначна, але деякі з них особливо часто вживаються в розмовній мові. [2:112] Наприклад:

un je ne sais qui – хтось;

un je ne sais quoi – щось невизначене;

le comme it faut – вихованість, добропорядність.

Слід зазначити, що багато субстантивних фразем, що означають осіб і мають переважно підрядну структуру, можуть змінювати рід. Але таку зміну не можна вважати нормативною, тому що вона порушує тотожність фразеологічної одиниці, призводить до формування нового, похідного словосполучення, що має самостійне значення, протилежне значенню вихідного, у результаті чого утворюються антонімічні пари фразеологічних одиниць.

un vieux garcon – старий холостяк але, une vielle fille – стара діва;

un home de tête – розумний чоловік але, une femme de tête – розумна жінка.

Таким чином, субстантивні фразеологічні одиниці як найбільш розповсюджений тип фразеологічних одиниць французької мови є непредикативними одиницями з підрядним, сурядним та підрядно-сурядним зв’язком. Найзначніша питома вага у загальному фразеологічному фонді французької мови належить субстантивним фраземам з підрядною структурою тоді як сурядний та підрядний зв’язок притаманний дослідженим одиницям у більш рідких випадках.

Література

1. Назарян А. Фразеология современного французского языка. – М.: Высшая школа, 1978. – 189 с.

2. Ласка І. "Тілесна" метафора в наївній теорії емоцій (на матеріалі французької фразеології) / Вісник львівського університету. Серія іноземні мови. Вип. 8– Львів, 2000. – С. 109 – 118.