Секція
„Філологічні науки”
Підсекція 3:„Теоретичні й
методологічні проблеми дослідження мови”
Бумбур Юлія
Миколаївна
Кутепова Ірина
Євгенівна
Маріупольський державний гуманітарний університет
Конвенційний текст та гіпертекст
У літературі ХХ століття намітилася
тенденція до так званої „комп’ютеризації”, що зумовило появу нового поняття –
„комп’ютерний роман”, який став своєрідною жанроформою постмодернізму. З цим
літературним феноменом пов’язана і поява гіпертексту, який руйнує
детермінованість і однозначність повідомлення і урівнює в правах того, хто
передає (автор – створювач твору як вихідного повідомлення), з тим, хто отримує
(читач, той хто сприймає твір як вихідне повідомлення). Гіпертекст виявився
інструментом найбільш співзвучним сучасній епосі, який найбільш адекватно
описує взаємовідносини з реальністю. Саме такий інструмент здатний об’єднати
„духовну активність” цивілізації автокомунікативного типу (комп’ютеризованого
та взаємодіючого) з класичною цивілізацією повідомлення [3, 77].
Класичне визначення гіпертексту, яке дав
Т. Нельсон у 1987 році, – це „форма письма, яке відгалуджується або
здійснюється по запиту”. Інакше кажучи, це „нелінійне письмо”, яке „більше, ніж
текст ” (hypertext) [6].
В. П. Руднєв у „Словнику культури ХХ
століття” визначає гіпертекст як „текст, упорядкований таким чином, що він
перетворюється в систему, ієрархію текстів, одночасно складаючи єдність і
велику кількість текстів” [4, 69].
Роберт Кувер –
відомий письменник, професор Університету Браун (Нью-Йорк) у статті „Кінець
книг”, надрукованій у „Нью-Йорк Таймс” 21 червня 1992
року, вже однозначно визначає гіпертекст як
„електронний текст, написання і читання якого здійснюється на комп’ютері, де не
владний порядок типографського друку, його тиранія і його обмеження, тому що
текст існує і нелінійному просторі, який створюється процесором. На відміну від
друкованого тексту з одно направленим рухом разом з перегортанням сторінок
гіпертекст – радикально інша технологія, інтерактивна і багатоголосна, яка
затверджує плюралізм дискурсу над строго визначеною фіксацією тексту” [2, 36].
Головними
характеристиками гіпертексту служать:
1. Дисперсність
структури. Інформація надається у вигляді невеликих фрагментів-гнізд, і
„увійти” в цю структуру можливо з будь-якої ланки.
2. Не лінійність
гіпертексту. Читач повинен сам вибирати путь прочитання, створюючи при цьому
свій текст. Цей факт робить неможливою критику, бо прочитати гіпертекст
повністю в принципі не можливо.
3. Різнорідність
та мультимедійність, тобто використання всіх засобів впливання на читача, які
тільки можливі технічно у даній системі – від суто літературних (вибір оповідної
стратегії і стилістики) через видавницькі (шрифти, верстка, ілюстрації) і до
самих складних комп’ютерних (звук, анімація, посилання на інші, нехудожні
матеріали) [5].
Щоб краще зрозуміти сутність гіпертексту
буде логічно порівняти його з традиційним, тобто конвенційним текстом. Багато з
вчених розглядають створення гіпертексту як початок нової інформаційної епохи,
яка протистоїть ері друкованої книги. Оскільки людина мислить нелінійно, то
надрукований текст у вигляді лінійного письма дещо протистоїть цьому процесові.
Відмова від лінійності тексту була б сприятливою для „звільнення” мислення і
навіть для виникнення його нових форм.
Традиційний текст, як правило, має
автора. Гіпертекст, у свою чергу, має багато авторів, а приймаючи до уваги те,
що він постійно змінюється, то й авторський состав також притерпіває
змін. Це, у свою чергу веде до зміни статусу читача: у гіпертекстовій системі
розуміння часто супроводжується зміною компонентів гіпертексту або вибором
шляху просмотру.
Множинність авторства має ще один
наслідок: у гіпертексті представлено багато точок зору на проблему, а у
традиційному – тільки одна. Саме цьому гіпертекст більш об’єктивне.
Як зазначає Баранов А. М., гіпертекстові
технології дозволяють легко компонувати різноманітні види інформації –
звичайний текст, малюнок, графік, таблицю, схему, звук та зображення, яке
рушиться. Комп’ютерні технології дали змогу змінити сам зовнішній вигляд тексту
та його структуру. Різнорідність гіпертексту – це перша його технологічна
якість, тому що вона безпосередньо пов’язана з користуванням комп’ютерної
технології. Інше технологічна якість гіпертексту – його не лінійність, тому що
він не має стандартної, звичайної послідовності читання [1, 33].
Якщо узагальнити різницю між гіпертекстом
та конвенційним текстом, отримуємо наступну картину:
1.
Завершеність традиційного тексту і
відкритість гіпертексту.
2.
Лінійність тексту і нелінійність гіпертексту.
3.
Точне авторство тексту і відсутність
єдиного автора у гіпертексті.
4.
Зняття протиставлення між автором і
читачем.
5.
Суб’єктивність традиційного тексту і
об’єктивність гіпертексту.
6.
Однорідність традиційного тексту і
неоднорідність гіпертексту.
Список літератури
1.
Баранов А. Н. Введение в прикладную лингвистику: Учебное пособие. Изд. 2-е, исправленное. – М.: Едиториал
УРСС, 2003. – 360 с
2.
Бульвінська О. І.
Перший письменник третього тисячоліття, або Милорад
Павич і гіпертекст// Зарубіжна література. – 2003. -
№5. – С. 36
3.
Мова. Культура. Комунікація: Дослідження
молодих вчених. – Вип. 2. – Матеріали міжвузівської науково-практичної
конференції, присвяченої 90-літтю створення ЧДПУ. – Чернігів: Віт-сервіс, 2006.
– 118 с. – С. 77
4.
Руднев В. П. Словарь культуры ХХ века. – М., 1999. – С. 69
5.
Визель М. Поздние романы Итало Кальвино как образцы гипертекста
www.litera.ru/slova/viesel/viesel.htm
6. Зефирова в. Л.,
Челноков В. М. История гипертекста.
www.computer-museum.ru/histsoft/hypertext.htm
Кутепова Ирина Евгеньевна
ул. Энгельса 62 кв. 4
г. Мариуполь
Донецкая обл.
87515
т.(0629) 53-32-82
Бумбур Юлия Николаевна
пр. Строителей 97 кв. 67
г. Мариуполь
Донецкая обл.
87525
julia2904@ukr.net