Пасічник Наталія

Чернівецький Національний університет імені Ю. Федьковича

Категорія заперечення на синтаксичному рівні у діахронії

Заперечення – це логічна операція, в результаті якої з даного твердження утворюється нове твердження, яке носить назву заперечення вихідного твердження. Завдяки багатоаспектності категорії заперечення, її можна розглядати у логіко-граматичному, модальному, комунікативно-прагматичному та функціонально-семантичному значеннях. Це свідчить про її поліфункціональність, що допомагає не тільки підтримувати існування мови, як системи, а й утворювати нові форми з новими категоріальними значеннями.

Завданням нашої статті є аналіз засобів вираження категорії заперечення у середньовічній англійській мові на синтаксичному рівні.

Граматична категорія заперечення на даному етапі розвитку мови складається з наступних операторів: ne, nõn, næure, naniз, naht (nôht), nan.

Проте, на синтаксичному рівні основним засобом вираження категорії заперечення, як і в давньоанглійський період, виступала заперечна частка ne. Те саме можна спостерігати у давній верхньонімецькій мові, де заперечна частка nі виконувала ту ж функцію.

Задля посилення заперечення у давньоанглійській мові використовувалися пре- та поствербальні наголошені заперечні частки nõ та nā, або так-званий підтримувач поствербального негативного заперечення nõwiht/nāwiht, nāht, що нагадує niawiht в давній верхньонімецькій мові.

Пізніше виникають конструкції. які мали емфатичне значення у давньоанглійській мові, проте у середньовічній англійській мові збільшується частотність їх використання, але вже у значенні неемфатичних заперечних речень:

ne lōve a man ne kan I naught. ne may ayeins mŷ wyl (Chaucer )

Втрата наголошення у так-званому підтримувачі негативного заперечення спричинила не тільки до появи скорочених форм not та nat, а й зробила використання негативної частки ne частішим. Із середини чотирнадцятого століття починають з”являтися конструкції заперечення з naught( not ) та nat, як єдиний засіб вираження заперечення. Таким чином заперечна частка ne перестала вживатися в англійській мові, як і заперечна частка nі в німецькій:

that folk is nouht ferm in the feith

До цього періоду лінія розвитку конструкцій заперечення збігаються, як в англійській, так і в німецькій мовах, що зумовлено історично.

Однак, у вісімнадцятому столітті з”являється тенденція до використання допоміжного дієслова to do разом із заперечною часткою not.

Починаючи із сімнадцятого століття цей засіб вираження заперечення став дуже поширеним, проте з такими дієсловами, як to know, to mistake він деякий час не вживався. Після того, як використання допоміжного дієслова

to do у зуперечних реченнях стало обов”язковим, усі конструкції заперечення в англійській мові створювалися за одним зразком, у якому заперечна частка знаходилася одразу після після допоміжного дієслова, окрім речень з дієсловами to be та to have.

В.Д. Аракін наголошує також на використанні частки ne, яку ставили перед присудком, або іншим членом речення. Суттєвою відмінністю від сучасної англійської мови була можливість постановки двох та більше заперечень в одному реченні – явище, яке збереглося і в слов”янських мовах.

Щодо заперечних запитальних речень. то використання допоміжного дієслова to do набуає поширення у пізній середньовічній англійській мові. Як і в сучасній англійській мові, заперечна частка ставиться після підмета або допоміжного дієслова.

У запитальних реченнях засоби вираження заперечення з”являються, як в давньоанглійських, так і в середньовічних англійських писемних пам”ятках:

ne drincst pu win? (Old English)

Крім того, використання так-званого підтримувача негативного заперечення, який мав поширення у довньо- та середньоанглійській мовах, стає меншим, що можна проспостерігати у роботах Шекспіра:

- went you not to her yesterday?

- why went you not with Master doctor, maid?

Проте, у той сам час у його творах простежується часте використання конструкцій з допоміжним дієсловом to do :

does he not hold up his head?

У заперечних реченнях, де є дієслово, вжите у наказовому способі, конструкції заперечення використовуються. як в давньо- так і в середньоанглійський період. Щодо конструкцій з так-званим підтримувачем негативного заперечення, то вони існували аж до періоду ранньої сучасної англійської мови. Сучасні конструкції з допоміжним дієсловом to do спостерігаються на початку речення, а головне дієслово стоїть після заперечної частки або після підмета.

Збільшення використання скорочених форм заперечних часток мало вплив на сучасну англійську мову.

Таким чином, ми визначили засоби вираження заперечення у діахронії та простужили їх вплив на розвиток сучасної англійської мови.

Література

1. Berndt Rolf. A History of the English language.- Leipzig: Enzyklopädie,1982

2. Аракин В.Д. История английского языка: Учеб.пособие для пед. вузов по спец. «Иностр. яз.» - М.; Просвещение, - 1985