Фасолько Т.С.

Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім.Т.Шевченка

Виховання відповідальної поведінки у дітей
дошкільного віку

Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні вперше в теорії і практиці дошкільного виховання визначено ступінь компетентності дитини-дошкільника як комплекс особистісних якостей і властивостей, розвинених потреб і здібностей, рівень знань, умінь і навичок, необхідних для успішної життєдіяльності в суспільстві. Те найближче оточення, у якому відбувається процес соціалізації особистості дошкільника, відображає головні тенденції розвитку суспільства, до життя в якому ми готуємо дитину з раннього дитинства. Сучасна ситуація соціального розвитку дитини характеризується значною нестабільністю, оскільки на ній позначаються всі недосконалості суспільства, економічна і соціальна нестабільність, втрата важливих гуманних цінностей у стосунках людей, великий інформаційний тиск, напружена емоціогенна обстановка. Відомий педагог сучасності О.В.Сухомлинська відзначає, що сьогодні ситуація у вихованні характеризується тим, що чітку та визначену впевненість у тому, що таке „добро” і „зло” заступила тривожна невизначеність. Дитина все частіше потрапляє у ситуацію, коли треба зробити свідомий вибір і нести за нього відповідальність. Таким чином, особливого значення набувають проблеми формування поведінки, здатної забезпечити стабільність і стійкість соціальних взаємин, гарантувати дитині комфорт у складних обставинах її відносин з іншими людьми та оточуючою дійсністю [4].

Вирішення вказаних проблем вимагає особливого підходу до формування стійких тенденцій у поведінці, що ґрунтуються на основі засвоєння морального досвіду людства, його духовних цінностей. Оскільки кількість цінностей обмежена для сприймання і усвідомлення особистістю, то великою теоретичною проблемою є прилучення дитини до тих цінностей, які мають універсальне значення і позитивну спрямованість. Серед них неабияке місце відводиться цінностям доброчинності, що спрямовуються на іншу людину. Одним із показників засвоєння цих цінностей є відповідальність. Відповідальна людина, на думку І.Д.Беха, характеризується тим, що у неї „є підстави стверджувати – я відповідаю всім своїм життям, кожний мій акт і переживання є моментом мого життя як відповідальності. Внутрішній світ відповідальної особистості завжди відкритий до соціальних потреб, пріоритетів, людських смислів” [2].

Відповідальність характеризує такий рівень поведінки, коли дитина виявляє здатність до самостійного вибору і розв’язання різного роду завдань. Моральна відповідальність виявляється в тому, які цілі ставить дитина, які засоби для їх вирішення вибирає, чи враховує інтереси тих, хто поруч, як оцінює проміжний і кінцевий результат діяльності, чи вимагає винагороди за поведінку, що відповідає моральним нормам. Відповідальність характеризує самостійність моральних рішень у конкретних ситуаціях вибору і в цілому – спрямування поведінки, активності дитини. Моральна норма, якщо вона усвідомлена, на етапі дошкільного дитинства закріплюється як мотив поведінки. Отже, бажану моральну якість можна починати формувати через ознайомлення з відповідною моральною нормою, яка демонструє конкретні способи діяльності у певній ситуації.

Зважаючи на те, що відповідальність є поняттям узагальненим, а тому нелегким для усвідомлення дитини, ми виділили у даній категорії такі компоненти, як: відповідальне ставлення до близьких людей (родини); відповідальність до всіх людей; до доручених справ; до самого себе. Проведене нами дослідження дає підстави стверджувати, що на початкових етапах формування виникає відповідальне ставлення до близьких людей, до виконання доручених завдань, дещо пізніше – до самого себе та до всіх людей.

В результаті проведеного експерименту нами було виділено такі якісні показники різних рівнів сформованості відповідальної поведінки у дітей дошкільного віку:

– ініціативна відповідальність – поведінка дитини характеризується тим, що вона не тільки розуміє значення відповідального виконання доручених справ, а й відчуває задоволення від поведінки такого типу. Проявляє ініціативу, пропонує шляхи вирішення завдань, наполеглива, досягає успішного результату. В спілкування орієнтується на інших, проявляє співчуття, турботу, творчо підходить до справ, знає і використовує моральні норми;

– виконавська відповідальність – дитина характеризується наполегливістю, старанністю, добросовісністю, орієнтується на моральні норми та дотримується їх. Діє за вказівкою дорослого, не проявляє власної відповідальної ініціативи;

– конформна відповідальність – характеризується тим, що дитина знає моральні норми і дотримується їх, але тільки в присутності дорослого. Поза контролем моральна поведінка зникає. Дитина вміє „пристосовуватись” до вимог дорослих, орієнтується на моральні норми, оцінюючи можливість використання їх в корисних цілях;

– безвідповідальність – дитина прагне при першій нагоді уникнути необхідної поведінки, залишає доручену справу, не розуміє значення моральних норм.

Наше дослідження також показало, що необхідна спеціальна робота по формуванню у дітей бажання та внутрішньої потреби у моральній дії. Особливу увагу, на нашу думку, слід звертати на формування емоційних передумов моральної поведінки, що проявляються у здатності вірно розуміти і відчувати зміст конфліктної ситуації, адекватно реагувати на позитивні та негативні її аспекти. Період дошкільного дитинства характеризується тим, що вчинки дитини вперше починають викликати у неї певні емоційні стани, що є моральними за своєю суттю. Саме вони виступають основою виховання відповідальної поведінки у дошкільному віці.

Література:

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К., 1999.

2. Бех І.Д. Відповідальність особистості як мета виховання// Початкова школа. – 1994. – №9. – С.4-8.

3. Закон України про дошкільну освіту. – К., 1999.

4. Сухомлинська О.В. Проблеми теорії виховання дітей і молоді в Україні // Педагогіка і психологія. – 1997. – №4. – С.109-125.