Право/12.Банківське право

До питання про юридичне визначення

поняття „банківські операції”

У сучасних умовах по-новому осмислюються багато юридичних категорій, серед яких поняття „банківські операції” виступає одним із найважливіших понять банківського законодавства, так як відносини, що виникають з приводу здійснення таких операцій, складають ядро банківської діяльності та здійснюють значний вплив на предмет правового регулювання банківського законодавства як комплексної галузі українського законодавства.

Термін „банківські операції” використовується не тільки в основних банківських законах, таких як: „Про банки і банківську діяльність”, „Про Національний банк України”, законодавець використовує цей термін і у Господарському кодексі (ст.ст. 339, 342, 345, 350), Кримінальному кодексі (ст. 202, 388), Законах „Про зовнішньоекономічну діяльність” (ст. 1), „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” (ст. 8), „Про оподаткування прибутку підприємств” (ст. 12), „Про державну контрольно- ревізійну службу в Україні” (ст. 10), „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (ст. 99) та в багатьох інших нормативно-правових актах.

Визначення банківської операції відсутнє не тільки у банківському законодавстві, рідко воно зустрічається і у правовій літературі. Не дивлячись на те, що в останні роки вийшло декілька підручників під редакцією вчених-економістів з назвою „Банківські операції” [1], „Операції комерційних банків” [2], дані підручники подають тільки перелік банківських операцій і зовсім не розкривають поняття „банківські операції”.

Законом України „Про банки і банківську діяльність” спочатку визначені „види банківських операцій”, які мають право здійснювати банки на підставі банківської ліцензії, а потім перераховані „види інших операцій та угод”. Це означає, що спочатку законодавець визначає виключно банківські операції, здійснювати які у сукупності дозволено тільки банкам, а саме: приймання вкладів (депозитів) від юридичних та фізичних осіб; відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів та банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків, за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Досліджуючи правову природу поняття „банківські операції”, необхідно відмітити, що наявність великої кількості видів банківських операцій, а також різниця між ними за їх юридичною природою, цілями та механізмом їх здійснення створює певні труднощі для формулювання визначення цього поняття, оскільки дефініція повинна, з одного боку, визначати будь-яку банківську операцію, а з іншого – відмежовувати цю категорію від інших суміжних понять.

Під операціями прийнято розуміти „ряд дій, спрямованих на здійснення єдиного стратегічного плану чи підпорядкованих йому завдань” або „виконання окремої задачі в ряду багатьох подібних, обробка окремої наступної справи, окремого акту в роботі установи чи підприємства”[3].

Визначаючи банківські операції, які відображають банківську діяльність, А.О. Селіванов вказує на те, що „це по суті, угоди, які за своєю правовою природою спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків”[4]. Вчений зазначає, що вони складають предмет діяльності банків.

Банківські операції за економічним змістом та призначенням прийнято поділяти на:1) пасивні, 2) активні, 3) комісійні. Розглядаючи поняття та роль банків у суспільстві, необхідно відмітити, що банківські операції включають не тільки юридично обумовлені дії, а й ряд фактичних дій бухгалтерського оформлення угод.

Аналізуючи правову природу банківських операцій, Г.А. Тосунян та А. Ю. Вікулін дають таке визначення: „банківські операції – це угоди, систематично здійснювані кредитними організаціями і Банком Росії (його установами) у відповідності з принципом виключної правоздатності, об’єктом яких виступають гроші, цінні папери, дорогоцінні метали, природне дорогоцінне каміння”[5].

Пропонуємо таке визначення банківських операцій:

банківські операції – це сукупність взаємопов’язаних, юридично обумовлених дій, які здійснюються спеціальними суб’єктами (банками), наділеними особливою правоздатністю, , об’єктом яких можуть виступати гроші, цінні папери, дорогоцінні метали та каміння тощо і які здійснюються на підставі укладеного договору та відповідно до чинного законодавства.

Література.

1. Банківські операції: Підручник.-2-ге вид., випр.і доп./ А.М.Мороз, М.І. Савлук, М.Ф.Пуховкіна: за ред. д.е.н. проф. А.М.Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. - 476с.; Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. Посібник – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2004. – 324 с.

2. Операції комерційних банків / Р.Коцовська, В.Ричаківська, Г.Табачук, Я.Грудзевич, М.Вознюк. – 3-те вид. – К.: Алерта; Львів: ЛБІ НБУ, 2003. – 500 с.

3. Толковый словарь русского языка / Под ред. проф. Д.Н. Ушакова. – М.,

1996. – С. 815.

4. Банківське право України: Навчальний посібник. Кол. авт.: Жуков А.М.,

Іоффе А.Ю., Кротюк В.Л., Пасічник В.В., Селіванов А.О. та ін. / За заг.ред.

А.О. Селіванова – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2000. – С. 26.

5. Тосунян Г.А., Викулин А.Ю. Банковское право России: понятийный

аппарат и словарь нормативных терминов:/ Под ред. проф. А.М. Экмаляна.

– М.: Юристъ, 2000. – С. 65-66.

58000, м. Чернівці,

вул. Богомольця 8, кв.7

Латковська Тамара Анатоліївна

к.ю.н., доцент Одеської національної

юридичної академії

тел. 8 – 0372 – 551687

моб. 8 – 050 - 6419195