Право / 5. Уголовное право и криминология

Київський національний університет внутрішніх справ, Україна

Круміна М. В.

Особливості профілактики вбивств та тілесних ушкоджень, вчинених з необережності.

Поряд з багатьма загальними заходами, характерними для запобігання всієї злочинності, профілактика необережних злочинів має свої специфічні риси, яка залежить від особливостей необережних злочинів і причин, що їх породжують.

По-перше, при профілактиці цих злочинів відсутні деякі форми і методи, характерні для профілактики умисних злочинів. При їх вчинені немає таких форм злочинної діяльності, як готування, замах, співучасть. Тому неможливі такі методи для недопущення вчинення злочинів, як виявлення осіб, що готуються до вчинення злочинів, припинення злочинів, що почалися, виявлення злочинних угруповань і т.д.

По-друге, у системі соціальних заходів запобігання необережної злочинності питома вага загально-соціальних заходів, вища в порівнянні з умисними злочинами.

По-третє, заходи профілактики необережних злочинів можуть мати подібність і навіть збігатися з заходами захисту від випадкового заподіяння шкоди. В області використання техніки, у сфері спеціальної професійної діяльності (наприклад, медичної) запобіжні заходи орієнтовані не на можливих злочинців, а насамперед на запобігання можливих випадків, що є неблагоприємними для особи, та відповідно збитків від них.

По-четверте, у системі заходів профілактики необережних злочинів, значно більша питома вага (чим щодо умисних злочинів) займають різні технічні заходи, оскільки в генезисі необережного злочину, фактори, що відносяться до ситуації, знаряддя і засоби дії, мають більше значення чим при вчинені умисних злочинів [1, С.78].

Вчинення вбивств та тілесних ушкоджень з необережності за сферою чинення можна поділити на: 1) злочини, вчинені в сфері дії технічних засобів, інших джерел підвищеної небезпеки або в сфері чисто професійної діяльності; 2)побутові злочини, що вчинюються поза сферою дії технічних засобів або інших джерел підвищеної небезпеки. Кожна з цих груп характеризується специфічним колом суб'єктів, специфічними причинами й умовами вчинення злочину. Очевидно, що заходи запобігання необережності повинні враховувати цю специфіку і самі мати визначений характер. Інакше вони навряд чи будуть ефективними.

Виходячи з цього і повинні розроблятися заходи профілактики, що можуть бути класифіковані на стосовно: 1) до знарядь або засобів дії, 2) до ситуації необережної поведінки; 3) до особи злочинця.

До заходів впливу на знаряддя або засоби дії слід віднести: технічне удосконалювання знарядь і засобів; підвищення «сигнальності» знарядь і засобів про наявні у них несправностях і неполадки; поліпшення контролю за технічним станом знарядь і засобів, їх технічної «діагностики»; недопущення сторонніх осіб до користування технічними засобами і максимально можливе обмеження доступу сторонніх у сферу їхньої дії.

Вплив на небезпечну ситуацію забезпечується завдяки ліквідації, скорочення або нейтралізації факторів, що призводять до таких ситуацій; підвищення інформативності про ситуації щодо наявності у них небезпечних факторів; регламентування професійної діяльності в залежності від найбільш типових небезпечних ситуацій і розробка правил безпечної поведінки в них.

До форм впливу на особу слід віднести: професійна орієнтація і професійний підбір працівників, у необхідних випадках з обліком їх психофізіологічних якостей; професійне навчання працівників, зокрема навчання правилам безпеки та правилам поведінки в небезпечних ситуаціях; наукова організація праці цих категорій працівників з урахуванням вимог медицини і психології; підвищення відповідальності робітників за виконання своїх обов'язків, у тому числі і за дотриманням правил безпеки; загальне підвищення культури і дисциплінованості всіх громадян, що можуть виявитися в сфері дії технічних засобів або в небезпечних ситуаціях.

Сфера побуту, у якій відбувається значна частина необережних злочинів, у найменшому ступені піддається державному (і взагалі соціальному) контролеві. У ній, як правило, відсутні нормативно закріплені правила безпеки і велика питома вага так званих «неписаних», «загальноприйнятих», стихійно сформованих правил обережності. У той же час саме в цій сфері спостерігається велика кількість найрізноманітніших небезпечних факторів-предметів, речовин, форм поведінки, що призводять до заподіяння смерті або тілесних ушкоджень з необережності. Тому профілактика необережних вбивств та тілесних ушкоджень у цій сфері повинна йти по напрямках, доступним соціальному контролеві: максимально можливе вилучення зі сфери побуту небезпечних предметів (зброя, вибухові речовини), розробка правил безпеки і навчання населення, вплив на осіб, що виявляють схильність до небезпечних форм поведінки (наприклад, на осіб, схильних до пияцтва).

Зменшенню конфліктів в побутовій сфері сприяють заходи щодо вирішення житлової проблеми, зміцнення сім’ї, поліпшення умов побуту, організація дозвілля і т.п.

Отже, у запобіганні від вчинення вбивств та тілесних ушкоджень, що вчинені з необережності, велику роль відіграють заходи, спрямовані на формування особи. Безсумнівно, що профілактика необережних вбивств та тілесних ушкоджень прямо залежить від виховання відповідальності і дисциплінованості осіб, що діють у небезпечних сферах.

Література:

1. Дагель П. С. Неосторожность. Уголовно-правовые и криминологические проблемы. - М.: Юр. лит., 1977. – С. 78.