Педагогіка і психологія (секція №8)

Везенкова Г.І.

Ізмаїльський державний гуманітарний університет

Життєві домагання особистості студента як психологічний феномен.

Постановка проблеми. Питання життєвих домагань особистості у наш час, коли в державі відбуваються динамічні зміни, що супроводжується виявом кризових ознак в усіх сферах життя суспільства, набуває особливої гостроти. Це зумовлено низкою обставин. Зокрема, по-перше, функціональною роллю життєвих домагань у цілісній структурі особистості; по-друге, динамічним характером цього особистісного утворення, його залежністю від конкретики життєвих ситуацій особистості на певному етапі її життєвого шляху; по-третє, виключним значенням етапу навчання особистості у вищій школі з огляду на можливості корекції з одного боку, а з іншого - узгодженістю цих життєвих домагань з професійним наміром, що безпосередньо залежить від адекватності професійного вибору студента.

Тому до актуальних завдань сучасної психологічної науки є підстави відносити вивчення здатності сучасної молодої людини зробити життєвий вибір, прогнозувати своє майбутнє, яке відповідатиме очікуванням соціуму, але при цьому не відмовляючись від власних життєвих задумів, передбачувати результати теперішніх дій тощо.

Аналіз останніх досліджень показав, що проблема життєвих домагань особистості досить активно розглядається вітчизняними (Л.М.Долгіх, С.Я.Карпіловською, Т.О.Ларіною, Л.А.Лєпіховою, Т.М.Титаренко, та ін.), та зарубіжними (К.О.Абульханова-Славською, Т.М.Березіною,) вченими, причому здебільшого як механізм самоздійснення, саморозгортання, самореалізації особистості.

Так, Т.М.Титаренко переконливо доводить, що життєві домагання мають вирішальний вплив на успішність самореалізації та задоволеність власним життям. Автор додає, що психологічна якість життя особистості, почуття вдалого життєпотоку залежать від здатності особистості передбачати та планувати своє майбутнє. Життєві домагання як вияв особистого потенціалу забезпечують оцінювання бажань та можливостей їх реалізації, здібностей та наполегливості. Оптимальні домагання, вважає дослідниця, й сприяють розвитку особистості, зростанню її зрілості та відповідальності (11).

К.О.Абульханова-Славська та Т.М.Березіна поняття „життєві домагання” розуміють як передбачення очікуваного задоволення, але не локальне, ситуативне задоволення, а саме загальна задоволеність життям „як узагальнене почуття його достеменності” (1).

Л.А.Лєпіхова у своїх дослідженнях взаємозалежності соціально-психологічної компетентності й життєвих домагань доводить, що обидві психічні властивості пов’язані зі спрямуванням на досягнення мети й виконують функцію механізмів досягнення життєвих успіхів (4). Т.О.Ларіна ж зауважує, що на реалізацію життєвих домагань особистості впливає життєстійкість. Оскільки, за визначенням вченої, життєстійкість – це енергозберігаючий механізм досягнення життєвих домагань під час життєвих труднощів та соціальних змін, то цей механізм дає можливість особистості зберегти свій особистий потенціал для досягнення мети.

Аналіз досліджень дозволяє констатувати, що до невивчених аспектів вищеокресленої проблеми відносяться психологічні особливості життєвих домагань саме тих студентів, які обрали педагогічну професію.

Відтак, метою статті було уточнення психологічної сутності феномену „життєві домагання особистості” та конкретизація його специфіки стосовно майбутніх учителів.

Аналіз наукового доробку як вітчизняних, так і зарубіжних психологів у руслі зазначеної психологічної проблеми дає підстави вважати, що цей феномен відноситься до надзвичайно складних.

Саме поняття „життєві домагання” є порівняно новим. Аналіз наукової літератури свідчить, що дослідження психологічних аспектів домагань особистості розпочали К.Левін, Ф.Хоппе. Так, К.Левін увів поняття рівень домагань для позначення прагнення індивіда до мети такої складності, яка на його погляд ,відповідає його здібностям (9). Науковець довів, що успіх у діяльності людини залежить не стільки від реальної складності роботи, скільки від її оцінки власних можливостей, щодо розвязання проблеми. Причому вибір ступеню складності завдання визначається попереднім досвідом, а переживання успіхів і невдач – ставленням людини до мети.

Для більш поглибленого уявлення про психологічну сутність поняття „життєві домагання” ми звернулися до довідкових джерел.

Так, за С.І. Ожеговим та словником психолога – практика доцільно мати на увазі два значення слова „домагання” („притязания”): 1.намагання отримати дещо, висування своїх прав на дещо; 2. намагання добиватися визнання чогось за умов відсутності на це підстав (7).

В академічному одинадцятитомному словнику української мови слово „домагатися” має значення „наполегливо добиватися кого-чого-небудь” (10).

У великій сучасній енциклопедії з педагогіки Е.С.Рапоцевича „домагання”(„притязание”) – намагання особистості досягнути певного статусу, певної мети, певного результату діяльності (8).

На думку Абульханової-Славської К.О., саме домагання виявляють єдність прагнень особистості та її вимог до того способу, яким вони мають бути задоволені. Домагання включають не тільки предметну, але й ціннісну особливість зв’язку особистості з дійсністю, вони є аспектом самовиявлення. Саме домагання спонукають її до здійснення діяльності, , до того ж не просто будь-якої, а саме тієї діяльності, яка відповідає цим домаганням. (2).

Л.А.Лєпіхова відмічає, що домагання – це рівень мети, пов’язаний з бажанням, прагненням, пориванням особистості одержати більше, скоріше й ліпше щось таке, чого досі не було. Досягнення чи недосягнення бажаного впливають як на поведінку, так і на життєві плани людини (4). Але слід зазначити, що цей дослідник виокремлює ще й поняття „рівень життєвих домагань”, змістом якого виступає оцінка особистістю своїх психічних потенцій та співставлення їх з імовірністю досягнення чогось бажаного, нового, що підтверджує цінність її досвіду та упевненість в своїй успішності. Рівень життєвих домагань „тут і тепер” своїми витоками спирається на досвід вже наявних досягнень і орієнтований на перспективи майбутнього життєздійснення. Минулий досвід успішності вирішення життєвих проблем впливає на вибір рівня домагань у теперішньому часі, і в тому, наскільки особистісний вибір адекватний ситуації і потенціалу людини, виявляється її зрілість та мудрість (5).

Відмітимо, що посилену увагу у вищезазначеному плані потребує, на наш погляд наукова позиція Т.М.Титаренко, яка визначає поняття „життєві домагання”, як постійне зважування, оцінювання своїх потреб і здібностей та запиту з боку соціуму, а також очікування у майбутньому такої самореалізації, яка задовольняла би як плани особистості, так і потреби суспільства, забезпечувала б стійку самоповагу та визнання значущого оточення (11), Тобто його можна розглядати як більш широке поняття, яке охоплює „рівень життєвих домагань” та „рівень домагань” особистості.

До того ж, Титаренко Т.М. слушно зауважує, що домагання є специфічним механізмом випереджальної регуляції життєдіяльності. Тому їх об’єктом, на її думку, є не сьогоднішнє життя, а життя майбутнє. Йдеться не про те, що є, а те, чого прагну, тому що я саме того життя вартий, до того ж це не просто абстрактні уявлення людини про майбутнє, а радше емоційно забарвлені, конкретні проекції у завтрашній день своїх сьогоднішніх найсміливіших очікувань, прагнень і сподівань. Отже, як зазначає вчена, щоб були наявними життєві домагання, людині необхідно оцінювати себе за певними критеріями, стандартами. Останні мають мотиваційний ефект і виступають орієнтирами для змін у житті, що планується. Домагання „оцінюють” наявне, що хотілося б, аби було, що має змінитися, аби життя більш задовольняло (6).

У зв’язку з вищезазначеним слушним, нам видається, судження Абульханова-Славської К.О., яка стверджує, що домагання являють собою не тільки самооцінку і навіть не тільки відношення до себе; вони скоріш виражають відношення людини до світу, до людей і, головне, до життя на основі того або іншого відношення до себе. Відтак, домагання являють собою узагальнене уявлення про себе, про те, на що претендує, має надії, чого очікує людина від життя, чого вона хоче і вважає, що достойна отримати від життя (2).

Існує точка зору (Л.А.Лєпіхова), що життєві домагання, які неадекватні особистісному потенціалу, перешкоджають соціально-психологічному розвиткові людини, закріплюють невпевненість, знижену самооцінку, провокують появу комплексів неповноцінності, негативних рис характеру (агресивності, заздрості, нещирості), або відмову від життєвих перспектив (5).

До того ж, на думку Абульханової – Славської К.О. та Березіної Т.М. задоволеність життям залежить від здатності особистості оптимально узгоджувати свої можливості і бажання з умовами, що склалися (1).

Намагаючись поглибити психологічні уявлення про феномен „життєві домагання” варто врахувати ще одне зауваження науковців (зокрема, Титаренко Т.М.): кожна людина здатна передбачати якість свого майбутнього життя, залежність цієї якості від себе. Критерії просування до жаданої мети – це цілком зрозуміле, але глибоко пережите відчуття правильності для себе того способу життя, того напрямку руху, який буде обрано сьогодні (6).

К.О. Абульханова-Славська пропонує розрізняти життєву, психологічну та особистісну перспективи як відмінні одне від одного явища. Причому психологічну перспективу вчена розуміє як здатність людини свідомо в когнітивному плані передбачати майбутнє, прогнозувати його, уявляти себе в цьому майбутньому, і ця здатність залежить від типу особистості. Так, у одних уявлення про майбутнє пов’язані за своїм характером з професійним вибором, у інших – з домаганнями у сфері особистісного життя (друзі, кохання, сім’я). Ці відмінності в різновиді перспектив зумовлені прагненням молодих людей до реалізації себе, у тих сферах життя, що найбільшою мірою відповідають їх ціннісним орієнтаціям. Особистісна перспектива відображає рівень зрілості особистості, потенціал розвитку, здатність до організації часу власного життя. Життєва перспектива включає усю сукупність обставин та умов життя, що сприяють оптимальному особистісному просуванню, саморозвитку, самоактуалізації (2).

Отже, з урахуванням існуючих наукових позицій серед психологів ми намагались з’ясувати особливості життєвих домагань саме у студентів – майбутніх вчителів.

Перш за все нас цікавило, яким майбутні вчителя уявляють, прогнозують, очікують своє майбутнє життя, якими вони бачать себе в ньому, яке місце в майбутньому житті займає обрана ними професія. Для цього майбутнім учителям початкових класів Ізмаїльського державного гуманітарного університету (загальна кількість респондентів становила 52 особи) пропонувалось написати твір-роздум на тему: „Моє майбутнє: яке воно і який я в ньому? Місце педагогічної професії в ньому”.

Отримані результати аналізу творів показують, що 73% студентів пов’язують своє майбутнє саме з професією вчителя, а решта - практично не пов’язують свої життєві наміри з обраною ними професією. До того ж, кожний третій респондент виявив досить невиразні, неоднозначні, подекуди навіть суперечливі думки відносно життєвого шляху і свої домагань. Зазначене свідчить про наявну серед частки студентів тенденції не „заглядати у майбутнє, а жити сьогоднішнім днем”.

Таким чином, є всі підстави вважати актуальною проблему формування життєвих домагань майбутніх фахівців освітньої галузі, надзвичайно корисним і визначення психологічних механізмів її розв’язання.

Подальший науковий пошук ми пов’язуємо з поглибленим вивченням факторів, що зумовлюють відповідні психологічні особливості життєвих домагань майбутніх вчителів і напрямки доцільної психологічної корекції, яка б допомогла здійсненню життєвих домагань майбутніх фахівців, що сприятиме їхній самореалізації як майбутніх вчителів.

Використана література.

1. Абульханова-Славская К.А., Березина Т.Н. Время личности и время жизни. – СПб, 2001.

2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. – М.: Мысль, 1991. – 299 с.

3. Даль В. Толковый словарь живого Великорусского язика. – В 4-х т. – Т.3. – М., 1995.

4. Л.А.Лєпіхова Значення соціально-психологічної компетентності в реалізації життєвих домагань // Педагогіка і психологія. – 2004. - № 3. – с.77.

5. Л.А.Лєпіхова Механізми життєвих домагань у системі ціле утворення особистості. // наукові студії із соціальної та політичної психології (Збірник статей) Випуск 10 (13). - К. 2005. –с.105.

6. Людина. Суб’єкт. Вчинок: Філосовсько-психологичні студії / За заг. ред. В.О.Татенка. – К.: Либідь, 2006. – 360 с.

7. Ожегов С.И. словарь русского языка. – Изд. 18. – М., 1986.

8. Педагогика: Большая современная энциклопедия / Сост. Е.С.Рапацевич – Мн.: «Соврем. слово», 2005. – 720 с.

9. Словарь психолога-практика / Сост. С.Ю.Головин. – 2-е изд., перераб. и доп. – Мн.: Харвест, 2005. – 976 с. – (Библиотека практической психологии).

10. Словник Української мови // під ред. І.К.Білодіда. – У11-и т. – Т.2. – К., 1971.

11. ВТ.М.Титаренко Життєві домагання особистості: феноменологічний та структурно-функціональний підходи // Психологія і суспільство. – 2004. – № 4. – с.128-145.