Физическая культура и спорт.
1.Физическая культура и спорт: проблемы, исследование, предложения
Крюков Ю.М¹., Пахомова Т.Ю¹.,
Крюкова І.М²
¹Гуманітарний
університет “ЗІДМУ”
²Запорізька державна інженерна академія
визначення здібності до занять фізичними вправами
Питання комплексної оцінки здібностей до
занять визначеним видом спорту вивчені недостатньо. Ціль нашого дослідження полягає в тому, щоб
на основі виявлених особливостей розвитку швидкісно-силових якостей і деяких
біодинамічних параметрів бігу у студентів,
розробити й обґрунтувати критерії для занять бігом на короткі дистанції.
В основі цього експерименту лежало вивчення динаміки розвитку
швидкісно-силових якостей, деяких параметрів техніки бігу
та результатів його приросту у
студентів основної групи.
У ході педагогічного експерименту були обстежені студенти 1-4 курсів (280 юнаків).
Студенти займалися по єдиній програмі і мали однакові задачі підготовки .
Основна відмінність
експериментальних груп полягала в тому, що студенти займалися фізичними
вправами з
переважно швидкісно-силового характеру. У контрольній групі процес фізичного
виховання здійснювався відповідно до
державної програми.
Вивчення змін внутрішньої структури бігових і стрибкових вправ на протязі
двох років, з метою виявлення найбільш
здатних студентів до бігу показало, що між вихідними показниками досліджуваних
біодинамічних параметрів у експериментальної та
контрольної групах, достовірних розходжень не було виявлено (t у межах 0-2,0).
Після двох років,
позитивні зміни досліджених параметрів були зафіксовані в обох групах. Однак абсолютні величини
зрушень були значно вище у експериментальній
групі.
Показовий і той факт, що вірогідність позитивних змін
за 2 роки в експериментальній групі була
доведена стосовно всіх досліджених параметрів (t у межах 2,6-4,0), у той час як у контрольній групі достовірні зміни були
зафіксовані тільки у двох випадках з п’яти – у
зміні зусилля при стрибку вгору з місця (t =
2.2) і в зміні часу опорної фази при максимально швидкому бігу (t = 3.2).
Ці зміни викликані сприятливим впливом підвищеного обсягу фізичних вправ, що у свою чергу
вплинув на окремі компоненти, що забезпечують ефективність виконань бігових і стрибкових рухів. Характерно, що в тих рухах, у яких студенти переборювали тільки
власну вагу (стрибок вгору з місця і біг з ходу), позитивні і достовірні зміни біодинамічних
параметрів відбулися в обох групах. У тих же вправах,
у ході виконання яких необхідно було крім ваги тіла переборювати і
додаткове навантаження, викликане інерційним моментом (стрибок у глибину з висоти – 30 см..
з наступним вистрибуванням вгору), статистично
значимі зміни зафіксовані тільки в студентів
експериментальній групі.
Посилений руховий
режим впливав на розвиток більш
сприятливих взаємин між вагою тіла, випробуваних та їх силовими і
швидкісно-силовими можливостями, що реалізувалися у ході виконання контрольних
вправ. Важливо відзначити, що між кінцевими результатами студентів
експериментальної і контрольної груп,
статистично достовірні розходження були
зафіксовані тільки у двох випадках з п’яти (t
у межах 3,2 – 4,2). В обох випадках вірогідність
розходжень стосується тільки
показників, що характеризують динамічні величини.
Що ж стосується тимчасових характеристик
зусиль, то розходження між кінцевими результатами в
обох групах носять недостовірні зміни (t у межах 1,0 – 2,0).
Такий вплив можна пояснити тим, що показники які
характеризують величину зусиль, мають значно більше
прогностичне значення для характеристики розвитку в порівнянні з
показниками, що характеризують час виконання зусиль. Це підтверджується
численними роботами, де якість сили відноситься до числа порівняно тих, що легко
розвиваються, а швидкість і швидкісно-силові якості – до числа, що важко
піддаються розвитку.
Для більш точного аналізу динаміки розвитку
біодинамічних параметрів у студентів, їхні
результати розглядалися по підгрупах. Слід зазначити, що
юнаки 1 підгрупи мали високі вихідні результати, зберегли їх по всіх параметрах через 2 роки й у
експериментальних, і в контрольних групах, що
ж стосується 2 і 3 підгруп, то їхні результати через 2 роки не мали чітко вираженої тенденції розвитку. Очевидно у цьому
віці відносно прогностичними можуть бути
тільки високі вихідні показники біодинамічних параметрів.
Для вивчення вікових особливостей фізичного розвитку
ми провели антропометричні виміри: довжина тіла, ріст
сидячи, окружність грудної клітки, життєва
ємність легень (ЖЄЛ), вага тіла.
Кореляційний аналіз зв’язку антропометричних даних. з результатом юнаків у бігу на швидкість, (30
м) дозволили нам використовувати надалі тільки показники, що мають найбільш
позитивний і достовірний зв’язок з основною
вправою – це довжина тіла, життєва ємність легень
і вага тіла.
Отримані дані показали, між вихідними показниками
фізичного розвитку студентів експериментальної і
контрольної групи не було істотних розходжень (t
у межах 0,01–1,2). За два роки позитивні зміни
довжини і ваги тіла, а також ЖЄЛ відбулися в
обох групах. Але у всіх випадках абсолютні
величини змін були вище в експериментальній групи.
Незважаючи на те, що зміни, що відбулися за два роки занять, були достовірними в обох групах,
абсолютні величини зрушень були значно
більшими у студентів експериментальної групи.
Статистичний аналіз виявив достовірні
розходження між кінцевими результатами тільки в показниках ваги тіла. Що
ж стосується показників довжини тіла і ЖЄЛ, то
істотних розходжень у кінцевих результатах не
було. Цей факт ми схильні пояснити за рахунок переваги біологічних факторів над
педагогічними на даному етапі вікового розвитку студентів.
Істотні розходження в кінцевих
показниках ваги тіла можна пояснити тим, що під впливом додаткового обсягу фізичних вправ у
студентів експериментальної групи в більшій
мері розвивалася м’язова маса, ніж у
студентів контрольної групи. Активна фізична діяльність сприяє прискореному росту і розвитку кісткової і м’язової тканини.
Аналіз отриманих даних показав, що тіснота зв’язку між
розглянутими показниками міняється в
залежності від віку і ступеня фізичної підготовленості студентів.
У студентів в переважній
більшості випадків відсутній достовірний зв’язок між результатами в окремих контрольних тестах і
результатом у бігу на 30 м з високого старту, (r у межах 0,12-0,29). Виключення складає тільки
взаємозв’язок
між результатами в бігу на 20 м з ходу і на 30 м з
високого старту, що вже на вихідному рівні, носить достовірний характер (r у
межах 0,65-0,70).
Виявлено, що
найбільшу прогностичну значимість мають наступні контрольні вправи: біг на 20 м
з ходу, біг на 30 м з високого старту, стрибок
у довжину з місця, стрибок вгору з місця, стрибок вгору після стрибка в глибину,
подолання дистанції 20 м стрибками.
Проведене нами дослідження дозволило
прослідкувати за формуванням елементів рухового навику та рівнем розвитку
фізичних якостей студентів.
Інтенсивне зростання динаміки показників
швидкості і швидкісно-силових якостей в окремих
студентів можна вважати одним із критеріїв здатності
до бігу на короткі дистанції.
СПРАВКА
ОБ АВТОРАХ
Крюков Юрий Михайлович - канд.пед.наук,
доцент
Гуманитарный университет «ЗИГМУ»
Пахомова Татьяна Юрьевна -
преподаватель
Гуманитарный университет «ЗИГМУ»
Крюкова Ирина Николаевна - ст. преподаватель
Запорожская
государственная инженерная академия
г. Запорожье – 69093
ул. Зестафонская д.11,
кв. 139
Крюкову Ю.М.