Пашенцев О.І.
Стратегія
випереджального захисту стійкого
розвитку промислових підприємств України
Сучасний тип еколого-економічного розвитку можна визначити як техногенний тип економічного
розвитку. Характерними рисами техногенного типу розвитку є швидке використання невичерпаних видів природних
ресурсів (корисних копалин) і надексплуатація вичерпаних ресурсів (ґрунту,
лісів ) зі швидкістю, що перевищує можливості їх відтворення і відновлення. При
цьому наноситься значний економічний збиток, що є вартісною оцінкою деградації
природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища в результаті людської
діяльності.
Існують різні моделі техногенного
типу розвитку. З позицій еколого-економічної політики можна виділити дві такі
узагальнені моделі: фронтальної економіки і концепцію охорони навколишнього
середовища.
До
70-80-х років 20-ого ст. основна увага в економічній теорії і на практиці
приділялася двом факторам економічного росту - праці і капіталу. Природні
ресурси передбачалися невичерпаними, і рівень їх споживання стосовно
можливостей їх відновлення і запасам не розглядався в числі визначальних
параметрів.
Поза розглядом залишалися наслідки економічного розвитку у виді різного
роду забруднень, деградації навколишнього середовища і ресурсів. Не вивчався і
зворотний вплив, зворотні зв'язки між екологічною деградацією й економічним
розвитком, станом трудових ресурсів, якістю життя населення. Таку економічну
систему, у якій маються необмежені території, ресурси називають фронтальною економікою.
Наростання екологічної напруженості,
усвідомлення небезпеки подальшого розвитку фронтальної економіки змусило багато
країн спробувати врахувати екологічні фактори. У зв'язку з цим з'явилася
концепція охорони навколишнього середовища. Однак ця
концепція до якісного поліпшення не
призвела, тому що загальна ідеологія еколого-економічного розвитку не змінилася в
порівнянні з концепцією фронтальної економіки. В главу кута також ставились інтереси економіки,
максимальне нарощування виробництва, широке використання досягнень
науково-технічного прогресу з метою більш повного задоволення потреб людей.
Усвідомлення катастрофічності сформованого типу економічного розвитку, кінцівки
природних ресурсів і взаємозалежності всіх еколого-економічних процесів на
нашій планеті з'явилося найважливішою
причиною початку розробки концепцій світового розвитку.
В останні роки з'явилися і так
названі екстремістські эколого-экономичні концепції. Це в чистому виді теорія обмеження економічного розвитку, це навіть не
нульовий ріст Д.Медоуза, а скоріше мінусовий ріст. Основні напрямки цієї
концепції: повернення до природи, біологічна і культурна різномаїтість, прості
технології, відмовлення від науково-технічного прогресу. У різних видах
экотопії багато уваги приділяється моральному удосконалюванню, соціальним,
релігійним і духовним аспектам удосконалювання людини.
Стійкий
розвиток - це такий розвиток, що задовольняє потреби дійсного часу, але не
ставить під погрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні
потреби.
Придиляється увага до стійкого розвитку й в Україні. Однак концепція стійкого розвитку носить
глобальний характер і для її реалізації необхідна не тільки політична воля урядів
усіх держав світу, але і значні фінансові ресурси. Тому, на наш погляд дана концепція властива
развинутим державам, а не тим країнам які знаходяться на етапі
трансформаційної економіки, до числа яких відноситься й Україна. Для нашої
країни, що проводить политику ринкових перетворень, доцільно застосувати
концепцію випереджального захисту, призначення якої
полягає в проведенні комплексного моніторингу підприємств і регіонів країни з
метою виявлення тих суб'єктів, що здійснюють максимальне забруднення території
країни, перевищуючи гранично припустимі концетрации викидів і розробити заходи
щодо зниження антропогенного навантаження на навколишнє природне
середовище. Концепція випереджаючого захисту довгострокового розвитку може бути
проаналізована в декількох аспектах.
Економічний аспект: раціональне
сполучення державної, суспільної і приватної власності в господарстві;
цивілізована товарно-ринкова економіка; контроль за цінами
підприємств-монополістів; заохочення ризикової конкуренції при твердому
припиненні змов у питаннях регулювання цін;
вільна конкуренція виробників і продавців; чітке оформлення державного
сектора економіки, при цьому стратегічні підприємства залишаються в державної
власності; активізація державної підтримки інвестицій на основі розширення
державної програми й активного застосування державних замовлень; уведення
системи контролю за рухом валюти за кордон.
Екологічний аспект: теоретична розробка і практична реалізація
методів ефективного і раціонального
використання природних ресурсів; забезпечення екологічної безпеки
ноосферного розвитку; упровадження
маловідходного, а потім і безвідхідного виробництва по замкнутому циклі,
продуманий розвиток біотехнології; поступовий перехід від енергетики,
заснованої на спалюванні органічного палива, до альтернативної енергетики, що
використовує невичерпані джерела енергії (сонце, вода, вітер, енергія біомаси,
підземне тепло); удосконалювання адміністративних, економічних і правових
методів захисту природи; систематична эколого-виховна робота серед населення;
екологічний супровід господарської діяльності підприємств.
Література
1.
Пашенцев О. І.
Сучасний стан і методи управління екологічною безпекою Криму. Монографія. –
Сімферополь, “Доля”, 2006.-256 с.